Спочатку:
На сторінку книги
Повернувшись з Ярославом додому, Злата підійшла до кімнати Соні. Поважаючи особистий простір сестри, вона легенько постукала у двері. У кімнаті грала жива енергійна мелодія. Соня сиділа на дивані й складала в сумку свої речі.
— Привіт! — вітається Злата і повільними кроками підходить ближче до неї.
— Привіт! — схвильовано мовить у відповідь Соня, роблячи тихіше музику. — Ви повернулися вже? Як Антон?
— Постраждав звісно, але лікар сказав, що все буде добре й він швидко одужає. Кіра з ним ще залишилася. Збираєшся вже? — кивнувши на розкладені речі, Злата знесилено опускається на диван.
— Так. Вирішила заздалегідь речі скласти, щоб не забути нічого. Я так не хочу додому! — сумно зітхає Соня
— Я здогадуюся, чому, — лагідно посміхається Злата, накривши своєю долонею її руку. — Через Влада?
— Угу, — відповідає Соня, піднявши на Злату наповнені сумом темні очі.
— Ех, Сонька моя, — Злата добродушно обіймає сестру. — Ти можеш до мене частіше приїжджати на вихідні й бачитися з Владом. Тільки прошу тебе, — вона пильно дивиться Соні в обличчя. — Давай без дурниць, добре? Я познайомилася з Владом, він начебто розумний хлопець, але все ж ... Ти розумієш про що я?
— Все буде нормально, Злат, — запевняє Соня, недбало махнувши рукою. — Не варто хвилюватися, сестричко! Я вже велика дівчинка, у мене своя голова на плечах є.
— Ну, це не факт! — сміється Злата. — Ти як збираєшся вдома пояснювати звідки у тебе ці подряпини на обличчі?
— Та це не проблема! Скажу, що мене твоя Аська подряпала! — сходу вигадує Соня, кивнувши на кішку, яка згорнувшись в клубочок і нічого не підозрюючи, продовжувала мирно спати на стільці.
— Логічно. Дуже правдоподібна версія! — сміється Злата. — Відпустила тебе на свою голову на концерт! Сонь, ти розумієш, що ти мене підставляєш? Мати ж на домашній номер телефонує та перевіряє! Я і так вже забрехалась їй! Кажу, що ти у ванній, то спиш вже або ще чимось сильно зайнята і не можеш підійти до телефону. Схоже, що мама вже не вірить мені! Як накажеш мені викручуватися?
— Ти ж розумна. Придумаєш щось. Ти ж ніколи не будеш видавати мене, правда? Будь ласка! — Соня благально склала долоні й закліпала густими віями, намагаючись скорчити жалісне личко. — Якщо я залишуся без кишенькових грошей, то це буде катастрофа! Ти ж у мене найкраща! — вона дивиться на сестру хитренькими чорними очима.
— Ах, ти ж підлиза! — на вустах Злати з'являється поблажлива посмішка. — До речі, у мене дещо є для тебе! Це тобі подарунок на честь закінчення канікул... Почитаєш перед сном, — ледве стримуючи сміх, вона подає Соні товстий самовчитель англійської мови, який принесла з собою.
— Не зрозуміла ... — Соня підняла на сестру повний здивування погляд. — Це що за натяк? Ти знущаєшся?
— Learn English! — хихоче у відповідь Злата, не стримавши свій сміх.
— Дуже смішно! І дуже "тонко"! — фиркає Соня. Висловлюючи свій протест, вона демонстративно відклала книгу в сторону. — Мамочка поскаржилась? Дістала вона вже зі своїми нотаціями! Тепер ще зі своїм англійським причепилася! Вона ж генерал у спідниці! Хоч ти не починай, будь ласка!
— Я й не збиралася, — Злата знизує одним плечем. — Як ти сама кажеш, що ти вже велика дівчинка, тому сама повинна відповідати за себе. Дивись, щоб колись не шкодувала про те, що свого часу ти чогось не зробила для самореалізації. Знання англійської може дуже стати в пригоді! Навіть в музиці тобі доведеться виконувати англомовні пісні також. У сучасному суспільстві це допоможе відчувати себе набагато впевненіше. Все у твоїх руках, Соню! Подумай про це, а я піду вже ... — солодко позіхнувши, вона потихеньку встає з дивана. — Піду вже спати.
— Спати? Так рано? — дивується Соня. — Я думала, що ми ще потеревенимо. Я хотіла з тобою серйозно поговорити.
— "Серйозно поговорити"?! Ти й "серйозно поговорити"? — з награним здивуванням перепитує Злата. — Навіть так? Софійко, а це дуже терміново? Це може почекати до наступного разу? Я з ніг падаю вже, очі просто злипаються. Не думаю, що я зараз хороший співрозмовник. Вибач, будь ласка! "Серйозних розмов" на сьогодні з мене вже досить й в цю хвилину я не можу про щось думати та аналізувати. Просто хочу відпустити всі свої думки й спааати!
— І це мені говорить психолог! — тихенько засміялася Соня.
— Вважай, що у мене професійне вигорання. В мене ця ... як її? Редукція! Ось! — Злата теж сміється у відповідь. — І зараз перед тобою не психолог, а старша сестра, яка вагітна й дуже хоче спати. Правда. Сонь, ти не ображаєшся? — вже серйозним тоном запитує Злата. — Я реально вимоталася.
— Ну що ти? Звісно! Йди відпочивати! — Соня розуміюче кивнула. — Як там моя племінниця?
— Активна вона, — посміхнулася Злата, доторкнувшись до акуратного животика. — На відміну від мене вона спати не хоче!
— Я вже не дочекаюся, коли ця малявка з'явиться на світ! Так хочеться взяти її на ручки, а коли вона підросте я її буду вчити грати на клавішах,— мрійливим тоном вимовила Соня.
— Якщо вона сама цього захоче. Ти занадто далеко забігаєш! Найголовніше завдання для неї зараз – це народитися! І щоб з дівчинкою все було добре! — дивлячись на молодшу сестру, Злата не припиняла посміхатися. Її навіть дивувало, звідки у цієї зухвалої дівчинки ‒ підлітка з бунтарським характером, яка запросто може влізти в бійку, тихо втекти з дому на дискотеку, ганяти з хлопцями на байку всю ніч безперервно, не враховуючи при цьому почуття батьків ‒ стільки ніжності й теплоти до дитини, яка ще навіть не народилася?! Соня вже безмежно любить цю дитину й чекає її з нетерпінням. Злата відчуває це. Їй починає здаватися, що Софія стає м'якшою та поступливішою.
— Good night! Sweet dreams! — кинула наостанок Злата й жартівливо підморгнула Соні закриваючи за собою двері. — Я люблю тебе, сестричко!
— Я тебе теж дуже люблю! — мовила у відповідь Соня, кинувши на сестру свій юний, сповнений ніжності погляд. — І тобі Добраніч!
