Раді Вас бачити!

Андрій стояв обпершись об огорожу. Він прийшов на озеро раніше щоб морально підготуватися до розмови. Дуже важкої розмови. Спочатку він дійшов виводу, що не треба нічого розказувати, пройшло багато років, навіщо все ускладнювати. А потім зрозумів, він не хоче обманювати Алісу, не хоче щось приховувати від неї. Він боїться того, що трапиться, коли їх батьки зустрінуться і пізнають один одного. Аліса вилікувала його душу, але як це не смішно звучить, забрала її собі. 

- Як я їй це скажу? З чого почати. Як я повинен пом'якшити слова, що мій тато і її мама були коханцями, а ще твоя мама взяла гроші щоб виправдали вбивцю твого тата,- він не помітив, що почав говорити вголос.

- Що ти сказав?

Немов тисяча лез пронизали його тіло, вирвали серце і запхати йому до рота. Аліса стояла навпроти нього, з її рук впали пакети, з них тепер все висипалося в різні сторони. Вона хотіла прийти раніше та зробити йому сюрприз, влаштувати незапланований пізній пікнік. 

- Що ти сказав? - майже по літерам протягла Аліса.

- Аліса, це не так мало бути. Я хвилювався. Це для мене також шок. Я не хочу щоб це вплинуло на наші відносини. - Андрій не знаходив потрібних слів. З кожною спробою ставало тільки гірше.

- Дійсно, як може вплинути твоє звинувачення, що моя мати спала з твоїм батьком. І взагалі, ти що їм свічку тримав, чи благословляв свого батька, - вона кричала навіть не дивлячись чи був хтось поруч.

- Ти вчора сама дала зрозуміти, що інколи тобі приходили думки з приводу зрад твоєї мами.

- Це моя матір, мої припущення. Та це не головне. Як в тебе тільки язик повернувся сказати, що ми взяли гроші.- вона врізала йому дзвінкого ляпаса і втекла.