Раді Вас бачити!

Святковий день, наше новосілля настало дуже швидко, що я не встигла зрозуміти, чи все було готове, чи потрібно щось доробити, чи не забула когось запросити. Можливо, я сильно турбувалась через це невелике свято, але мені хотілося, щоб воно пройшло ідеально.

З самого ранку у дворі метушилася Ліззі, зустрічаючи різні служби доставки, - з продуктами, алкоголем та іншим. Томас встановлював музику надворі, у будинку. Я робила вітальню зручною для прийому гостей - щоб усім було зручно і постояти, і посидіти, і потанцювати. З їжею ми не стали перейматися - замовили кейтеринг, який знався на таких заходах і враховуючи наші побажання, мав доставити їжу в домовлений час.

Гостей запросили на 15.00 – не дуже рано, і не дуже пізно. Зробивши всі основні приготування, я поспішила в душ. А коли вийшла - у спальні сидів Томас на кріслі, задумливий, трохи сумний, постукував пальцями по підлокітнику.

- Щось сталося? - підійшла я до нього, загорнувшись у рушник.

- Тааак... - протяжно відповів він. - До нас на новосілля прийде Олівія. - сказав він невдоволено, піднімаючи на мене свій сумний погляд, чекаючи моєї реакції.

- Ми, начебто, її не запрошували… - здивувалася я.

- Так, не запрошували. Вона сама себе запросила. - з усмішкою промовив Томас. - Вона побачила, що у нас щось відбувається - всілякі доставки, приготування, я музику встановлюю, вона ще й Ліззі помітила, з нею розговорилась. Слово за слово, - і вона сказала, що не може пропустити таку важливу подію нових сусідів… – пояснював хлопець ситуацію.

- І відмовити її ніхто не зміг... - зробила висновок я.

- Ніхто не встиг це зробити – вона побігла готуватися до вечірки. - хмикнув Томас з іронією.

- Гаразд, якось воно буде. - видихнула я, намагаючись тримати себе в руках.

«Олівія нічого поганого не зробила, вона поки поводиться досить дружньо та мирно.Не варто нагнітати обстановку, адже поки що нічого не сталося. А може й не станеться.» - заспокоювала я себе.

- Сходи в душ, і можна вже одягатися. Все буде гаразд. Я поряд. - нахилилася я до Томаса, залишаючи на його губах м'який поцілунок.

- Не знаю, чому я так турбуюсь через неї... - зітхнув Томас. - Я все пов'язане з нею залишив у минулому, і більше нічого не відчуваю до неї. Ми розійшлися спокійно, за спільною згодою. Але начебто щось не так. Не зі мною. З нею. Вона ніби стала іншою, і мене це непокоїть. - так само постукував рукою Томас, явно нервуючи.

- Ти думаєш, вона щось задумала? Вона взагалі здатна на щось таке… неадекватне? - тепер переживала і я.

- Колишня спокійна Олівія – ні. А ця – не знаю… – слова прозвучали збентежено, з нотками тривоги.

- Може, вона й залишилася такою ж спокійною та милою, як колись. Просто зараз дуже рада нас бачити. Адже, переїжджаючи до нового незнайомого місця, класно зустріти когось знайомого. Може з нею так само. - шукала причини її активної радості я.

- Може… Час покаже. - серйозно сказав Томас, встаючи з крісла.

Він пішов у душ, а я взялася за зачіску, макіяж. До того часу, як Томас вийшов з душу, я вже одягала сукню.

- Допоможеш? - запитала я його, вказуючи на блискавку ззаду, яку самостійно не могла застебнути.

- Звичайно. - відповів він, поспішаючи мені допомогти.

Наблизившись до мене, Томас зупинився ззаду, милуючись моєю оголеною спиною. Потім підійшов ближче, прибрав кілька пасм волосся зі спини, які заважали. І замість того, щоб просто застебнути сукню, наблизився губами до моєї шиї, залишаючи гарячу доріжку з поцілунків.

- Ммм... Це трохи не те, що я просила, але безперечно краще... - задоволено вигнулась я, відчуваючи хвилю мурашок на шиї та спині.

Томас стояв надто близько, з оголеним торсом, обмотавши низ рушником. Я відчувала жар від його тіла, в міліметрах від своєї оголеної спини. Він притулився до мене, пірнаючи в моє волосся, жадібно вдихаючи запах моїх парфумів.

Я затамувала подих, боячись поворухнутися. Боячись злякати такий чуттєвий та невагомий момент близькості. Він обожнював вдихати мій запах, любив лоскотати мене своїм подихом, легкими поцілунками, лагідними дотиками. А я завжди завмирала, ловлячи кожен рух, насолоджуючись цими дотиками.

Тепла рука Томаса пройшлася по моїй спині зверху вниз, і я прогнулась від цього дотику. Потім Томас пірнув двома руками в розстебнуту сукню, пробираючись вперед, до мого живота, грудей. Ніжно торкаючись, погладжуючи моє тіло, сильніше притулився до моєї спини своїм пружним торсом.

- Це без сумніву приємно, але нам потрібно одягатися... Незабаром гості почнуть з’їжджатись. - ледве чутно сказала я, повертаючи лише обличчя до Томаса.

Він скористався цим і зловив мої губи, затягуючи в солодкий поцілунок.

Через сукню я відчувала його збудження, а руки все наполегливіше блукали по моєму тілу, розпалюючи і мене.

- Нехай весь світ зачекає… - відірвався від моїх губ Томас, знову переходячи до моєї шиї, спини, цілуючи так чуттєво і гаряче.

Я млосно зітхнула, ловлячи приємне збудження. Томас витяг руки з-під сукні, потім задер низ мого вбрання вгору. Його рушник упав на підлогу. Легкими рухами він підняв мій таз, відсунув мої трусики і увійшов в мене обережно, плавно. Я прогнулась знову, йому на зустріч, впускаючи його на всю глибину. Хвилею мене накрили приємні відчуття, затягуючи свідомість у якийсь дурман. Від повільних і глибоких рухів Томас поступово перейшов до рішучих і швидших, доводячи нас обох до довгоочікуваної насолоди…

Моє серце прискорено билося, Томас важко дихав, так само стоячи біля моєї спини. Знову гарячий поцілунок у шию, тільки тепер він так і залишився, притулившись до мене губами, глибоко вдихаючи і видихаючи.

Ще кілька хвилин цієї близькості, і Томас акуратно застебнув блискавку на моїй сукні. Я повернулася до нього, все ще оголеного, обхопила обличчя руками, притягла до себе, ловлячи його губи. Трохи різкий поцілунок, жадібний, нестримний, привів Томаса до тями. Я трохи відсунулась, сказавши спокійно:

- Нам час спускатися вниз, зустрічати гостей... Кохання моє, не затримуйся.

Ще раз поцілувавши його, я поспішила у вітальню до Ліззі.