Спочатку:
На сторінку книги
Аліна (Алія)
Королівський палац був схожий на вулик, гамірно, багатолюдно, різнокольорово. Скрізь було так багато всього, карети, багаж, прикраси, пишні сукні. Учасниці навперебій обговорювали відбір і вихвалялися своїми титулами і багатствами. Я роззирнулася довкола, і полегшено видихнула, не лише я була бідно одягнута, десь половина дівчат також мала схожий вигляд. Спочатку нас усіх записали у список і провели у велике кругле приміщення, у центрі якого стояла кругла сфера – напевно саме завдяки їй буде проходити магічна перевірка. Потім на постамент вийшов розпорядник, голосно привітав усіх учасниць і почав по одній підкликати до сфери, просити покласти руку і чекати доки сфера покаже результат. Здається все легко і я полегшено зітхнула та трохи розслабилася. Ні з ким із присутніх не розмовляла стояла в стороні і чекала своєї черги. За магічну перевірку не переживала, магія у мене точно була, тому перший етап пройду, а далі видно буде. Спочатку запрошували аристократок, а потім всіх остальних у алфавітному порядку, коли назвали моє прізвище. Я впевненою ходою піднялася на постамент і приклала руку до сфери. Нічого не відбулося, я трохи занервувала, але згодом сфера почала нагріватися і яскраво засяяла, а я полегшено видихнула. Потім мені в руки дали анкету та попросили заповнити.
АНКЕТА УЧАСНИЦІ ВІДБОРУ НАРЕЧЕНИХ ДЛЯ ЙОГО ВЕЛИЧНОСТІ КОРОЛЯ РАВАЛОРУ КАЕЛЯ І
Повне ім’я: Алія Арлен
Вік: 22 роки
Походження: без дворянського титулу
Місце проживання: тимчасово не маю – будинок будо знищено
Батьки: сирота
Магічна приналежність: магія Природи
Чи володієте бойовими або захисними закляттями?: Ні
Опишіть себе трьома словами: смілива, цілеспрямована, добра.
Що вважаєте своєю сильною стороною?: здатність не здаватися, навіть коли все втрачено.
Що вас лякає? Зрада та безсилля.
Чому ви вирішили подати заявку на відбір? Хочу стати гідною нареченою короля та принести користь королівству.
Чи готові ви покинути минуле й присвятити життя служінню Королівству? Моє минуле - частина мене. Але якщо майбутнє покличе - я готова почути його голос.
На більшість запитань я відповіла швидко, але останнє змусило мене замислитися, чи готова я забути все, що трапилося в минулому і почати будувати майбутнє з чистого аркушу. Відповідь – ні. Я завжди буду пам’ятати, що зробили з моєю сім’єю і зі мною, і це ніяк не можна стерти з моєї пам’яті, моє минуле – це невід’ємна частина мене, яке сформувало мене як особистість і я не готова про нього забувати. Закінчивши анкету, віддала її розпоряднику.
Тепер доведеться чекати результату кілька годин і їх я вирішила провести в саду на свіжому повітрі.
Стежки в саду були вимощені світлим каменем, але м’яке коріння дерев час від часу обіймало їх з боків, наче природа не хотіла бути підкореною навіть тут. Навесні сад був сповнений трепетного шепоту - ніжного шелесту листя, дзвону джерел і хорового цвірінькання пташиних голосів, що лунали наче пісня. Тут росли квіти, яких не було більше ніде в королівстві. Вогнисті пелюстки кларісій, що розкривались лише на світанку. Північні лілії, що світилися легким голубим світлом у сутінках. А ще загадкові маріолії — їхні пелюстки змінювали колір залежно від емоцій того, хто до них доторкався.
У центрі саду стояло величне дерево - Елдріс, дерево пам’яті, що зберігало в собі історії магів, королів, вигнанців і героїв. Кажуть, якщо притулити руку до його стовбура, можна відчути відлуння минулих віків.
Моє серце защеміло, коли я опинилася у цій гармонії природи, магія схвально відгукувалася всередині. Я йшла повз живі стіни з плюща, чула, як щось легке торкається мого плеча, то була пелюстка, а може й невидима істота, що мешкала між листям. І з кожним кроком здавалося, що сад спостерігає за мною, але не вороже, радше з цікавістю.
Я йшла все далі і далі, обережно торкалася стовбурів дерев, і вони наче говорили зі мною, ділилися своїми емоціями. Це було так неймовірно, що я навіть не відразу зрозуміла, що мене хтось покликав і різко обернулася.
- Вибачте, що злякав, - промовив незнайомий чоловік, оксамитовим голосом.
Я промовчала, але зробила легкий реверанс, як колись бачила в історичних фільмах.
– Я маркіз Арні Велер, - представився незнайомець. – А вас як звати, прекрасна леді.
- Алія Арлен, - представилася я.
- Приємно познайомитися. Я вас раніше ніколи не бачив.
- Так, я вперше в палаці Його Величності, прибула на відбір наречених.
- О, справді. Тоді я радий, що буду вас бачити частіше. Впевнений, що така красуня точно пройде перший етап відбору.
- Дякую, - коротко відповіла і посміхнулася. – Сад чудовий, правда? – змінила тему.
- О, так справді. Я дуже люблю тут гуляти, а у компанії такої чарівної леді, буду ще більше любити. Ви не складете мені пару на цю прогулянку.
- На жаль, ні. Мені вже час повертатися. Тому пробачте, - швидко промовила я і рушила до виходу.
- Жаль…, - почула навздогін і пришвидшила крок.
