Ця книга — мов таємнича назнайомка в старому парку, чиї парфуми пахнуть соленим морським туманом, яскравими флердоранжем та гірким полином. Вона не підійде першою. Лише чекатиме у затінку, вдивляючись у ваші очі, аби зрозуміти: чи готові ви ступити в безодню?

Яка вона? Кожен сам повинен скласти власне враження...

Її погляд холодний, як крижана вода, в глибині якої ховається туга, що не вщухає століттями.

Її голос пронизливий шепіт, від якого мурахи йдуть по шкірі. Вона розповість вам, що кохання буває не лише даром, а й прокляттям, що сильніше за Життя чи Смерть.

Її характер мінливий: віддана до божевілля, по готичному похмура, але чесна. Вона не обіцяє щасливого фіналу, лише істину, закарбовану у вічності мармуру.

Про що вона мовчить? Про те, як це — тримати за руку того, кого вже немає, і вести нескінченну суперечку з самою Долею.

Чи можна її полюбити? ❤️

Гадаю, що так, але будьте обережними — вона може розбити вам серце.

Вона візьме вас за руку і проведе туди, звідки не повертаються колишніми.

"Їх розлучила Смерть"