Під час редагування «Одружених незнайомців» натрапила на сцену, яка мене одразу змусила усміхнутися й згадати, як усе починалося.

Миттєво рум’янець залив її обличчя, вона поспіхом прикрила очі й відвернулася.

А він, самовдоволений, йшов сходами, навіть не намагаючись прикритися. Її реакція його задовольнила. З кровожерливою посмішкою він пригальмував крок і нахилився просто до її вуха:

«Тепер між нами майже не залишилося секретів».

Це саме той момент, коли напруга між героями перетворюється на гру — небезпечну, але водночас сповнену хімії.

📚 У рубриці «Поки редагую» я ділюся з вами такими уривками, щоб разом відчути атмосферу книги й заново пережити ті сцени, які колись писалися з особливим запалом.