Раді Вас бачити!

Замок Вогняного Крила

У залі переговорів панувала тиша. Лише свічки на канделябрах приємно потріскували в темряві.

Покликана перевела погляд на вікно, за яким два кажани відлітали від величного замку, зникаючи в нічній темряві.

— Все, можете видихнути, — жартівливо проголосила вона.

— Ми не можемо дихати, — тихо промовила Росана.

— Тим гірше для вас, — посміхнулась Вікторія.

— Потрібно підсилити охорону замку, — стурбовано почав Лука.

— Саме так, — підтримав його Максим. — Кажани можуть напасти будь-якої хвилини. Ситуація надто напружена.

Росана і Зореслава теж почали активно висловлювати свої пропозиції, розмахуючи руками. Вони були так захоплені обговоренням, що не помітили, як від Янголіни знову почало литись яскраве біло-золоте світло, яке поступово заливало всю залу.

Святослав перевів погляд на Вікторію. Вона спокійно розглядала свої довгі чорні кігті, мовчки чекаючи, поки члени її клану висловляться.

— Може дати слово Покликаній? — перебив вампірів Святослав. — Їй точно є що нам сказати.

Усі замовкли й перевели погляд на Вікторію. Вона посміхнулась, підняла очі на всіх присутніх і повільно почала:

— Відсутність уваги для вампірів і будь-якого хижака може коштувати йому життя, — повчально і спокійно промовила вона.

Вампіри, не розуміючи, до чого вона хилить, лише мовчки зиркали на неї своїми червоними очима.

Вікторія підняла на них карі очі та посміхнулась:

— Тобто вас зовсім не збентежило, що Янголіна попросилась бути присутньою під час перемовин? Це не навіяло вам жодних підозр?

Янголіна ж мовчала. Вона продовжувала всім мило посміхатись, а її тіло випромінювало ще більше світла.

Лука уважно подивився на Янголіну, а потім знову на Вікторію.

— А що тут такого? — пожав він плечима. — Янголіна вже не вперше присутня під час наших важливих розмов.

— Можливо, — погодилась Вікторія. — А що для вас було дуже незвичним під час перемовин? Нічого підозрілого не помітили?

Святослав сів поруч із Вікторією, по її ліву руку, і уважно подивився на Янголіну. Та сиділа мовчки, посміхалась ще ширше, від чого її сяйво ставало ще яскравішим.

— Я помітила, що у Янголіни з’явився новий шанувальник, — задумливо промовила Зореслава.

— Янголіна, а як ти ставишся до можливості бути дівчиною вампіра? — посміхнувся Лука. — Спитай у Вікторії, вона підтвердить: зустрічатись з вампіром насправді дуже весело.

Святослав перевів на Луку суворий погляд. Лука лише посміхнувся і вирішив більше не жартувати.

Янголіна ж лише відкинула за спину довге волосся та продовжувала мовчки посміхатись.

— Що ви ще помітили, окрім любовних поглядів? — Вікторія вже нервово почала тупотіти ногою по підлозі.

— Я помітила, що ці двоє зовсім не вміють вести перемови, — впевнено проговорила Росана. — З них посли як з мене танцівниця канкану.

Усі перевели на неї погляди та весело засміялись. А Вікторія лише закотила очі від роздратування.

— Щойно перед вами сидів зрадник, а ви навіть цього не помітили, — уже кричала Вікторія. — Він вам що, оманливого пилу в очі насипав, що ви всі такі засліплені?

 Усі одразу замовкли й розгублено подивились на Покликану.

— Якби ви були уважнішими, то помітили б, що Михайло зовсім не бачив Янголіну. Вона була для нього невидимою. Увесь цей час він не міг зрозуміти, на кого так захоплено дивиться Стефан.

На Янголіну впали розгублені погляди, що почали уважно вивчати її.

— Той факт, що він не бачив білого птаха, створеного для благих справ, говорить про те, що він багато чого приховує. І повірте мені — дуже багато чого недоброго для нас, — уже спокійніше промовила Покликана.

— Негідник! — почала психувати Росана. — Треба його наздогнати й голову відірвати. Мерзотник.

Її одразу підтримала Зореслава, яка теж почала пропонувати, як довго й болісно можна було б мучити Михайла.

— Ні, — твердо й суворо промовив Святослав. — Неправильним рішенням буде видавати зараз усіх наших підозр.

Дівчата одразу притихли й уважно стали слухати пропозиції, які почали висувати всі присутні.

— Найкращим рішенням буде пильно стежити за ним, — задумливо промовив Лука. — І тоді він сам видасть свої наміри та покаже, чому так віддано служить Першопредкам.

— А ще кращим рішенням буде бути надзвичайно уважними до всіх вампірів, — підтримав його Святослав. — Адже ми не знаємо, кому тепер можна довіряти, а кому — ні.

— Віко, у тебе ж точно є якийсь план, — голосно промовив Максим. — Ти ж точно щось вигадала, інакше це було б не схоже на тебе.

— Звичайно, — посміхнулась Покликана. — У мене завжди є план.

Усі перевели погляди на Вікторію в нестерпному очікуванні. Здавалось, навіть стіни чекали ідей від Покликаної.

— Я готую зимовий бал в університеті, — тихо, але інтригуючи почала вона. — І думаю, що це вдала нагода використати всі мої задуми. До речі, ви всі запрошені. І у вас не просто квитки на перші місця на цьому розкішному вечорі, а головні ролі.

Усі загадково посміхнулись. Від їхніх усмішок блиск у червоних очах заграв іскрами.

 Раптом тишу різко порушила Зореслава.

— Віко, — тихо й несміливо промовила вона, — а це правда, що ти Обрана?

Вікторія знову відчула на собі пристальні погляди й загадково посміхнулась.

— Якщо чесно, я й гадки не маю, хто насправді є Обраним.

Вікторія сказала це так упевнено, що ніхто навіть не запідозрив: Покликана збрехала — і не подала жодного знаку.