Раді Вас бачити!

Мені так і не вдалося поговорити з Сонею або, як з'ясувалося, з Лізою. Вона зникла. На роботі та в університеті більше не з'являлася, її номер був поза зоною доступу. Виявилося, що будинок, де жила Ліза, належав родині справжньої Соні, яка навчалася за кордоном, а її батьки були у відрядженні. Навіть не хочу знати, як Ліза змогла проникнути і жити в тому будинку. Роль її батьків виконали справжні актори, які були ретельно загримовані під власників будинку. Клим бачив Соню в дитинстві, тож навіть не уявляв, як вона могла змінитися і виглядати зараз, коли виросла. Ідеально зіграна вистава, навіть ні до чого й не підкопаєшся. І все для мене. Хоча, ні. Я теж брала участь у виставі, навіть не знаючи про це. Денис теж грав свою роль, але з примусу. Як я зрозуміла, це кінець в історії з моїм настирливим залицяльником. Я була дуже рада, що тепер поставлено остаточну крапку і я можу спокійно йти далі. Дениса я пробачила, адже його шантажували і, до того ж, він хотів усе припинити, але про це йому не скажу. Єдине з усього цього найголовніше, що я зізналася батькам Назара і розповіла про справжню причину його смерті. Ліза своїм вчинком не нашкодила мені, а навпаки, звільнила мене від такої важкої ноші.

В університеті перестали гомоніти з приводу відео, викладеного Сонею, точніше Лізою. Але на мене все одно іноді кидали недобрі погляди. Скоро закінчаться іспити, будуть канікули і про мене точно всі забудуть. А з початком нового навчального року обов'язково з'явиться нова зірка соціальних мереж. Але після всього цього я вже не буду тією, що була. Я немов подорослішала за цей час років на п'ять, якщо не більше. Хоча, може, я завжди була такою: дорослою не по роках, а себе справжню приховувала під маскою легковажності, веселощів, безтурботності та легкості. Особисті драми завжди або ламають, або роблять сильнішими. Але, в будь-якому разі, після них стаєш іншою людиною і дивишся на світ по-новому.

Я не поспішаючи йшла додому з університету. Взяла у кафе кави з собою і продовжила свою прогулянку. Погода тішила теплом, а на душі нарешті відчувала зцілення від того, що мої проблеми вирішуються. Зрозуміла, що починаю помічати, що відбувається навколо: як співають пташки, як вітер хитає гілки, які люди проходять поряд, як сміються діти. Я перейшла дорогу і вирішила звернути в бік найближчого до дому магазину, щоб купити що-небудь на вечерю.

Я побачила, як Клим цілує іншу дівчину. Не втримала стакан кави, кава розтіклася калюжкою по асфальту, забризкавши мої туфлі. Мені раптом стало боляче, усередині щось стиснуло і мені стало не вистачати дихання. Я схопила стаканчик, стиснула його в руці, розвернулася і втекла. Прискорюючи крок, лаяла себе: «Ні, ну а що ти хотіла? Наївна. Ти ж бачила другу зубну щітку в його ванній кімнаті. Могла б і одразу здогадатися, що в нього є дівчина. Так, у принципі, як у такого хлопця не може бути дівчини? От дурна! Яка ж я дурепа!»

Повернуся до дівчат у свою стару кімнату. Я поспішила додому до Клима збирати найнеобхідніші речі. Решту зможу забрати днями.

Перед відходом зазирнула в його спальню, окинула поглядом його робоче місце, потім зайшла в кімнату, яка тимчасово стала моєю. Я не хотіла відволікати Клима від його побачення, тому залишила йому записку на тумбочці біля вхідних дверей: «Я не хочу тебе більше обмежувати, тому повертаюся додому. Дякую, без тебе б я не впоралася з усім».

Ти впускаєш людей у свій світ, а вони створюють апокаліпсис і намагаються повністю його зруйнувати, або чого гірше — створити свій на місці твого. Після руйнування хоч через деякий час його можна відновити, попри те, що створювати з нуля завжди складніше. А от якщо твій світ замінили на інший частково або повністю, вже складно зрозуміти, де проходять межі між ними. І ось у такі моменти складно забути людину. Викидаючи її повністю зі свого життя, ти можеш назавжди позбутися частини свого світу. Висновок один — потрібно завжди надійно захищати свій світ від вторгнень.

Скільки себе пам'ятаю, завжди шукала другу половинку, але мені якось Маша сказала: «Навіщо тобі половинка, адже ти вже цілісна, самодостатня». Ми ще тоді з нею довго сперечалися з цього приводу. Все, напевно, тому, що частина мене продовжувала сумувати за Назаром і не давала можливості йти далі. Зараз, коли я відпустила Назара, зрозуміла, що Клим і став тією людиною, кого я по-справжньому покохала. Я не можу сказати, що люблю його більше, ніж Назара, почуття не можна порівнювати. Знаю, що покохала сильно. Але ось у взаємності своїх почуттів я сумнівалася. І зрозуміло чому. Не хочу знати, хто та дівчина, просто бажаю їм із Климом щастя. Не знаю, як поводитимуся під час зустрічі з ним, але постараюся посміхатися і робити вигляд, що все добре.

Я поставила чашку і натиснула на кнопку. Кавомашина з шиплячим звуком видала мені струмінь коричневої рідини. Узяла цукорницю, набрала чайну ложку й кинула її у каву. Повторила, щоб зробити її солодшою. Розмішала. Не витягуючи ложку з чашки, зробила ковток і скривилася. Солона кава. Вилила її в раковину.

Я зловила на собі погляд. Маша, напевно, бачила, що я вилила каву, вона була стривожена:

— Усе добре?

— Швидше ні, ніж так. Я повертаюся до своєї кімнати.

— Клим попросив тебе з'їхати?

— Ні, це моя ініціатива. Він мені допоміг. Дякую йому за це. Я не збиралася в нього залишатися надовго, - спробувала натягнути посмішку.

— Настя, так викладай, що трапилося. Я ж бачу, що щось не так, — Маша проникливо дивилася на мене.

— Минулої ночі ми з Климом переспали.

— Ого!

— А сьогодні я побачила, як він цілує іншу дівчину. Учора я була засмучена, напевно він мене пожалів... — я зробила паузу.

Маша теж мовчала. Вона з розумінням подивилася на мене, після чого підійшла й обійняла:

— Не переживай так. Навряд чи б він так із тобою вчинив, якби в нього була інша. Може, тобі здалося, що бачила саме його?

— Не здалося. І, напевно, ми його погано знаємо.

Я не плакала, але мій стан був схожий на траур. Так завжди відбувається, коли вмирає надія. Якби я сказала, що не встигла закохатися в Клима, то це була б нахабна брехня. Питання: як за такий короткий час мені вдалося потонути в почуттях? Це не я, це серце. У кухню влетіла Оля:

— Не знаю, що у вас тут відбувається, але в мене гарні новини.

— Які? — сказали в один голос ми з Машею, сідаючи за стіл зручніше.

— Настя, ти виграла дизайнерський конкурс.

— Круто! І що я виграла? — мені насилу вірилося, що мої роботи хоч комусь могли сподобатися, але я справді щиро раділа перемозі.

— Швейну машинку або гроші.

— Тоді я візьму грошовий приз.

— Цю справу треба відзначити, — Оля продовжувала заряджати позитивом.

— Я пас.

— Настя, поверни справжню Настю! — було видно, що Маша переживала.

— Гаразд. Підемо сьогодні на диско. Треба розвіятися.

Коли я збиралася в клуб, мені зателефонував Клим. Кілька секунд я збиралася з силами, щоб відповісти:

— Привіт.

— Привіт. Я прочитав твою записку. Ти вирішила з'їхати, — я уважно прислухалася до інтонацій його голосу. Що питається я очікувала почути, що він засмучений, сумує?

— Так. Думаю, так буде краще для нас двох.

— Якщо ти так вважаєш, — він замовк, потім продовжив, — Я заїду за тобою завтра о сьомій. Квіти для твоєї мами вже купив, торт теж.

Я зовсім забула про вечерю з родиною. Невже після всього він хоче зі мною йти? Не розумію. Звичайно, він же не знає, що я його бачила з дівчиною. Це, напевно, не буде найбезглуздішим вчинком у моєму житті, але все-одно поповнить список десь у середині.

— Добре.

Я хочу його побачити, хоч і розумію, що вона не знає, що говорити йому і як поводитися під час зустрічі.

Біля входу в нічний клуб ми зустрілися з Лерою і разом вирушили відзначати мою перемогу на конкурсі. Ми вибрали затишний диван зі столиком і зробили замовлення. Гарна музика, легкий алкоголь, божевільні танці з дівчатами на якийсь час позбавили мене думок про Клима. Але ось заграла повільна мелодія. Лера й Оля пішли до вбиральні, а Машу запросив танцювати якийсь хлопець. Я розвернулася в натовпі танцюристів і стала проштовхуватися в бік нашого диванчика, але дорогу мені перегородили. Підняла голову, щоб попросити хлопця забратися з мого шляху, і потрапила в полон таких знайомих очей. Переді мною стояв Клим.

— Привіт, — зам'ялася я.

— Привіт, — він мовчки взяв мене за руку і потягнув на танцпол.

— Я... — хотіла почати розмову.

— Не зараз, — він перебив мене, — Хочу насолодитися танцем із тобою.

 Не знала, як це все розуміти. Але не стала чинити опір його міцним обіймам.

— Давай втечемо звідси, — несподівано запропонував Клим.

— Гаразд, — я розраховувала на розмову.

Підійшла до Маші й голосно сказала на вухо:

— Мені потрібно піти. Клим мене проводить, — на що Маша кивнула.

Я забрала свою сумочку, і ми з Климом вийшли із закладу. Він узяв мене за руку, і ми пішли в бік набережної.

— Давай трохи прогуляємося.

— Куди?

— Скоро побачиш.

— Почекай! — я зупинилася і хотіла висмикнути руку, але він не відпустив мене. — Тобі не потрібно більше приховувати від мене стосунки з дівчиною. Я вас бачила.

— Ясно. Ось, значить, справжня причина твого переїзду, — він задоволено посміхнувся.

Я не знала, що відповісти, не розуміла його реакцію. Клим став ближче.

— Що саме ти бачила?

— Як ви цілуєтеся, — випалила на одному диханні, але серце моє всередині калатало.

— По-перше, це вона мене поцілувала. По-друге, я з нею розстався.

— Через мене?

— Ні. Просто вона була у від'їзді, і я хотів зробити це при зустрічі. У нас нічого не виходило. Ми багато скандалили, сходилися-розходилися. Ми обидва розуміли, що не підходимо одне одному, але ніхто з нас не хотів у цьому зізнаватися. Той поцілунок став прощальним. Даремно переживаєш.

— Дякую за одкровення, — мені навіть стало ніяково, почувши всю правду.

— Хочу бути чесним із тобою, — Клим обійняв мене однією рукою, а другою підняв моє підборіддя, змушуючи зазирнути йому в очі, — Єдине, я не можу зрозуміти одного.

— Що зрозуміти? — запитала раптово хриплим голосом.

— Хто я для тебе? — він був серйозний і вимагав від мене відповіді.

— Хлопець.

— Просто хлопець? — він зробив наголос на слові «просто».

— Ні.

— А хто тоді?

— Ти ж і сам знаєш, що наші з тобою стосунки складно пояснити.

— Згоден, — він усміхнувся, ніжно торкнувся рукою моєї щоки, — То, може, почнемо зустрічатися і зробимо наші стосунки зрозумілішими?

— Мені вперше так офіційно пропонують зустрічатися, — я посміхнулася, але потім побачила, що Клим у сум'ятті. Постаралася виправити ситуацію, піднялася навшпиньки і злегка торкнулася його губ, подивилася в його очі і вимовила:

— Це моя позитивна відповідь.

— Тоді йди сюди, — з цими словами він міцно мене обійняв і пристрасно поцілував. — Переїдеш знову до мене?

— Не знаю. Давай спочатку сходимо на вечерю до батьків. Та й Глібу треба все розповісти.

— Думаю, що з ним проблем не буде.

— Звідки така впевненість?

— Без нього я б не знайшов тебе в цьому клубі. Лера все розповіла йому про нас із тобою. Твій брат знав, що ти в мене жила.

— Що? Та годі! — не могла в це повірити.

— Мабуть, Гліб хотів, щоб ми помирилися, — він тепло на мене подивився.

— Треба ж! Мій брат усе знав і приховував! А Лера брехала мені в очі! — не могла заспокоїтися, що знову всі все знали, а я залишалася без відома.

— Не сердься на неї, ця брехня була на благо, — руки Клима погладжували мене по спині, заспокоювали.

— Цього разу так, — зітхнула і посміхнулася.

Ми пішли до машини. Сьогодні місце, де я спатиму, було визначено зірками.