Раді Вас бачити!

Наступні кілька днів Ейву накрила хвиля роботи. Тепер було потрібно проводити аналіз та розрахунки — безпосередньо для конкретних ніш та дій і права на помилку в неї не було. Бо вже дуже багато було вкладено зусиль у цей проект та величезні кошти, які рахувалися не мільйонами, а мільярдами. А ще, генеральний директор наголосив, що вона обов'язково має поїхати з ним у ділову поїздку до Японії за кілька тижнів, але пообіцяв, що не сильно втомлюватиме її нудними нарадами чи бізнес балачками з партнерами.

Звільнившись трохи від роботи Ейва таки погодилася на пропозицію Зої поїхати до клубу розважитися. Бо Зої як нікому було самотньо та нудно, коли найкраща подруга та чоловік були особливо зайняті останнім часом.

— Ти мені винна з останнього разу, тому вимикаєш телефон і ніяких мені тут Еліотів! Зрозуміла?

— Можеш бути спокійною, його навіть у місті немає. Так що, гайда по пару шотів для настрою і танцювати!

— Повністю тебе підтримую в цьому! Навіть немає де й заперечити.

І подруги, покинувши таксі, зайшли до клубу, де було чимало людей і грала відповідна музика з лазерними вогнями. Вони відразу направилися до стійки бару, замовили кілька шотів і пішли танцювати. Так повторювалося кілька разів. Дівчатам було дуже весело та мали гарний настрій, який підбадьорювався ще й алкоголем. За одним таким прийомів чергових шотів, Ейва дістала телефон, а на ньому знову кілька пропущених дзвінків від Еліота.

— О! ні...ні… ні... подруго, навіть не думай йому відповідати, — змінилася у лиці Зої, зрозумівши чим усе це закінчиться.

— Я тільки напишу, що передзвоню йому пізніше, як звільнюся, бо він не заспокоїться.

— Та хай собі надзвонює аж лусне, кидай той телефон і пішли далі розважатися!

Коли телефон знову почав вібрувати від дзвінка Еліота.

— Ейва, не роби цього! — на повному серйозі повторювала Зої.

Та Ейва трохи вагаючись таки прийняла дзвінок. Але Зої вправно перехопила телефон з її рук та прокричала у слухавку:

— Дай їй спокій, придурок, та відпочити нам нормально. Дістав уже, — потім вимкнула геть телефон і поклала до себе у сумочку, — Отримаєш його тоді, як їхатимемо до дому і це не обговорюється.

— Я представляю його вираз обличчя зараз. Він буде у люті.

— Ну й що з того? Тебе це якось переймає? Мене абсолютно ні. Для мене куди більш важливіший твій психічний стан. Давай, повертаємося до танців, а потім вийдемо на свіже повітря по цигарці, — і засміявшись одна до одної від цих слів поплентали танцювати.

Настрибавшись під кілька наступних треків, Зої потягла Ейву на двір.

— Я не думаю, що це вдала ідея, щоб закурити зараз після кількох шотів. Нас від однієї цигарки звалить з ніг швидше, а ніж після шести шотів разом взятих.

— Ну тоді давай хоч вдихнем свіжого повітря, освіжимося, — та потягла її за собою через весь зал до виходу.

Дівчата стояли біля входу вдихаючи вечірню літню прохолоду та сміялися гучно над чимось.

— Я так і думав, що ти тут розважаєшся. Веселощі закінчено для тебе на сьогодні, — хтось сильно стиснув руку Ейви та потяг.

— Еліот, що ти робиш? Мені боляче, відпусти!

— Подивись на себе як ти виглядаєш? Для кого ти так вдяглась? Крутиш тут своєю сракою!

— Як ти мене взагалі знайшов?

— Та це не важко було здогадатися. Ви ж завжди любите тут зависати. Мабуть багато уваги вам тут приділяють.

— Заспокойся, ненормальний, — заступилася подруга, — Нікуди вона з тобою не піде ні сьогодні, ні завтра, доки ти не навчишся гарних манер.

— А ти взагалі не лізь і займайся своїми справами! А вона йде зі мною до дому!

— Та невже? До чийого дому? Ви маєте спільне житло? — змінила свій тон на єхидний Зої та поставила руки в боки, — Ну ж бо, Еліот. Чому замовк? Розкажи, нам цікаво з Ейвою.

— Це не твоє діло. Ейва, ходімо! — махнув він їй рукою.

— Ти її покинув? — запитала Ейва.

— Я тобі все поясню.

— Ти покинув її? — повторила вона більш грубо.

— Ще ні, але саме збирався...

—Тоді нам немає про що з тобою більше говорити, — і розвернулася в бік дверей.

— Ейва, зачекай! — кинувся він за нею та охорона затримала його, прийнявши сторону дівчат. Та їм і не потрібні додаткові проблеми в середині, судячи з тієї сцени, свідками якими їм довелося бути, — Ти не можеш так піти. Я тобі не дозволю!

— Ще й як можу, — обернулася вона і зникла в середині.

— Ейва! Ейва! — все намагався пробитися Еліот крізь охорону.

— Тепер синці мабуть будуть, — зауважила Ейва потираючи передпліччя, коли вони підійшли до стійки бару, — Що в тебе з лицем, Зої? Ти привида побачила?

Зої заплескала долонями тихенько, все з тим же незмінним витягнутим образом обличчя.

— Браво подруга. Що тут ще додати. Я думала цей «ясний день», як ти виразилася, ніколи не настане.

— Я теж цього не очікувала. Сталося, що сталося. Мабуть вже час.

— Це потрібно відсвяткувати! — потім повернулася до бармена, — Нам два «Белліні», будь ласка!

— Нащо нам знижувати градус випивки після стількох шотів? Хочеш провести залишок часу у компанії з унітазом? — Зробіть будь ласка «Річку крові».

— Та я отрезвіла після останніх тут подій, — засміялася подруга, що тепер потрібно починати заново все.

Подруги провели ще деякий час у клубі та поїхали на таксі до дому. Зої провела Ейву до самого дому, щоб впевнитися, що її, «тепер колишній», не чекає на неї десь під дверима.