Привіт всім!

Запрошую вас ознайомитись з моїм міським гуморстичним, еротичним і абсурдним фентезі ТВЕРДИЙ АРГУМЕНТ

На сторінці книги є буктрейлер) 

— Артефакт вилучається, — сказав я і смикнув підборіддям. Агент на знак простяг руку в захисній рукавиці.

— Ні! — крикнула вона.

І тоді все пішло не так.

Вона махнула рукою, в якій тримала отой кришталевий провідник — гламурний фалоімітатор. Вона хотіла, мабуть, відштовхнути агента чи просто злякалася. Але її емоції стали каталізатором. Магія, що висіла над столом невидимою для цивільних хмарою, зреагувала на її страх і жест.

Звук був схожий на тріск високовольтного кабелю. Червоний спалах засліпив мене на секунду, і я відчув, як гаряча та густа хвиля пронеслася кімнатою. Агент встиг поставити щит. Валєрік, певно, вже навчений, із писком пірнув за диван. А я стояв прямо на лінії вогню. Я — Граніт. Я не ховаюся. Я приймаю удар.

Хвиля вдарила мені в груди, але не зупинилася там, а миттєво стекла вниз. Мені вже вливали розплавлений свинець у вени, і то було те саме відчуття.

— Б*я... — почав я, але звук застряг у горлі.

Удар нижче пояса був таким сильним, що я ледь не зігнувся навпіл. То важко було назвати збудженням, то була трансформація. Мої м'язи в паху скоротилися спазмом, від якого потемніло в очах. Тканина штанів натягнулася з тріском, що пролунав на всю кімнату. Присутні, мов по команді, звернули погляд на місце шуму.

Я відчув, як мій член стає не просто твердим. Він став каменем. Важким, гарячим, пульсуючим — але каменем. Біль був пекельним, ніби шкіру натягують на розпечений залізний прут. Я хотів закричати: «Взяти її!». Відкрив рота, набрав повні груди повітря, щоб гаркнути так, аби штукатурка посипалася.

— Мммм-гхххх... — вирвалося з моїх губ.

То був глибокий, хрипкий, горловий стогін. Звук чистої, неконтрольованої насолоди, змішаної з смертельним болем. Можливо, трохи схоже на березневого кота.