Раді Вас бачити!

========== 58 ==========

Мені залишалося лише спостерігати за подіями, що розгорталися на моїх очах.

Антель.

Знайшов мене. Я дуже сподівалася, що він зможе відстежити за магічними потоками відкриття порталу. Що відчує, вже тут, як магія покидає мене. Він надто добре відчуває коливання родової магії. Він уже багато років був єдиним власником холодної стихії, і я сподівалася, що він знайде мене і прийде рятувати.

І ось він тут.

Моя злість і образа на нього зараз виявилися цілковито несуттєвими і неважливими. Я дуже рада, що він знайшов мене, прийшов і врятував.

Сили покинули мене, і все, що я могла - лише зручніше розміститися на землі. Мене дуже турбував мій стан, особливо те, що внизу живота я відчувала тягнучий біль. Серце було не на місці. Мені здавалося, щось сталося з малюком. Через обруч, що обвивав мою шию, я повністю позбавлена магії, малюкові нізвідки брати сили. Моя нервозність грала не на мою користь. Потрібно хоча б спробувати заспокоїтися...

Погладжуючи живіт, я намагалася зрозуміти, що відбувається навколо. І виявила, що поки я копалася в собі, щит оточив мене повністю. Тепер я була з усіх боків захищена магією Антеля. Я ледь могла розрізнити крізь товстий стій захисту, як Антель бився з сутінковим магом. І ось здавалося б, що сильніше за імператора немає нікого зараз, але ось Мантей викручувався хитрістю. Імператору було важко спіймати сутінкового. Адже його магія в тумані, він постійно то пропадав, то з'являвся, атакуючи нишком. Благо, щит Антеля був потужний, і магія сутінкового не могла його пробити, просто імператору було важко вловити його, щоб завдати удару.

Не знаю, скільки вже минуло часу, але за моїми відчуттями не менше ніж півгодини, коли терпіння Антеля вичерпалося. Чергова поява з туману Мантея була останньою. Щойно маг з'явився і приготувався знову атакувати, імператор, зібравши в долонях енергію, грюкнув у долоні, і весь простір миттєво застиг. Мене також зачепило це. Я не зледеніла як Мантей, але відчула нестерпний холод, шкіра стала яскраво-білою, повітря роздирало грудну клітку, кожен крихітний подих відгукувався агонією по всьому тілу. Я хрипіла і з останніх сил вдарила в крижану перепону перед собою, що служила мені захистом буквально миті тому.

Я думала, що роблю останній вдих, коли щит зник, мене підкосило, але я так і не торкнулася землі. Антель спіймав мене, притиснув до себе і торкнувся руками голови і живота. Задуха відступила.

Я змогла зробити перший нормальний вдих, потім ще один і ще... Я ніби ці довгі хвилини була позбавлена кисню і ось зараз змогла зробити повноцінний подих. Глибоко і довго робила вдихи, а потім мене затрясло від холоду, про який я благополучно забула через брак кисню.

Антель знову допоміг мені і в цьому. Він витріщався на обруч на моїй шиї і невдоволено хмурився. Перші спроби зірвати його з мене не увінчалися успіхом. Він пробував просто заморозити річ, щоб вона розбилася на дрібні шматочки, але обруч лише поглинав його магію і ніяк не хотів замерзати. Не знаю, скільки він промучився, але після довгих хвилин я вперше почула його бурмотіння невідомою мені мовою так близько

Він схопився однією рукою за обідок, іншою притиснув мене до себе. Метал несподівано став крижаніти, і все б добре, якби це не було в мене на шиї. Крижаний мороз від обруча болісно холодив мою шкіру, і з кожним вимовленим Антелем словом мороз посилювався, а поколювання перетворилося на болісне печіння. Мовчати я більше не могла, тож від болю закричала, тієї ж миті Антель замовк і зірвав з мене цей виріб тортур. Ободок розсипався на моїх очах, а мені потихеньку ставало легше. Блідість шкіри приходила в норму, мені ставало тепліше. Дихати стало легше.

Якийсь час ми сиділи мовчки, чоловік притискав мене до себе так тісно, ніби боявся, що я почну вириватися, а мені зараз його обійми і його тепло здавалися найпотрібнішим і найбажанішим.

Стан мій повернувся до норми. Магія холодної стихії заструменіла по венах. Я відчула магічний потік, що блукав по моєму тілу. Сила пульсувала на кінчиках пальців і я ледве могла себе стримати, щоб щось не заморозити. Мені стало тепло і комфортно. Але все ж важкість у низу живота так і не зникла. І я вирішила озвучити свої побоювання чоловікові, я дуже боялася, що сталося непоправне.

- Антелю! - почувши мій хрипкий голос, чоловік здригнувся, але швидко взяв себе в руки, ніби я застала його зненацька. - Щось не так! Що зі мною? Мені здається, щось із малюком. Низ живота тягне! Адже так не повинно бути? - схвильовано обернулася я, щоб подивитися на чоловіка, і була здивована тим, який він має вигляд.

Той мій сон... це виявилося зовсім не сном. Я справді бачила Антеля. Він і зараз мав кепський вигляд. Щетина оформилася в білу бороду, мішки під очима нікуди не поділися, незважаючи на магію, що мала б відновлювати його організм. Імператор виглядав виснаженим фізично і духовно. І зараз його очі дивилися на мене з величезним занепокоєнням.

Я сиділа біля його розведених ніг, притискалася до нього спиною. Антель перемістив обидві руки мені на живіт і заплющив очі. Від його рук з'явилося блакитне сяйво, а за кілька миттєвостей я відчула магічні потоки, які він спрямував у мене, а точніше - в живіт. Приплив сили я відчула так ясно, що мені стало зрозуміло, він ділиться своєю силою з малюком. Тільки я хотіла поставити питання, яке мене цікавило, як Антель заговорив сам.

- Усе буде добре! Малюк виявився магічно виснаженим. Йому потрібна моя сила нашої з тобою холодної стихії. Я підживлю його, і з ним все буде гаразд. Не хвилюйся, це йому не зашкодить. - я не впізнавала голос власного чоловіка. Він тремтів і був хрипким.

Сяйво навколо мого живота припинилося. Низ живота більше не тягнув, я почувалася чудово, як і малюк. На підтвердження малюк почав штовхатися, і оскільки рука Антеля все ще перебувала у мене на животі, він теж це відчув.

Антель перемістив одну руку мені на талію, і сильніше притиснув мене до себе, свою голову опустив мені на плече і жадібно вдихав запах мого волосся. Це було так не схоже на його колишню поведінку. Його обійми дарували тепло і захист, якого я зараз потребувала найбільше. І я дозволила собі буквально на кілька хвилин заплющити очі, і відчути себе в безпеці.