Раді Вас бачити!

Минає кілька днів. Драксарія поступово оживає. Стукотять магічні молотки в напівзруйнованих ангарах, магічні бар'єри над аудиторіями мерехтять свіжими рунами оновлення, а розклади занять знову з'являються на інформаційних кристалах у коридорах. Щоправда, навчальна програма тепер виглядає інакше, адже її повністю перекроїли у зв'язку із загрозою Еха. У студентських колах уже гуляє похмурий жарт: адміністрація вирішила, що навіть якщо курсанти пережили кінець світу, це ще не привід скасовувати першу пару.

​Особливо, якщо ця пара — анатомія.

​У підземній лабораторії професора Кровіса, як завжди, пахне формаліном та витають інші дивні запахи. Студентам уже варто було б звикнути до цього, але, здається, до такого звикнути просто неможливо. Тому, коли студенти переступають поріг, перша реакція — це завжди блювотний рефлекс. На довгих кам'яних столах перед кожною групою студентів стоять магічні бокси. Всередині них у стазисі плавають шматки тканин, уражені Безоднею.

​— Вітаю вас на практиці, мої юні дослідники смерті! — Кровіс буквально світиться від нездорового ентузіазму, потираючи руки. Сьогодні його фартух заляпаний чимось підозріло темним.

​Кайрен ловить себе на думці, що він навіть не хоче знати, чим саме він заляпаний. А тим часом професор продовжує:

​— Перед вами зразки тканин тих самих драконів, що були заражені під час прориву. Сьогодні ваше завдання — порівняти їхню структуру зі здоровою плоттю.

​Торік, який сидить поруч із Кайреном, зеленіє просто на очах. Він із жахом дивиться на чорну пульсуючу масу у своєму боксі, яка, здається, навіть ворушиться. Хоча вони вже звикли до того, що у професора Кровіса навіть мертві частини драконів завжди ворушаться.

— Я знав, — приречено шепоче Торік, затуляючи рот долонею. — Я так і знав, що сьогоднішній розкішний сніданок з беконом був пасткою. Адміністрація просто хотіла переконатися, що нам буде чим блювати на анатомії.

​Вірея, яка стоїть по інший бік столу, незворушно натягує захисні рукавиці.

— Менше скигли, Торіку, і давай пінцет.

​Поки Торік бореться з нудотою, Кайрен уважно розглядає зразок. Кровіс не перебільшував на лекції. Тканина зараженого дракона не виглядає мертвою. Вона виглядає перебудованою.

​— Професоре, — лунає голос Зіірі, який працює за сусіднім столом разом із Рейнаром. — А чому цей шматок світлішає з одного краю?

​Кровіс радісно плескає в долоні, ніби тільки й чекав на це питання. Стрімко підходить до їхнього столу і піднімає бокс так, щоб бачили всі.

— Блискуче спостереження. Дивіться уважно. Це тканина дракона, чий зв'язок з Ехом розірвався не через смерть, а тому, що його власна свідомість змогла вирватися з мережі. Щойно розум звільняється — тіло починає самоочищення.

​Професор обводить студентів палаючим поглядом.

— Стара система підкорення вчила ламати волю дракона. Вчила студентів робити з нього слухняного скакуна. Ви — перший набір, де почали вчити, що злиття має бути іншим. І тому вам більше пощастило. Ви ще не так вникли в стару систему. Але знаєте, що відбувається, коли Ехо стукає в двері зламаного розуму? Воно просто заходить і бере керування на себе.

​Кровіс схиляється над найближчим столом, знижуючи голос до моторошного шепоту.

— Але якщо воля дракона сильна, якщо він не просто інструмент, а повноцінний партнер — його свідомість фізично випалює заразу з клітин. Організм здатний відновлюватись. Ваша єдина справжня броня — це розум вашого звіра.

​Кайрен завмирає, відчуваючи, як ці слова відлунюють всередині нього. Чорний дракон у його свідомості задоволено гарчить, немов погоджуючись з кожним словом професора.

​«Значить, стара система не просто жорстока, — усвідомлює Кайрен. — Вона буквально робила студентів беззахисними перед Безоднею».

​— А якщо... — хрипко обзивається Рейнар. Він не зводить очей із чорної маси в боксі. — Якщо розум вершника вже був затягнутий туди? Чи може свідомість дракона витягнути людину назад?

​У лабораторії западає коротка тиша. Торік навіть перестає затуляти рота, здивовано кліпаючи. Рейнар рідко ставив запитання на парах, а після катастрофи взагалі майже не говорив на публіку.

​Кровіс повільно киває, і його моторошна посмішка стає трохи м'якшою, наскільки це взагалі можливо для головного анатома.

— Дуже глибоке запитання, курсанте. Так. Дракон може стати вашим якорем у Безодні. Але тільки за однієї умови: якщо між вами є беззаперечна довіра. Якщо ж ви звикли лише віддавати накази і пригнічувати, у критичний момент звір вас просто не почує. Або... не захоче чути.

​Зіірі відривається від свого голографічного планшета. Як завжди серйозний та зосереджений. Рейнар поглядає на нього з-під лоба : певно його сусід по кімнаті знову діставав його вранці своїм контролем.

— Отже, коефіцієнт виживання при зустрічі з Ехом прямо пропорційний рівню емпатії між симбіонтами, — констатує Зіірі, та швидко вводить нові дані. — Це робить стару академічну доктрину тотального контролю не просто застарілою, а статистично суїцидальною. Нелогічно, що Академія століттями ігнорувала цей фактор.

​— Логіка Архонтів іноді... дуже специфічна, курсанте, — хмикає Кровіс, блиснувши очима. — А тепер повертайтеся до роботи! Я хочу бачити детальний аналіз клітинної деградації до кінця пари!

​Вірея нетерпляче простягає руку через стіл.

— Пінцет, Торіку, — нагадує вона. — Інакше доведеться розривати тканини руками, і тоді ти точно втратиш свій сніданок.

​Флоріанець приречено зітхає і передає їй інструмент, намагаючись дивитися куди завгодно, тільки не в магічний бокс. Кайрен же продовжує мовчки вивчати чорну плоть, відчуваючи, як у його голові формується чітке усвідомлення: те, що він вважав своєю проблемою — його нестандартний, надто незалежний зв'язок із Чорним драконом, — насправді було його головною перевагою.

До кінця пари залишається всього кілька хвилин, коли Вірея, навіть не чекаючи, починає дзвінко звітувати:

​— Професоре, аналіз показує, що клітинна деградація під впливом Еха має зворотний характер. Заражена тканина не відмирає, а переходить у стан примусового симбіозу, де...

​— ...де швидкість мутації клітинних мембран перевищує норму на чотириста двадцять відсотків, — абсолютно незворушно перебиває її Зіірі, навіть не відриваючи погляду від свого планшета. — Магічна енергія повністю заміщує кисневий обмін, що пояснює...

​— ...пояснює відсутність некрозу навіть при критичних пошкодженнях! — різко завершує Вірея, кидаючи на Зіірі обурений погляд через те, що він вкрав половину її висновку. — Організм буквально консервує себе як ідеальну зброю, поки зв'язок не розірветься.

​Професор Кровіс переводить холодний погляд з Віреї на Зіірі, а потім його обличчя несподівано розпливається у широкій, до жаху задоволеній посмішці.

​— Чудово! Просто музика для моїх вух, яка ж неймовірна тяга до знань! — схвально киває, сплітаючи довгі пальці. — По дев'яносто балів курсанту Зіірі та курсантці Віреї за сьогодні. А тепер геть із моєї лабораторії, поки ваші шлунки ще тримають сьогоднішній сніданок на місці! Чекаю Вас наступного тижня. Сьогодні домашнього завдання не буде, дам вам ще час оговтатися після останніх подій.

Студенти вивалюються з підземель на свіже повітря, жадібно вдихаючи прохолоду. Оскільки багато внутрішніх переходів Академії все ще лежать в руїнах після нападу Еха, до льотного поля їм тепер доводиться йти вулицею, минаючи купи обпаленого каміння та пошкоджені магічні бар'єри.

​— Ще б кілька хвилин, і я б сам став наочним посібником, — стогне Торік, витираючи піт із чола.

​Але відпочити їм не дають. Просто посеред дороги їхню групу перехоплює Моргат. Сьогодні він виглядає до нудоти впевненим у собі. Навіть не показує звичної зневаги чи агресії до першокурсників. На його обличчі грає розслаблена, майже чарівна усмішка, з якою він впевнено крокує прямо до Віреї.

​— Привіт, крихітко. Виглядаєш... — починає, зупиняючись просто перед нею.

​— Ні, — різко обриває його дівчина, навіть не сповільнюючись.

​Моргат кліпає очима, чарівна усмішка трохи смикається. Він змушений розвернутися і йти поруч, щоб не відставати.

— Але я ще ж нічого не сказав.

​— Саме тому й відповідаю заздалегідь, — відрізає Вірея, дивлячись виключно вперед. — А тепер відійди, ти перекриваєш мені потоки вітру.

​Торік, не втримавшись, видає гучний, протяжний свист. Зіірі лише схиляє голову набік, аналізуючи цей незбагненний соціальний феномен. І тільки Кайрен відверто сміється вголос.

​Моргат різко обертається до хлопців. В очах спалахує звичне бажання спопелити їх на місці, кулаки автоматично стискаються. Але... стається якесь диво. Він глибоко вдихає, розтискає пальці і лише кидає на них холодний, попереджувальний погляд. Звісно, він же не буде зараз лаятися чи, не дай боже, простягати до них руки на очах у Віреї, коли так старанно вдає хорошого хлопця.

​«Ого, здається, вони з Дракеном змінили тактику», — аналізує Кайрен, продовжуючи усміхатися. «Вирішили грати в хороших, розсудливих хлопчиків і брати її змором? Невже домовилися між собою без кулаків?»

​Йому, звісно, шкода подругу, якій ці двоє явно не дадуть спокою, але водночас страшенно цікаво спостерігати за всім цим. Вірея завжди була міцним горішком, і Кайрену кортить побачити, як вона даватиме відсіч цим двом самовпевненим нахабам у їхній новій «ввічливій» грі.

​Тим часом Моргат робить ще одну спробу, трохи прискорюючи крок, вибігаючи наперед:

— Віреє, припини. Я просто хотів нормально поговорити. Ми всі ледве не загинули, і я зрозумів...

​— Моргате, — дівчина раптом зупиняється настільки різко, що він ледве не врізається в неї. Піднімає на нього абсолютно крижаний погляд. — Те, що ти щось там зрозумів, не означає, що мені це цікаво слухати. Між нами не залишилося нічого, що потребувало б слів. Ні поганих, ні хороших. Для мене ти — просто курсант старшого курсу, який зараз дуже заважає мені йти на пару.

​Робить коротку паузу, дозволяючи кожному слову врізатися в його самовпевненість.

— Моє «ні» означає «ні». У будь-якому форматі: для розмов, для польотів і для твоїх жалюгідних спроб здаватися благородним. Тому зникни з моєї дороги.

​Моргат завмирає, ніби натрапивши на невидиму магічну стіну. Навіть рот прочиняється від ошелешення, і він так і залишається стояти посеред дороги, не знаходячи слів у відповідь. Вірея ж впевнено рушає далі, а Кайрен із друзями, ледве стримуючи сміх, минають розгубленого старшокурсника і теж прямують до ангарів.

Коли наші студенти нарешті дістаються тренувальних майданчиків, майстер Фламберґ уже чекає на них. Він стоїть на краю урвища, звідки відкривається вид на безкрайнє небо. Обличчя професора витягується в хижій, абсолютно шаленій усмішці — звичній для наших студентів, але все рівно вони впевнені, що він завжди знайде чим їх здивувати.

​— Ну що, недобитки! — реве інструктор замість привітання, щойно курсанти наближаються до нього. — Сподіваюсь, Кровіс не змусив вас виблювати ту мізерну крихту хоробрості, яка у вас була, бо сьогодні вона вам точно знадобиться!

​Студенти мимоволі підтягуються. Пари Фламберґа завжди пахли небезпекою, але після прориву Еха його звичний педагогічний ідіотизм і садистська іронія здаються ще більш загрозливими.

​— Забудьте про красиві піруети, лицарські дуелі та плавні розвороти! — крокує перед строєм та б'є себе кулаком у груди, а потім гучно сміється. — Я знаю, що ви вже звикли до незвичного формату наших пар, але повірте, стане ще більш непередбачувано та небезпечно. Тому слухайте далі. Якщо ви зустрінете зараженого в небі, він не буде кланятись вам. Перше, що він спробує зробити, — це відірвати голову вам чи вашому дракону. Тому сьогодні будемо вчитися падати. Будемо вчитися зривати формації і ламати власні звички. Будете літати так, ніби за вами женеться сама смерть, бо вона, чорт забирай, дійсно за вами гнатиметься! І так, по сідлах!

​Курсанти кидаються до своїх драконів. Кайрен підбігає до Чорного, відчуваючи, як адреналін розганяє кров та вимиває залишки втоми. Звір зустрічає його нетерплячим риком та опускає крило. Кайрен швидко та вміло застрибує в сідло і міцно хапається за повіддя.

​— Тільки спробуй мене скинути! — кричить Торік своєму дракону, поки незграбно дереться на лускату спину та плутається в ременях кріплення. — Я ще навіть не написав заповіт і не встиг перевестись на факультет мохів!

​— У небо! — гаркає Фламберґ, різко змахуючи рукою. — І хай допоможуть небеса тим, хто сьогодні не встигне ухилитися!

П'ятеро студентів і професор одночасно здіймають куряву на майданчику, коли їхні дракони піднімаються у повітря. Чорний дракон Кайрена відштовхується від краю урвища і каменем падає вниз, щоб наступної миті різко розправити крила і свічкою злетіти у височінь. Кайрен ледве встигає пригнутися до лускатої шиї, як над його головою зі свистом пролітає магічний снаряд.

​Професор Фламберґ не жартував, звісно ж. Звідусіль, зі спеціальних установок на вежах, у небо вилітають пульсуючі ілюзії чорно-червоних сфер. Вони рухаються хаотично, без будь-якої логіки і траєкторії, імітуючи атаки скажених, заражених драконів.

​— Розриваємо формацію! — кричить Вірея, направляючи свого дракона в круте піке.

​Сфера ледве не збиває Торіка. Той дивом ухиляється, вчепившись у сідло свого дракона, та верещить так, що Кайрену, який пролітає поруч, ледве не закладає вуха. Кайрен тягне повіддя, дракон робить різкий крен вліво. Потужний вітер б'є в обличчя.

​Їхня стара академічна форма виявляється зовсім не практичною для таких екстремальних маневрів. Кайрен відчуває, як пронизливий холод пробирається під важку тканину, що тільки заважає і хлопець плутається в ременях кріплення.

​«Та коли ж нам нарешті видадуть нормальну льотну форму?» — роздратовано пульсує думка в голові, поки він намагається звільнити руку, щоб не втратити керування. «У цьому лахмітті не ухилятися від Еха, а тільки плутатись перед власною смертю!»

Раптом прямо на них мчить чергова сфера. Вона різко змінює траєкторію в повітрі та цілиться дракону в праве крило.

​Кайрен бачить загрозу. Мозок швидко аналізує небезпеку, приймає рішення і посилає ментальний імпульс дракону: «Вниз і вправо!»

​Дракон реагує блискавично, складає крила і різко падає, пропускаючи небезпечний снаряд буквально за міліметри над собою.

​Але Кайрен відчуває, як по спині котиться холодний піт.

​Затримка.

​Між його думкою і рухом дракона пройшла крихітна частка секунди. Мізерна мить, коли він спочатку подумав, а дракон потім виконав. Вони неймовірно сильні разом. Їхній зв'язок міцніший, ніж у більшості студентів, але вони — це все ще дві окремі істоти, з'єднані ментальною ниткою. У реальному бою проти Безодні, де заражені діятимуть як єдиний розум-вулик, без риків і команд, ця частка секунди коштуватиме їм обом життя.

​Кайрен із жахом усвідомлює прірву, перед якою стоїть. Жодного «спочатку» і «потім» більше не може бути, має бути одна реакція на двох.

​Чорний дракон у його свідомості незадоволено фиркає, теж відчуваючи цю невидиму ментальну перепону між ними. Вони потребують Істинного Злиття.

​«Ми надто повільні, — лунає в голові Кайрена низький, вібруючий голос звіра. — Цей бар'єр заважає. Нам потрібно ще більше практики, інакше в справжньому бою нас розірвуть».

​«Знаю, — подумки відгукується Кайрен, міцніше стискаючи повіддя. — Будемо працювати доти, доки не зламаємо цю стіну».

​Ще майже годину вони кружляють у небі, виснажуючи себе до межі. Сфери стають усе швидшими, атаки — ще жорсткішими, не залишаючи часу на перепочинок. Кайрен і Чорний викладаються на повну, щоразу намагаючись скоротити фатальну затримку хоча б на мілісекунду. Інші курсанти теж ледве тримаються в сідлах, виконуючи шалені, хаотичні маневри ухилення. Торік періодично зривається на відчайдушний крик, а Вірея закладає такі круті віражі, від яких паморочиться в голові. Зііірі та Рейнар теж якось справляються.

​Нарешті магічні установки на вежах гаснуть. Фламберґ дає різкий сигнал спускатися.

​Коли виснажені студенти приземляються на майданчик, важко дихаючи та сповзаючи зі своїх драконів, майстер обводить їх прискіпливим поглядом. Несподівано для всіх його шалена усмішка зникає.

​— Непогано, — цілком серйозно видає, що з його вуст звучить як вища форма подяки. — Ніхто не вбився, а для першого разу це вже серйозне досягнення. Пару завершено.

— Хоча чекайте, стійте! — голос Фламберґа зупиняє курсантів, які вже збиралися розходитися. — Я забув оголосити вам одну надзвичайно важливу новину.

​Спеціально робить паузу, щоб студенти відчули цю напругу.

​— Стара модель підкорення офіційно відправляється на смітник, як ви вже знаєте. Тому Академія запускає спеціальну програму Істинного Злиття. І в нас з'явиться новий молодий інструктор, який спочатку допомагатиме мені, а потім у нього будуть свої окремі пари, які ви теж відвідуватимете. Точніше, всі курси їх відвідуватимуть.

​Студенти спантеличено перезираються. Кайрен мимоволі насторожується, відчуваючи якийсь підвох.

​— І оскільки ніхто з викладачів не був готовий до цієї нової загрози і до того, що нас поглинула Безодня, — продовжує активно розмахуючи руками, — допомагати мені буде людина, яка вже досягла цього рівня.

​Фламберґ киває в бік ангарів.

— А ось і ваш новий молодший інструктор. Прошу любити і тремтіти!

​Із тіні високих воріт неквапливо виходить Дракен Торвальд. На ньому сьогодні нова форма — ідеально підігнана по фігурі, з темної матової шкіри та гнучких вставок легкої броні. Він виглядає в цій екіпіровці настільки приголомшливо, що студенти аж повідкривали роти. Здається, навіть сам професор Фламберґ не очікував, що молодий інструктор матиме такий ефектний вигляд.

​Серед курсантів миттєво проноситься схвальний шепіт. Здається, особливо хлопцям нова форма неймовірно до вподоби. Рейнар, витріщившись, дивиться на Дракена з відвертою заздрістю.

​Вірея ж щосили намагається не видати свого хвилювання. Вона стоїть рівно, проте Кайрен краєчком ока помічає, що дівчина все ж таки помітно нервує і, здається, навіть трохи почервоніла.

​— Дракен Торвальд фактично завершив основний курс достроково, — продовжує професор, посміхаючись. — А також він щойно представив Раді цей прототип практичної льотної екіпіровки. З завтрашнього дня вона стане обов'язковою для всіх курсів на моїх парах. Тому вже сьогодні ввечері ви всі отримаєте свої нові форми.

Дракен зупиняється поруч із майстром і поглядає на студентів. Поглядом ковзає по черзі по кожному і затримується трошки довше на Віреї, проте він зберігає абсолютно серйозний, незворушний вираз обличчя.

​— Вітаю, курсанти. Вам доведеться звикати, — спокійно, без звичної зверхності подає голос. — Відтепер виживати в небі ми будемо вчитися разом.

​Кайрен від цієї новини зовсім не в захваті. Тому лише роздратовано видихає.

— Тільки цього нам не вистачало, — цідить крізь зуби.

​Торік, який стоїть поруч, одразу знаходить у цьому привід познущатися з друга.

— Чувак, це ж просто свято! Твій найулюбленіший старшокурсник тепер наш особистий наставник. Сподіваюсь, ти будеш слухняним хлопчиком на його парах?

​Кайрен кидає на друга такий погляд, що той миттєво прикушує язика. Хоча в його очах усе ще танцюють єхидні вогники.

​— Майстре Фламберґ, — раптом дзвінко лунає голос Віреї. Виходить вперед, дивлячись прямо на професора, але кожне її слово містить прихований підтекст і явно адресоване новому інструктору. — А чи не занадто ризиковано довіряти наше виживання наставнику, який сам ще навіть не випустився з Академії? Звісно, гарна нова форма — це чудово, але чи достатньо її наявності для професійного викладання бойових маневрів?

​Професор Фламберґ примружується і збирається відповісти, але Дракен випереджає його. Хлопець підходить ближче, зустрічаючи її виклик рівним, абсолютно крижаним поглядом.

​— Диплом підтверджує знання теорії, курсантко, — спокійно і напрочуд професійно відповідає. — Але Ехо не питатиме вас про випускні іспити. Вижити в небі допоможе лише практика Істинного Злиття. Коли ваш дракон реагуватиме на загрозу швидше за ваші думки — так само, як це робить мій Білий дракон, — ви матимете повне право сумніватися в моїй кваліфікації та ігнорувати мої заняття. А доти — я чекаю на вас усіх завтра на тренуванні. Запитання ще є?

​Вірея міцно стискає щелепи. Оскаржити таку бездоганно аргументовану, беземоційну відповідь їй нічим, тому вона лише різко киває і відвертається, змушена проковтнути свої сумніви.

Після завершення занять курсанти вивалюються з ангара. Вірея йде трохи попереду, накинувши на плечі свою стару мантію. Раптом її наздоганяє Дракен і просто рівняється з нею. У його голосі не звучить звичного наказового тону. Тепер він значно серйозніший, не грає і не показує зверхність.

​— Віреє, нам потрібно поговорити з тобою.

​Дівчина зупиняється, повільно обертається і піднімає на нього такий самий крижаний погляд, який подарувала і Моргату. Вона не показує ніяких колишніх емоцій.

​— Ні, не потрібно, — пропалює його поглядом. — Мені зараз не потрібно від тебе абсолютно нічого: ні твій захист, не хочу слухати твоїх дурних пояснень. І мені не потрібен твій контроль, ми все з'ясували. Ти мене покинув, забув?

​Вона різко розвертається і хоче вирушити до гуртожитків, але Дракен злегка хапає її за руку.

​— Відпусти, — шипить Вірея.

​— Віреє, дай мені шанс все пояснити.

​— Ні, більше жодних шансів. На цьому все, — розвертається і все-таки йде.

​Два абсолютно різних хлопці вперше натрапили на однакову неприступну стіну її нового рішення.

​Кайрен мовчки спостерігає за цією сценою здалеку. В голові відлунює невдоволене гарчання Чорного дракона, який досі роздратований тією фатальною мілісекундною затримкою під час маневрів.

​«Він знає те, чого не знаєш ти», — пульсує в голові Кайрена важка думка звіра.

Кайрен скрипить зубами. Він і так недолюблює цього нахабного, самовпевненого старшокурсника, але й побоюється його нового статусу.

​«Але це правда, — неохоче визнає хлопець сам собі. — Можливо, доведеться проковтнути гордість і попросити його про допомогу. Завтра після пари так і зроблю».

​Але чекати до завтра не доводиться.

​Увечері Кайрен і Торік сидять у своїй кімнаті, розглядаючи нову льотну форму, яку їм доставили декілька хвилин тому. Торік присвистує, пищить і ледь не підстрибує від захвату, коли розглядає свою форму. Він швидко приміряє її, крутиться перед дзеркалом і, обернувшись спиною, хвастається Кайрену своїм задом.

​— Ооооо! Це ж реально неймовірно! Подивись на ці матеріали! Легкі, зручні і... сексі! Чувак, заціни, як виглядає мій зад в цій формі! Ну як тобі?

​Кайрен лише сміється:

— Виглядає так, ніби ти зібрався на бал до Архонтів, а не на війну з Ехом. Але форма й справді крута.

​Торік ще більше вигинається біля зеркала. Кайрен відверто сміється, спираючись на ліжко:

— Геніально. Тепер я розумію, чому ти так ентузіастично ставишся до тренувань. Всі дівчата Академії будуть біля твоїх ніг.

​— Не біля ніг. У черзі. Є різниця, — поправляє його Торік, гордо випнувши груди.

​— І які в тебе плани? Автографи роздавати чи одразу приймати зізнання? 

​— Мені здається, треба підготуватися серйозно, — продовжує флоріанець, розглядаючи своє відображення. — Може, мені записатися на додаткові уроки харизми? Чи ти думаєш, мій природний талант уже достатній?

​Вигинається перед дзеркалом, шукаючи найкращу позу:

— Ага... І як ти вважаєш, цей ракурс працює краще, чи мені ще трохи присісти?

​— Торіку, якщо ти зараз ще й присідатимеш, то завтра на тренуванні не зможеш літати — всі будуть розбиті від заздрості. Залиш це для мирного часу, серцеїде, — Кайрен не витримує і починає реготати ще гучніше.

​— Добре, добре... Я буду скромним, — Торік комічно зітхає. — Але якщо хтось із старшокурсниць запропонує мені побачення — ти ж підтримаєш друга?

​— Я принесу попкорн.

​Раптом лунає короткий, впевнений стукіт. Кайрен відчиняє і завмирає — на порозі стоїть Дракен Торвальд.

​Торік миттєво присвистує, хапаючи свою екіпіровку в оберемок.

— Ого, які високі гості. Здається, мені терміново треба перевірити, як поживає мій мох у кімнаті Рейнара та Зіірі. Залишаю вас наодинці! — швидко прослизає повз Торвальда і вискакує в коридор.

​А Дракен уже заходить всередину. Кайрен відмічає про себе, що старшокурсник якийсь напружений. Тому Кайрен вирішує не чекати і бере ініціативу в свої руки.

​— Якщо ти тут, отже, тобі щось від мене потрібне. Але спочатку я оголошу свою умову, — дивиться йому прямо в очі. — Навчи мене Істинного Злиття. Окрім основних наших пар. Зможеш додатково навчати мене?

​Торвальд трохи здивовано підіймає брову, адже він явно не очікував такої прямоти. Проте вже за мить повільно киває. Зрештою, для нього це теж можливість довести, що він як молодий інструктор справиться.

​— Згоден. Я тренуватиму тебе, але... — замовкає, та його обличчя стає серйознішим. — У мене теж до тебе є прохання. Допоможи мені з Віреєю.

​Кайрен просто витріщається на нього, кліпаючи очима.

— Що я чую? Я вчитимусь літати чи працюватиму свахою?

​На обличчі Торвальда вперше з'являється іронічна усмішка. Вся їхня попередня ворожість несподівано переходить у щось інше. У химерне вимушене партнерство.

​— Ти багато чого не знаєш, Кайрене, — тон Дракена стає тихим і жорстким. — Вона думає, що я покинув її тоді, під час прориву Еха. Можливо думає, що я просто втік, рятуючи власну шкуру. Хоча обіцяв її захистити. Але я не тікав. Її батько збирався використати хаос у Драксарії, щоб викрасти її. Я полетів у сектор Архонтів і спалив усі її справжні родові документи. Тепер вона офіційно «зіпсована» і мертва для свого батька — він більше ніколи її не дістане. Але через це... я запізнився.... Я не можу їй цього розповісти, і тепер не впевнений, що потрібно.... Я ж мало не втратив її. Та ілюзія....коли я тримав її мертву на руках.....я досі бачу це у снах. Мабуть я побачив цю ілюзію, бо занадто близько підійшов до тебе.

​Кайрен ошелешено присвистує. Він не знав, що Вірея переховувалася від деспотичного батька, але те, на що пішов цей пихатий старшокурсник заради неї. 

Нічого собі...

​Кайрен розуміє, що не стане допомагати йому маніпуляціями «повернути» Вірею — це було б неправильно щодо неї, вона сама має зробити вибір. Але тепер він погоджується хоча б спробувати дати Дракену шанс на одну нормальну розмову, щоб той міг розповісти правду.

​«Людське злиття видається значно складнішим за драконяче», — саркастично підсумовує Чорний дракон у свідомості Кайрена.

​«Навіть не починай», — все ж таки подумки огризається Кайрен.