Раді Вас бачити!

Глава 6. Свято спадкоємця

Наступного дня Доха прокинулася у святковому шумі. Це був день народження принца Ібрагіма — спадкоємця трону Катара. Династія аль‑Шаф вирішила показати всьому світу свій високий статус і велич, щоб народ побачив майбутнього еміра й схилився перед ним.

Емір Анвар, відчуваючи втому від довгих років правління, вирішив: настав час підготувати старшого сина до влади. І цей день мав стати символом нового етапу.

Під гучну музику свита демонструвала багатства аль‑Шаф: павичі з розкішними хвостами, верблюди з золотими збруями, коштовності, що сяяли на сонці. І серед цього блиску, на спині слона, сидів сам принц Ібрагім — молодий, красивий, у білому східному костюмі, прикрашеному золотими узорами. На його голові була арафатка, а в очах — хвилювання й рішучість.

Батьки, брати й сестри дивилися на нього з гордістю. Родичі, які сумнівалися в його праві на спадщину, тепер бачили: народ приймає його.

Та саме в цей момент Ібрагім зробив те, чого ніхто не очікував. Він відкрив великий мішок із золотом і почав роздавати монети бідним людям, які стояли біля дороги. Діти сміялися, старці плакали від вдячності, жінки благословляли його.

— У день мого народження я хочу ділитися, а не лише отримувати, — сказав він.

Цей жест викликав хвилю поваги серед простого люду. Навіть ті, хто раніше сумнівався, тепер бачили в ньому не лише принца, а й справжнього лідера.

Чутки швидко розлетілися: кілька наречених зі східних країн висловили бажання вийти заміж за такого щедрого й багатого спадкоємця. Анвар уважно придивлявся до цих пропозицій — він хотів, щоб Ібрагім обрав собі принцесу й закріпив своє становище як майбутній правитель Катара.

Але сам Ібрагім думав не лише про династичні союзи. Його серце було з народом, і він знав: справжня сила правителя — не в золоті чи коштовностях, а в довірі й любові людей.

Після гучного свята на честь дня народження принца Ібрагіма майже вся королівська родина аль‑Шаф зібралася на важливе засідання. У палаці ходили тривожні чутки: старший брат еміра Анвара, Мансур, прагне усунути його з трону й сам стати еміром Катара. Його прихильники не з’явилися на святкування, готуючи власні плани. Говорили, що Мансур хоче запровадити суворі закони, особливо щодо жінок, і це викликало страх серед багатьох.

Та поки старші радилися, у внутрішньому дворі розгорівся інший конфлікт. Двоюрідний брат Ібрагіма, Амін, відомий своєю жорстокістю, знову принизив молодшу сестру Сумайю. Він відібрав у неї шматок торта, заявивши, що це його власність. Це було не вперше: він постійно залишав дівчинку голодною, забираючи її їжу й дражнячи великими порціями.

Ібрагім бачив усе це разом із братами й сестрами. Його серце палало гнівом. Він завжди любив своїх сестер і був готовий захищати їх від будь‑якої несправедливості.

Того дня він вирішив покласти край знущанням Аміна. Разом із сестрами й братом Джамілем вони перехитрили охоронців, які виконували накази Аміна, і не передали Сумайї великий шматок торта. Ібрагім відволікав слуг розмовами, поки його сестри та Джаміль таємно передали їжу дитині.

Коли Амін побачив це, він вибухнув люттю. Він кинувся на сестер Ібрагіма, потім на їх захист встав Джаміль, коли Амін хотів вдарити Джаміль, Ібрагім став перед ним, захищаючи родину:

— Не смій чіпати моїх рідних! Віддай їй торт — вона твоя сестра. Не гніви Бога, бо пошкодуєш.

Амін підійшов ближче, його обличчя було сповнене люттю. Між ними зародилася ворожнеча, яку бачили всі. Джаміль намагався розняти їх, але марно.

— Ти думаєш, що станеш добрим еміром? — прошипів Амін. — Ти м’який, як твій батько. Він ніколи не карав жінок, не ставив їх на місце, як належить чоловікові.

Ці слова стали останньою краплею. Ібрагім схопив Аміна за комір і відповів крізь зуби:

— Слухай, жалюгідний Амін… Правитель — це той, хто захищає права жінок і ставиться до них із повагою. Так учив наш дід, так веліли наші закони.

Амін кинувся на Ібрагіма, але слуги й сам емір Анвар втрутилися, розняли їх і наказали негайно припинити сварку. Батько Аміна закричав, щоб вони швидко заспокоїлися й пішли на важливе засідання, де вже чекали старійшини.

Сестри Ібрагіма дивилися на нього з любов’ю й гордістю. Маленька Сумайя, тримаючи шматок торта, усміхнулася крізь сльози. Вона вірила: Ібрагім стане не лише добрим братом, а й справедливим еміром, який захищатиме слабких і поважатиме жінок.