Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
— Ти навіть компліменти нормально приймати не вмієш, — засміялася Алла.
Кіра сиділа за столиком у нічному клубі, стискаючи в долоні холодний келих. Хлопець, з яким її щойно познайомили, назвав їх з подругою шалавами.
Хотілося спитати, у якому саме місці це було компліментом. Але вона промовчала. Зрештою, це компанія подруги, мабуть, у них так прийнято.
Ще кілька годин тому їй і на думку не спадало, що цей вечір може чимось її засмутити. За вікном задушливого купе тягнулася полтавська зима: голі дерева, сіре небо й куций сніг, якого ледь вистачало, щоб прикрити землю. Та Кіру погода мало хвилювала. Андрій поруч, а за якихось пів годинки вона нарешті обійме Алку.
Подруга дитинства на вокзалі їх не зустрічала, але за пʼять хвилин до прибуття надіслала повідомлення з маркою та номером таксі, яке на них чекало. У перекладі з алкінської мови це означало, що вона дуже рада їх бачити.
Кіра була впевнена, що знає про подругу все, адже вони виросли в одному дворі, ходили в один садок, ділилися іграшками, таємницями, кольоровими гелевими ручками й першою пляшкою несмачного пива. Після випускного одна поїхала до Полтави, а друга залишилася у Вінниці. Дружба переселилася в телефон. І Кіра вже звикла ловити себе на тому, що посеред якоїсь події думає, як увечері розповість про це подрузі.
У яскраво освітленому вікні на другому поверсі промайнув силует. Алла побачила їх і вже чекала на порозі. Висока й струнка, з охайно зібраним у пучок білявим волоссям, навіть у домашніх штанях і білій футболці виглядала бездоганно.
— Ну нарешті, — сказала вона й обійняла подругу. — Курка вже готова, дискотека вже чекає.
А над її плечем посміхнулася Андрієві:
— Як доїхали? Ця руда тебе не заторохтіла дорогою?
— Мене? Та ти що, це ж мед моїх вух, насолода моїх очей, повелителька мого серця, — урочисто проголосив він.
Андрій стільки разів чув, як Кіра з Аллою обговорюють по телефону «Величне століття», що вже й сам непогано опанував султанську манеру розмови.
— Он як? — розсміялася Алла. — То, може, ти ще й танець живота вмієш?
— Аякже!
— Кір, ти хоч розумієш, як тобі пощастило? — сміялася подруга.
— Це мені пощастило, — відповів Андрій, поцілувавши Кіру у скроню.
— Ти теж пахлава моїх очей і повелитель моєї печінки— підморгнула вона коханому.
Кіра повісила куртку, і мимохідь глянула на себе в дзеркало. Чомусь саме зараз згадалася колись між слів сказана фраза подруги: "Що він тільки в тобі знайшов?" Глянула на Андрія — високого, широкоплечого, красивого, потім знову на себе: ластовиння, хвилясте руде волосся, яке нічим не приборкати, занадто округлі стегна. Ну, хоч би зуби такі рівненькі, як в Алки, але й ці були з характером.
— Кір, ало! Ти йдеш вечеряти?
— А?.. Так. Давай допоможу тобі накрити на стіл.
— Та вже все готово. Ви допоможіть зʼїсти.— Алла махнула рукою вглиб коридору.
На кухні пахло розмарином і чистотою. Все було продумано до дрібниць: курка з картоплею, салат, закуски — все на красивих тарілках. А виделки й ножі лежали так, наче їх вирівнювали за лінійкою. Андрій, як завжди, не встиг сісти, а вже нахвалював страви. І Алла задоволено всміхалася, навіть не помітивши, що насправді він ще нічого не скуштував.
— А коли твій Сергій прийде? — спитала Кіра.
— А… — Алла відмахнулася, нарізаючи хліб. — Його не буде. Ми знову посварилися.
І відрізала ще одну рівнесеньку скибку.
Кірі стало прикро за подругу. Вона не любила Сергія, бо він мав таку манеру розмовляти з людьми, ніби всі навколо йому щось винні. Але подруга називала це складним характером. І хоча Кіра вважала це звичайним хамством, в очі цього не казала.
— Ти як? — спитала вона
— Та все нормально, — відповіла Алла, — зараз ось піду з вами гуляти. До речі, там ще будуть мої друзі з роботи. Ми завжди ходимо в цей клуб по суботах. Думаю, ви не будете проти?
— Ну й чудово, — легко озвався Андрій. — Нові люди — це завжди добре.
Кіра кивнула:
— Тим паче, ти так багато мені про них розповідала. Нарешті познайомимося.
Після вечері Алла розклала на ліжку цілу купу косметики і за кілька хвилин перетворила свою спальню на салон краси. Кіра якраз знайшла в тіктоку якийсь неймовірний макіяж і вирішила, що їм просто необхідно його повторити. Витрусила свою косметичку поруч з Алкиною, знайшла улюблений пензлик і заходилася малювати подругу.
За годину навколо валялися відкриті палетки, пензлі й купа серветок, а довгі стрілки за новою методикою виходили все ще кривуваті.
— Ой, та піде, — оцінила Алка, заглядаючи у дзеркало, — все ж краще, ніж ті мої сині тіні на випускному, пам’ятаєш?
— О-о-о, таке важко забути! І нащо ти їх аж до брів намалювала? Була схожа на Снігову королеву на мінімалках.
— Ей! — Алла жартома махнула на неї товстим пензликом, і пудра посипалася на обличчя. — А сама? Забула, як під перламутрову бузкову помаду намалювала контур губ чорним олівцем для очей?
— Ви взагалі сьогодні десь вийдете? — поцікавився Андрій, але його за реготом ніхто навіть не почув.
***
Музика вдарила ще з порога, і Кіра мимоволі підлаштувала крок під ритм.
— Тільки не починай без мене! — засміялася подруга, помітивши, що вона вже пританцьовує.
Більшість столиків у клубі були зайняті, і Алла впевнено попрямувала до одного з них.
— Ну, нарешті! — вигукнула мініатюрна темноволоса дівчина й замахала обома руками. — Ми вже вирішили, що ви передумали!
— Це Лана, — представила її Алла.
Та підхопилася з місця і обійняла Кіру , наче вони були знайомі сто років. Точнісінько так вона її собі й уявляла.
— Оксана, — вона познайомила їх із другою дівчиною. Ця була більш стримана, але за неї все говорили її виразні брови.
Хлопець, який досі сидів зі склянкою в руці, нарешті теж підвівся. Він був невисокий, худорлявий, із коротким темним волоссям. Нічим особливо не примітний.
— А це Толік. — продовжила Алла.— Ми працюємо разом, тож бачимося частіше, ніж хотілося б.
— Не слухайте її, — озвався він, потискаючи Андрієві руку. — Вона мене обожнює. Просто соромиться це визнати.
Він повернувся до Кіри й простягнув руку ій теж.
— Анатолій.
— Кіра.
Поки вони знайомились, Лана вже встигла замовити коктейлі для всіх.
— За зустріч! — оголосила вона, піднімаючи келих.
— Все, нарешті можна танцювати! Кір, давай, пішли скоріш! — Ледве зробивши ковток, Алла кинула сумочку на диван і закрутилася під музику. Танцпол зустрів їх липкою підлогою і штучним димом. Над головою вертілася дзеркальна куля, розсипаючи зайчики, що стрибали по плечах і волоссі. Спершу дівчата просто ловили ритм. Потім заграла улюблена стара пісня, і вони з Алкою почали веселитися, як на шкільній дискотеці в одинадцятому класі. Дуже швидко Кіра перестала думати про те, як вона виглядає, і про те, що подумають нові знайомі. Ностальгія за двотисячними накрила її з головою.
— А памʼятаєш оце?
Вона присіла глибоко, майже до підборів, повільно піднялася, ведучи руками вздовж стегон, і пустила по тілу хвилю — довгу, тягучу, з розворотом, як у тих дівчат із кліпів, які вони колись дивилися по М1.
— Ану, ану, зараз!
Алла спробувла повторити, але в неї вийшло різкіше. Кіра показала ще раз, повільніше, і цього разу подруга підхопила. Наступну хвилю вони вже зробили майже дзеркально. Одна підняла великий палець, друга у відповідь показала язика, і обидві покотилися зі сміху.
Зробивши ще кілька дзеркальних рухів із Алкою і обернувшись у танці, Кіра помітила Толіка біля однієї з колон. Він стояв, притулившись плечем, зі склянкою в руці й дивився просто на неї. Уважно, трохи примруживши очі. Коли їхні погляди зустрілися, він не відвернувся. Лише підняв склянку, ніби вітався.
Дивний якийсь. Кіра знову повернулася до Алли, але за хвилину мимоволі озирнулася - Толік нікуди не подівся. Все ще стояв і дивився.
Раптом знайомі руки обійняли її за талію. Андрій. Він притягнув Кіру до себе, прибрав з її шиї кучері й легенько подув на шкіру.
— Жарко, рудик?
По тілу пробігли мурахи і вона інстинктивно прогнулася в попереку, відкинувши голову йому на плече. Музика змінилася, баси стали повільнішими. Кіра підхопила новий ритм, плавно вимальовуючи стегнами вісімки. Він міцніше обійняв її, і Кіра відчула, як він напружується.
— Хочу тебе, — прошепотів їй на вухо.
Вона розвернулась і обвила руками його шию. Андрій одразу нетерпляче поцілував її і вона відповіла йому так само.
За його плечем вона на мить побачила Аллу, яка тепер танцювала з Толіком. А потім знову заплющила очі й потягнулася до коханого. Її думки були зайняті зовсім іншим.
Кіра трохи відсторонилася, й нахилилася до Андрія:
— Йди за мною.
Вона чудово знала, як обтислі лосини підкреслюють її стегна, і тепер навмисне похитувала ними трохи сильніше, ніж зазвичай. Шовкова туніка з великим вирізом ззаду, колихалася в такт крокам, відкриваючи вигин спини. Біля арки вона озирнулася через плече. Андрій був на крок позаду і не зводив з неї очей.
Штовхнувши двері жіночої вбиральні, зазирнула всередину. Порожньо. Чудово.
Як тільки клацнув замок, Андрій вхопив її, втиснув спиною в холодну кафельну стіну і жадібно цілував. Його руки блукали по її тілу, і, опинившись під тунікою, добралися до грудей. Кіра відчула, як в голові запаморочилося ще більше. Але щойно вона почала дихати частіше, він забрав руку і вона інстинктивно вигнулася слідом, вимагаючи дотику. Тонка шовкова тканина ковзала між ними і дражнила ще більше.
Кіра тихо застогнала. Швидко розстібнула ґудзик на його джинсах і пролізла рукою під резинку білизни. Андрій більше не міг стримуватись - різко розвернув її обличчям до дзеркала. Притиснувши до раковини, одним рухом стягнув лосини разом із мокрими трусиками до середини стегон, стиснув її груди долонями — і ввійшов ззаду глибоким поштовхом.
Кіра тихо, придушено зойкнула і вчепившись пальцями за край раковини. У дзеркалі вона бачила своє розчервоніле обличчя, напіввідкритий рот і його темний погляд. Прикусила губу, щоб не застогнати занадто голосно, і заплющила очі.
— Дивись, — хрипко наказав він, прискорюючись.
Кіра підняла очі й знову зустрілася з Андрієвим поглядом у дзеркалі. Він дивився на неї з такою пристрастю і водночас ніжністю, що вона відчувала себе найбажанішою жінкою у світі.
Він наче мав неписану інструкцію до її задоволення. Вивчив всі її чутливі місця. І варто йому було тільки правильно торкнутись, як тіло різко вигнулося і затремтіло, міцно стиснувши його всередині. Від цього і сам не втримався.
Кілька хвилин вони просто дихали. Важко і гаряче.
Поки Андрій мив руки, Кіра привела себе до ладу, розібрала пальцями розпатлане волосся. Дихання ще збивалося.
— Ти як?
— Супер, — хрипко відповіла вона й коротко його поцілувала. — Тільки ноги не тримають.
Він фиркнув, застібаючи джинси.
— Це ще не все на сьогодні. Тож краще бережи сили.
Посміхнувшись, вона першою вийшла з туалету. Андрій одразу ж наздогнав її в коридорі й мовчки взяв за руку.
На столику уже стояла нова партія напоїв, цього разу синіх, із паперовими парасольками.
— Це «Блакитна лагуна», — урочисто повідомила Лана. — Я замовила, бо мені сподобалася назва.
Кіра впала на диван поруч із Андрієм і потягнулася до свого келиха. Після такого марафону дуже хотілося пити.
Навпроти сиділа Алла, а біля неї Толік, він щось їй кричав, сміючись. Музика на мить стишилася між треками, і крізь цю коротку паузу до Кіри долетіла його фраза:
— …ви танцюєте як шалави…
Бас знову вдарив, і слова потонули, але Кіра встигла їх вловити.
Алла розсміялася, без жодної тіні образи.
Вона щось крикнула йому у відповідь. Той підняв обидві руки, мов здавався в полон, і широко посміхнувся. Лана, яка сиділа поруч із Аллою, теж зареготала.
Кіра поставила свій келих і крикнула, перегнувшись через стіл:
— Що ти зараз сказав?
— Просто жарт! Кажу, класно танцюєте!
— Мені не подобаються такі жарти!
— Та він же зробив нам комплімент! Ти навіть компліменти нормально приймати не вмієш, і не розумієш жартів. — засміялася Алла.
Хотілося спитати, у якому саме місці це було компліментом. Але Кіра промовчала. Зрештою, це компанія подруги, мабуть, у них так прийнято. А, можливо, подруга має рацію, і це дійсно такий жарт?
— Що я пропустив? — Андрій відклав телефон і підвів голову. — Чого вони сміються?
— Та нічого, — відповіла Кіра. — Толіку сподобалося, як ми танцювали.
— Ну, це не дивно.
Андрій поцілував її в маківку й підвівся.
— Я на хвилинку.
Вона провела його поглядом і не встигла навіть знову взятися за келих, як поруч з’явився Толік.
— Потанцюємо?
Вже відкрила рота щоб відмовитися від такої честі, але тут піднялася Алка й потягла її за руку на танцпол.
Толік крутився між ними. Він танцював несподівано добре, спокійно й точно, ловлячи ритм. Кіра ж, навпаки, поруч з ним була дуже стриманою, як на вечірці пенсіонерів. Але він усе одно якось дивно на неї зиркав і усміхався.
Заграла повільніша пісня. Алла повернулася щось сказати Лані, а Толік скористався моментом і підійшов до Кіри впритул.
— А мені жіночий туалет покажеш? — гукнув їй на вухо.
Кіра відсахнулася.
— Ти нормальний взагалі?
— А що такого? — Він усміхнувся.
— Відійди від мене.
Толік демонстративно зробив крок назад.
Розвернувшись, щоб піти з танцполу, Кіра натрапила на Андрія, що вже прямував до них крізь натовп.
— Я бачу, ти без мене не нудьгуєш, — усміхнувся він, звично обіймаючи її за талію.
Як же ж хотілося розповісти Андрію, що цей придурок тільки що їй аказав! Але вона добре знала, що він довго розбиратись не стане, просто дасть Толіку в носа, буде бійка. Алка засмутиться. Не хотілося псувати вечір.
— Ще й як нудьгую, — відповіла вона й обійняла його.
Він підняв її, Кіра обхопила його ногами за талію, і Андрій закрутив її в танці.
Решту вечора вона веселилася і принципово не звертала уваги на Толіка.
А зранку Алла повела їх Полтавою — показала пам’ятник галушкам і альтанку, до якої вони минулого разу так і не дійшли. Наговорилися, насміялися, наїлися галушок в «Чічіков-і».
Зайшовши у вечірній потяг, Кіра розплакалася: вони з подругою бачилися так рідко, і час разом промайнув надто швидко. І все ж разом із сумом вона чомусь відчула несподіване полегшення.
Андрій закинув валізу, помахав Аллі й пішов до купе. А Кіра ще довго стояла в тамбурі, притиснувши долоні до вікна, аж поки подруга, махаючи рукою, не зникла разом із пероном.
Телефон дзенькнув. Алка написала: «Час із тобою просто пролітає. Приїжджайте ще!» Кіра усміхнулася й витерла сльозу.
Не встигла заховати телефон, як він дзинькнув знову. Інстаграм. «anatolii2305 надіслав(-ла) вам запит на стеження». Вона здивовано подивилась на екран, швидко натиснула «Видалити» і пішла до купе.
