Тиша. Навколо тільки темна, зоряна ніч. Лише з високого неба зірки дивляться на землю.

Я відчуваю легенький подув вітру. Як десь далеко вигукує сова. Як дзюрчить струмок.

Після довгого, виснажливого дня - це найпрекрасніша мить, коли можна побути з сам на сам собою.

Тоді моя душа відпочиває. Вона відновлює силу. Вона заспокоюється. Думки очищаються. І я знову стаю собою.

І тоді, в цій тиші, душа молиться глибиною німих, не сказаних, слів, звертаючись до Творця.

Я вдихаю запах свіжоскошених трав і згадую дитинство.

Ці теплі спогади торкаються глибин душі і запалюють в ній новий вогонь сили аби жити і творити далі.