Раді Вас бачити!

Протягом дня погода змінювалася тричі. Зранку світило ясне сонце, наповнюючи світ теплом і легкістю. Перед обідом небо потемніло, й хлинув рясний дощ, що відміряв своїм шумом довгі години. Лише під вечір він ущух, залишивши по собі важке, похмуре небо, крізь густі хмари якого вже не пробивалось жодного променя сонця.

Машина Вікторії зупинилася біля будинку. Вона відчинила задні дверцята й, глибоко вдихнувши, витягла з салону важку сумку, наповнену цілою горою книжок.

Небо затягло хмарами, й через похмуру погоду навколо було темніше, ніж зазвичай. До того ж вечір швидко підкрадався, огортаючи все густішою тінню.

Раптом Вікторія почула легкий шурхіт із боку саду. Вона зупинилась й напружено вдивилась крізь жовте осіннє листя, що тремтіло на вітрі. Та новий звук долинув вже з іншого боку — тихий, ледве помітний, але тепер їх було кілька, і кроки повзли навколо неї з усіх напрямків.

Вікторія рушила до дверей будинку. Коли кроки були вже зовсім поруч, вона посміхнулася та радісно промовила:
— Раз ти тут, може, допоможеш мені донести книжки?

Вона швидко обернулася та різко подивилась на розгубленого Святослава, що стояв перед нею.
— Ти не втрачаєш пильності, — посміхнувся він. — Молодець!

Святослав одразу підхопив її важку сумку з книгами. Його очі відразу округлились.
— Ого… нічого собі вантаж!

— Навчання — справа не легка, — посміхнулась Вікторія.

Вона відкрила вхідні двері та ввічливо промовила:
— Проходь.

Святослав увійшов у вітальню та уважно оглянувся навколо.
— Нікого немає? — спитав він.

— Вітя зі своєю кралею зараз у кіно, — спокійно відповіла Вікторія, рухаючись на кухню. — Поклади сюди, — додала вона, вказуючи на стіл.

Святослав акуратно поставив важку сумку з книгами та уважно подивився на дівчину. Вікторія посміхнулась йому та повільно підійшла ближче. Вона обняла його за плечі та притиснулась до нього. Святослав відразу засвітився усмішкою.

— Зараз хмарно, але сонце ще не сіло, — почала вона. — Тобі небезпечно виходити до ночі.

— Ти зараз будеш мене повчати? — посміхнувся Святослав, міцніше обіймаючи її та притискаючи до себе.

— Я переживаю, — сказала Вікторія, трохи суворо. — Це великий ризик виходити в день. Ти міг відчути біль, тіло могло обгоріти, якби несподівано з’явилося сонце…

Вона не встигла договорити. Святослав нахилився до її губ та подарував ніжний поцілунок. Дівчина закрила очі й сильніше прижалась до нього. Він повільно відірвався від її губ і тихо посміхнувся.

— Я страшенно скучив за тобою. Мені так хотілося тебе побачити, що я просто більше не міг чекати.

Вікторія посміхнулася йому, її очі блищали від захоплення, коли вона дивилась в його блакитні очі. Вона ще сильніше притиснулась до нього, не відпускаючи обіймів.

— Я скоро закінчу навчання, отримаю диплом, Біле Братство подарує мені прощення… і тоді ми зможемо поїхати куди завгодно, — захопливо промовила вона, а її очі світились ще яскравіше. — Як ти дивишся на кругосвітню подорож?

Святослав різко відпустив її обійми та сів на диван.
— За стільки віків свого життя я побував вже у кожному куточку цього світу…

Він нахилив голову та задумався. Вікторія добре розуміла, що Святослав не дуже радіє думці про те, що вона може стати повноцінною людиною, проте б він ніколи не наважився сказати їй це прямо в очі. Вона повільно підійшла до нього, ледве торкнулась рукою його волосся і посміхнулась.
— Але ти подорожував тоді без мене, — тихо зауважила вона.

Святослав підняв на неї очі та посміхнувся. Вона стояла над ним, лагідно проводячи руками по його обличчю. Він ніжно притягнув її до себе. Дівчина важко зітхнула, відчуваючи, як він почав палко цілувати її через тканину сукні.

Вона відчула пристрасні поцілунки, що подорожували під її грудьми та спускались вниз. Вікторія обняла його за плечі, відкинула голову назад та закрила очі, насолоджуюсь моментом.

А його поцілунки ставали все ближчими та гарячими. Святослав чув, як її серце почало битись швидше. Вона щільніше притиснулась до його обіймів, а її дихання ставало все частішим. Його руки ніжно спустились з її талії та проникли під її сукню. Вона відчувала його легкі дотики на стегнах і сідницях. Хлопець повільно підіймав сукню, милуючись красою її тіла. Він знову притиснув її до себе, відчуваючи її звабливий жіночий аромат.

Раптом вона звільнилась з його пристрасних обіймів, ступила крок назад і закинула руки за спину. Пролунав звук застібки. Вікторія повільно розстібнула сукню та швидко зняла її. Легка світла тканина спустилась до її ніг, поступово оголюючи витончені контури її тіла.

Святослав грайливо оглядав її білосніжну білизну на злегка засмаглому тілі. Її довге волосся акуратно спадало на плечі та груди, і дівчина спокусливо відкинула його назад за спину. Вона дивилась на нього зверху і на її вустах заграла хитра усмішка. У його очах вона нагадувала чарівну лісову мавку.

Він миттєво схопив її та притягнув до себе. Вона знову відчувала його жадібні поцілунки на своєму животі, що повільно спускались нижче. Він провів рукою по ніжній шкірі сідниць, ніби вивчаючи кожен вигин, вона затамувала подих від цього пестливого жесту.

Раптом вона відчула, як Святослав ослабив її шовкові трусики. Ті ковзнули вниз, і вона граційно звільнилась від них, легко переступивши з ноги на ногу, ніби перетворюючи цей рух на частину гри. Вона повністю відкрилась перед ним, і він різко притягнув її до себе за стегна й припав губами до її принад, змушуючи світ зникнути.

Вікторія запустила пальці в його чорне волосся й м’яко стискала його. Коли хлопець почув її стогін, він міцніше стиснув її за стегна. Серце дівчини калатало шалено, вона затамувала подих, переповнена хвилею блаженства й хвилювання. Раптом дівчина вигукнула, прикушуючи губи, задихаючись від екстазу:

— Я зараз… Святе… зараз… — застогнала вона між важким, переривчастим диханням.

Але він не зупинявся, продовжуючи дарувати їй ейфорію, досліджуючи кожен дюйм її принад своїми дотиками та поцілунками. І за мить він відчув, як її тіло відгукнулося теплим вибухом вологи, що раптово торкнулась його губ. Він продовжував ковзати по її хвилі насолоди, і Вікторія просто розчинилась від задоволення.

Хлопець підняв на неї погляд. Вікторія важко дихала, її груди швидко підіймались та опускались. Вона виглядала такою бажаною, що це ще більше розпалювало його пристрасть.

Він обережно посадив її на свої коліна. Вона притулилась до нього всім своїм тілом, обхопивши його плечі і важко дихала. Хлопець посміхнувся і ніжно провів рукою по її спині, обсипаючи поцілунками шию та плечі. Вікторія підняла очі до його погляду і відповіла усмішкою, даруючи йому ніжний поцілунок.

Хлопець міцно підхопив її за стегна й закинув її ноги собі за спину. Вікторія м’яко посміхнулась крізь поцілунок і ніжно обвила ними його стегна, притискаючись ближче. Святослав обережно підняв її та поніс до столу.

Коли він посадив її на поверхню, не відриваючись від ніжних поцілунків, між ними вже закінчилась лагідна ніжність. Вікторія важко дихаючи, почала стрімко знімати з нього футболку, вона вже не цілувала його пристрасно, кусаючи його ключиці та шию.

Святослав закрив очі та повністю віддався під її контроль. Вона не хотіла втрачати ані секунди: різко відкинула руки за спину, розстібаючи свій топ. Вона зачепила ліктем сумку, що стояла поруч, і з неї випали книги, які розсипались по підлозі. Вікторія оглянулась і побачила, що вони опинились серед її розкиданих підручників, і тихо засміялась.

Як тільки вона підняла на нього погляд, його очі палахкотіли червоним. У ту мить вона зняла з себе топ і відкинула його вбік. Коли Святослав побачив її оголені груди, він уже втратив контроль.

Він різко притягнув її до себе за талію й впився поцілунком, від якого Вікторія застогнала в його обіймах. Вона щосили провела нігтями по його пресу, він відірвався від її губ, захоплено спостерігаючи за кожним її рухом.

Не відводячи погляду від його очей, вона розстібнула його штани й ніжно торкнулась його руками, пестячи його повільно й впевнено. Хлопець закрив очі. Її руки були ніжні й обережні. Святослав схопив її за плечі, притискаючи до себе та почав стогнати прямо їй в вухо. А вона лише прискорювала ритм дотиків. Раптом він перехопив її руки та трохи відійшов від неї.

Вікторія не відривала погляду від нього. Звабливо провела кінчиком свого рожевого язика по губах та ігрово почала відсуватись, поступово просуваючись до середини столу. Вона спеціально нахилила голову вперед, і її довге волосся спало вперед, частково приховуючи груди та плечі. Святослав більше не міг терпіти. Він різко схопив її за ноги й пересунув до краю столу.

— Ми зараз тут одні — нас ніхто не почує, — його голос був низьким. — Я змушу тебе кричати, що є сили, — додав він, притискаючи її ближче, відчуваючи, як її тіло напружується й відгукується на його дотики.

Вікторія звабливо посміхнулась, її пальці провели по його плечах.

— Обіцяєш? — її голос тремтів від збудження, а погляд палаючими іскрами впав на його очі.

Він притиснув лоб до її, відчуваючи її прискорене серцебиття:

— Обожнюю тебе.

Святослав обережно підхопив її за стегна, притягнув ближче, відчуваючи, як її тіло відгукується на дотик. Вікторія напружилась, а його руки надійно тримали її, поки він повільно входив у неї. Кожен рух був злиттям бажання і пристрасті, а погляди горіли невгамовним вогнем. Вікторія відчула, як серце прискорює ритм.

Раптово Вікторія вчепилась пальцями за край столу, ніби шукаючи нову опору. Її тіло вигиналось назустріч кожному його руху, а гарячий подих вихоплювався з грудей уривчастими хвилями.

Вона відкинула голову назад, заплющила очі, волосся розсипалося по плечах. Кожен глибокий поштовх змушував її тремтіти ще сильніше, м’язи живота й стегон напружувалися й здригались, а груди стрімко підіймались від швидкого дихання.

Святослав різко підхопив її за стегна й підтягнув ближче, від чого Вікторія ще сильніше вигнулась у приємному напруженні, вловлюючи ритм його тіла. Інстинктивно вона обвила його торс ногами, ніби вплітаючись у нього, притискаючи до себе ще сильніше, щоб рухатись разом — єдиним ритмом, у єдиній хвилі, що розпалювала обох.

— Святе… Святе… — її стогін зривався на крик.

Коли він чув, як вона вигукує його ім’я, це доводило його до безумства. Її нігті вп’ялися в його спину, залишаючи гарячі подряпини, а кожен новий рух змушував її тремтіти ще сильніше. З її губ виривався стогін, змішаний із подихом, та вона вже не могла його стримати.

Святослав відчував, як її тіло під ним здригається у хвилях кульмінації. Вона вигнулась, затремтіла всім тілом і, здавалося, розчинилась в цьому дикому ритмі пристрасті. Її крик злився з його глибокими рухами, немов останній акорд у шаленому танці.

А потім хвиля відступила. Вікторія розслабилась, наче виснажена, і безсилою, але щасливою впала йому на груди. Її гаряче дихання билось йому в шию, а серце калатало так швидко, що він відчував кожен удар, немов музику, яку міг чути тільки він. Святослав обійняв її, пригортаючи ще міцніше. Він заплющив очі, насолоджуючись цим миттєвим спокоєм і слухаючи шалену мелодію її серця — єдине, що для нього мало значення в цю мить.

На мить у його очах спалахнула темна іскра — голод. Він відчував, як тепло її тіла й ритм крові кличуть його, зваблюють, змушують бажати більшого. Її запах п’янив, змушував губи майже торкнутись тонкої шкіри на шиї. Та замість цього він лише міцніше пригорнув її, вдавивши обличчя в її волосся, немов шукаючи там порятунку від власної природи.

Вікторія, важко дихаючи, розслаблено лежала в його обіймах, навіть не здогадуючись, яку боротьбу він щойно вів усередині себе.

— Я кохаю тебе, — солодко прошепотіла вона.

Він зустрів її погляд: її карі очі ніжно дивились в його шалено червоні, і він відчув, як у грудях щось защеміло. Святослав хотів відповісти, але вона пристрасно увірвалася в його поцілунок, залишивши йому лише спільний жар її почуттів.

Раптом вони обоє завмерли. Гучний гул автомобіля Віктора, що під’їжджав до будинку, змусив їх розгубитись.

— Ти ж казала, що вони в кіно? — тихо, з ноткою розгубленості, спитав Святослав.
— Хто їх знає… Чому їм там не сидиться, — суворо промовила Вікторія.

Святослав допоміг їй спуститись зі столу. Вікторія одразу ж панічно збирала білизну, розкидану по підлозі. Вона метушилась так швидко, що спотикалась об розкидані книги, викликаючи у Святослава вибух сміху.

Швидко натягнувши сукню, Вікторія кинулась до нього, обернувшись спиною і змахуючи довгим волоссям наперед, немов намагалась віддати йому останню дозу своєї драматичної паніки — і виглядало це кумедно, немов сцена з невдалого фільму.

— Застібни, — проговорила вона, стрибаючи на місці.

Святослав повільно почав застібати застібку на сукні, при цьому ніжно притискаючи її до себе. Вікторія відчула приємні поцілунки на шиї. Вона хотіла зробити крок уперед, але він міцніше притискав її до себе.

— Ти що! — прокричала Вікторія, розплющивши ще ширше очі від переляку.— Вони ж зараз увійдуть!

— Ти так сильно боїшся, що твій братик застане нас? — засміявся Святослав.

Вікторія знову спробувала вирватись, та він ще міцніше притиснув її до себе. Коли вже почулись звуки відчинення дверей, вона жартівливо вдарила його ліктем і миттєво відскочила на безпечну відстань, ховаючи червоні щоки.

Якщо розділ вам сподобався — буду вдячна за лайк та додавання книги до бібліотеки)))