Раді Вас бачити!

Мою пляшку вина обережно понесли на кухню, а мені скомандували роздягатися і почувати себе як вдома. Та на мене це все одно ніколи не діяло, завжди була скутість в чужих, нехай і зйомних, квартирах.

Щоп'ятниці кожні три тижні Ліз та її інші подруги збиралися задля одного чудового заняття. І це було для мене і відкриттям, і водночас розрадою. В них тут був персональний маленький книжковий клуб! З одного боку це було чудовою можливістю читати книги і обговорювати їх з однодумцями, дискутувати, із зацікавленням слухати думку інших, а з іншого - це прекрасний привід познайомитися з новими людьми!

- Дівчатка, знайомтеся - це моя нова подруга і колега - Ліель! Прошу не ображати її, подружитися і сподіваюся, що всі ми весело проведемо час! - Ліз долила всім вина в бокали і вручила мені пляшечку відкоркованої комбучі.

- Знаючи як ти читаєш книги, Елізабет, то я би не була така впевнена в останньому пункті, - саркастичне зауваження подрузі зробила кучерява дівчина, - я, до речі, Мішель, - вона мені помахала рукою і за нею цей жест повторили інші двоє дівчат.

- Я - Анжела, - повідомила гарненька власниця неймовірно довгого темного волосся, заплетеного в тугу косу.

- А я - Рита, - усміхнулася мені світлокоса дівчина зі стрижкою до плечей.

- Ми насправді будемо милими, якщо ти все ж читатимеш книги і братимеш участь в їх обговоренні, а не як дехто, - погляд Мішель знову cкосився на Ліз, яка не звертала на її слова жодної уваги і продовжувала розкладати закуски на мініатюрному столику. - Якщо чесно, ми її терпимо тільки тому, що надає нам квартиру для зустрічі, - підморгнула мені шатенка.

- Так, ну це вже перебір. Ви такого не говоріть, бо і хати для зустрічей не матимете, - вдавано образилася Ліз, коли закінчила справи і всілася в імпровізоване коло разом з усіма. - Я читаю... А те, що не завжди до кінця й інколи додаю своє бачення кінцівки - то це я вам скажу частенько веселіше, ніж те лайно, яке інколи понаписують ваші авторки!

- Ой, - заперечила Рита, - а то, наче автори книг, які ти обирала для читання завжди пишуть відмінні книги! Ми з дівчатами місяць відновлювали сили після обраного тобою "Опору"!

- То значить - хороша книга, якщо ви досі її пам′ятаєте! - захистилася подруга.

- Так, все, давайте не ганьбитися перед новенькою, а то Ліель може подумати, що в нас тут все суворо, ну, або навпаки - божевільня і накиває п'ятами! - намагалася заспокоїти групу довгокоса Анжела.

- Та не переймайтеся, мені все подобається. Тільки я не читала нічогісінько, а прийшла просто так. Ви ж тут не практикуєте якісь покарання за невиконані завдання? - напівжартуючи запитала я.

- Нічого страшного, сьогодні просто послухаєш, щоб розуміти, в якому форматі в нас все проходить, а потім почитаєш і приєднаєшся, - заспокоїла Ліз.

- Насправді в нас і формату ніякого немає, говоримо все, що спадає на думку. Інколи наші розмови відхиляються трохи від сюжету, але то таке... - доповнила Анжела і її думку одразу ж підхопила Рита:

- Тааак, інколи(спойлер – часто-густо) ми виходимо далеко за рамки обговорення лише книг. Наприклад, минулого разу ми десь з хвилин сорок обговорювали моїх сусідів, які весь час виходили на двір під приводом барбекю, коли дівчата приходили до мене в гості. Останнього ж такого разу чоловік Ніни(сусідки) так задивився на Анжелу, яка була в короткій сукні, що ледь не впав через лозистий паркан! Його дружина настільки обурилася, що в той день вони не виходили з будинку взагалі, забувши про те, що мали готувати щось на вогні. Ми тоді з дівчатами добряче так насміялися! Після того більше не було випадків з надмірною цікавістю з їх боку.

Інші дівчата на її слова не зговорюючись закотили очі і пробурмотіли щось типу "ох, ці сусіди". Мені вже все це починало подобатися.

- Сьогодні в нас на обговоренні книга "Одержимі", яку обирала Анжела - почала вступне слово Мішель, - Ліель, якщо чула щось про неї чи в тебе просто виникне будь-яка думка стосовно чогось - не соромся - говори!

- Я здається колись давно її читала... А хіба вона не..?

- В мене чоловік перекладач і він переклав її для нас українською мовою, - випередила моє запитання Анжела, - тільки не так вишукано, як це могло би зробити видавництво, але краще, ніж той переклад, що вже існує.

Заперечень не було.

Через дві години обговорень( а також три пляшки вина для дівчат і дві пляшки комбучі для мене) я все більше і більше переконувалася, що ці дівчата неймовірні! По-перше, в них було фантастичне почуття гумору, по-друге, вони дійсно любили читати, а не сліпо слідували модному тренду, по-третє, я переконалася, що Ліз дійсно не читає кінцівки, а те, що вона вигадує - на мою скромну думку заслуговує спеціальної нагороди! Мені все однозначно сподобалося!

Я так занурилася в свої думки, що й не помітила як обговорення відійшло від основної теми, бо те, що вони говорили явно не було пов'язане із сюжетом, а скоріше було схоже на пліткування?..

- ...і вона мені каже тоді, що він такий черствий став, закритий, почав відсторонюватися... от вона й подумала, що в нього коханка! Уявляєте! І замість того, щоб сісти і все обговорити як нормальні люди - вона завела собі коханця! - Рита бурхливо жестикулювала від переповнюючих її емоцій.

- І вона тобі сама сказала про коханця? - запитала зацікавлено Елізабет.

- Пфф, звісно ні! Вона мене годувала розповідями, де вона була святою овечкою, кульбабкою і сонечком водночас, - засміялася дівчина, - це я дізналася від свого Стефана - вони ж із Шерером друзі навіть зараз після всього що було, він же був їх адвокатом.

Я напружила слух, почувши таке знайоме прізвище. Але, що тут відбувалося я все ще не розуміла, а влізати в розмову не хотіла - боялася змінити її хід.

- Тобто, почекай, - перебила Риту Анжела, - його дружина йому зрадила, бо думала, що він зраджує їй?

- Та ні! Тобто так, тобто таку історію вона мені розказала, щоб викликати співчуття і отримати мою підтримку. Але насправді все було інакше! Розказую з початку, щоб ви розуміли всю суть. Це був десь 2017-й, коли це все почалося. Ми ще з Кариною тоді дружили, але я не дружила з вами(на жаль). Ми проводили час не дешево скажем так: ресторани, салони, шопінг - все, чим себе балують жінки заможніх чоловіків. От тільки їй це швидко набридло. Вона все частіше стала десь зникати, більше не проводячи зі мною час. Я не надавала цьому особливого значення аж поки одного дня вона не зателефонувала до мене в сльозах, сильно на підпитку і попросила зустрітися. Тоді вона розповіла, що її чоловік рік чи більше року ходив якийсь сам не свій, не проявляв почуттів, не ділився з нею нічим, не трахав її і т. д. І вона запідозрила зраду, приходила до нього на роботу, бо думала, що це хтось зі студенток, але нічого подібного так і не вдалося виявити. На її думку вони дуже надійно приховували свій зв'язок. Словом ходила вона, ходила і доходилася, що вирішила помститися зрадою за зраду і переспала з тодішнім директором, - постала шокована тиша і тільки було чутно як Рита п'є ковтками вино, змочуючи пересохле від говоріння горло і продовжує. - Ну, трахалися вони кілька місяців, поки їх так би мовити не спіймали на гарячому... Смішно як... Саме чоловік і спіймав. Коли прийшов до директора у справах, а вона в нього на колінах сидить... Все, як у фільмах... Хоч би двері навчилися зачиняти, їй богу! Після цього вона намагалася з ним поговорити, але Левій звісно не захотів. А Карина напилася і прибігла до мене плакатися. Потім почалося розлучення. Вже від свого чоловіка я дізналася, що хоч Левій їй не зраджував, але планував давно вже розлучитися, бо там були якісь особисті причини... А тут все так гарно співпало, - Рита знову зробила три ковтки. - Ну, потім я з нею припинила спілкуватися зовсім. Останнє, що я чула – плітки, що вона працює у вебкамі чи онліфанщицею щось типу такого. Чесно, дівчата, я не розумію лише одного - як її взяли взагалі за дружину?!

- Таак, погоджуюся, - нарешті подала голос Ліз, - та ще й не хтось, а наш бездушний Шерер! Ліель, ти ж тоді навчалася наче, нічого не помічала? - всі погляди моментально стали прикутими до мене.

- Емм, ну я пригадую його дружину. Пам'ятаю як кілька разів вона приходила до нього на роботу. До коледжу тобто. І пригадую ці чутки, які ширилися на другий рік мого навчання, що начебто дружина філософа була застукана з директором чи щось подібне... На той час директор був інший, такий вусатий, бррр, досі пам'ятаю ті огидні вуса. Якраз про нього і ходило найбільше пліток, буцімто він всіх першокурсниць через ліжко пропускав. Але оскільки я не знала нікого особисто, з ким би щось подібне сталося, тому й подумала, що це все лише веселі фантазії студентів... А виходить, що ні... А більше я нічого особливо не чула...

- Огоооо, - приголомшено видихнула Ліз, - таке пережити і не залишити місце роботи... Він мабуть щодня чув шепотіння за спиною про ці всі події, але продовжував тут працювати. Скільки ж потрібно витримки... Тепер зрозуміло, чому Шерер такий...холодний і беземоційний.

- Та він тоді таким не був, - невідомо чому бовкнула я.

- Справді? А яким він був? - запитала Ліз.

- Веселішим. Більше усміхався, інколи навіть жартував. В нього...наче більше життя було в очах чи що... І я ж по суті ще вчилася рік після їх розлучення і не було цієї... крижаної холодності і безсердечності...

Нашій розмові не судилося мати продовження, тому що зателефонував чоловік Рити і сказав, що приїхав та чекає на неї. На годиннику було вже далеко за північ. Всі почали потихеньку розходитися.

- Дівчата, давайте наступну книгу запропонує Ліель! - закричала від захвату своєї думки Ліз.

- Добре, добре, тільки не кричи, - погодилася Мішель прощаючись з усіма на виході, - додамо тебе в групу і ти напишеш у понеділок, що читатимемо. На добраніч дівчата, це був прекрасний вечір!

- Добраніч, дівчата, - помахала Рита з ганку.

- Дякуємо за гостинність, - додала Анжела теж прощаючись.

Я залишалася ночувати у Ліз, оскільки було вже пізно повертатися до себе.

- Насичений вечір, скажи? - запитала я коли ми завершили наші вечірні процедури та вляглися в ліжко.

- Так, - погодилася дівчина, - ніколи не подумала б, що у Шерера за плечима така драма! Я думала, що він просто мудак із завищеною думкою про себе.

- Ну, знаєш, більшість мудаків приховують якусь історію становлення свого мудацтва... І здебільшого - це таки драматично.

- Весь час забуваю, з ким я розмовляю! - засміялася подруга. - Але одна штука не дає мені спокою. Рита сказала, що Шерер хотів з нею і так розлучитися з особистих причин. Але коханки в нього не було, бо якби була, то після розлучення вона б уже стала явною, а не прихованою. Що ж це тоді за особисті причини?..

- Та годі, Ліз, спи, чи ти хочеш, щоб він тобі наснився?

- Щооо? Нііі, тільки не це, я краще думатиму про Антона, хай мені сниться Антоооон!!!

Як легко було змінити тему.

Чомусь цієї ночі мені наснився один із тих днів, коли ми з групою та викладачами влаштовували весняні прибирання, а після них – святкові посиденьки в лісі під вогнищем, на якому готували смачнючу кашу. Кожна група була окремо і викладачі теж сиділи окремою групкою. Але цей сон був на те і сном, щоб щось в ньому було не так, як в дійсності.

Ось я збираю хмиз для багаття, подалі від шуму говірких друзів, а ось – я вже притиснута до стовбура якогось із дерев і мою шию палко виціловують чиїсь гарячі губи. Я спочатку злякалася, але відчувши аромат шафрану і мускуса заспокоїлася. Я відчула запах уві сні? Та не встигла я про це подумати як мене повернули обличчям до твердої кори і сильно втиснулися немаленьким таким збудженням в сідниці. Такого однозначно не було в моєму минулому! Тут мене знову повернули обличчям до себе і вп′ялися в мої вуста палким поцілунком поки теплі долоні почали досліджувати ті ділянки мого тіла, які не були прикриті одягом. За весь цей час ніхто не сказав ні слова, але чулося наше тяжке дихання і час від часу хрипіння.

Коли пальці Левія почали пестити мене через тканину трусиків я не стрималася стогін – я втратила зв′язок з реальністю і не розуміла чи це дійсність, чи все ще сон. Його руки відчувалися так реально. Вказівний і середній пальці натиснули сильніше і здійснили кілька рухів вгору-вниз. Дихати вдавалося все складніше. Щоб не закричати я прикусила чоловіче плече і в цей момент Левій проник під мереживо трусиків і легенько торкнувся оголеної плоті. Та цього було достатньо, щоб я бурхливо кінчила і прокинулася.