Раді Вас бачити!

Наш готель виявився гарним і всі рекламні описи справдились. Ось тільки дядько, що віз нас з аеропорту виглядав трохи страшним. Він ледве розмовляв англійською, тому ми з Амандою намагалися не чіпати його.

Зморені довгим перельотом дівчата покірно віддалися в руки обслуговчого персоналу й після короткого підтвердження особи попрямували слідом за носієм речей.

Номер, як і обіцяно, був з частковим видом на океан. Зліва й справа від темного горизонту сяяли незліченні вогники узбережжя та кликали познайомитися ближче з красою цих місць. Але наразі я ввічливо пропустила Аманду до ванної кімнати, сама ж всілася в зручне м’яке крісло й миттю відключилася.

Подруга швиденько освіжилася й дала мені змогу потрапити під жадані потоки води. Тут було стільки гігієнічно-косметичних засобів та приладдя, що я пошкодувала про велику косметичку, котру захопила з собою.

У кожній з двох просторих кімнат, зручно встановлені шикарні ліжка, розміру кінгсайз. Щоб ми не замерзли, хазяйновита Аманда вже підлаштувала систему кондиціонування десь градусів під двадцять та, наче хом’ячок, забралася до свого ліжка й моментально заснула.

Я тихенько зняла з себе вологий рушник, жбурнула його на мордочку якоїсь кам’яної статуетки, що стояла біля мого ліжка та з неймовірною насолодою сховалася під легке ароматне простирадло.

Господи, як же добре опинитися в такому привітному місці після пекельних повітряних мук! Я лежала й посміхалася та мовчки дякувала подрузі, що вона страшенно настирлива й майже силоміць витягнула мене з дому. Я дуже давно ніде не бувала!

Весільна подорож до Вегаса, безсумнівно, не рахується. Бо вона виглядала, наче ознайомча туристична мандрівка й не більше. Не було ні ночі кохання й ніяких інших запаморочливих подій. Просто поставили підписи та майже поцілувались, а в номері вляглися кожен на свій бік шлюбного ліжка й назавтра помчали додому. Майклу тоді потрібно було готувати піврічний фінансовий звіт і в мене в мережі залишалися незакінчені справи. Окриленою щастям була лише моя мама.

Сьогоднішній гавайський ранок зустрів нас яскравим сонцем і я відчувала себе новонародженою. Менді так зморилася лаятися зі стюардесою та демонструвати свою вольову натуру, що й досі міцно спала, вчепившись в одну з подушок так, наче то вже був жаданий «загарбник» її тіла.

Я відразу накинула купальник та вийшла на балкон. Боже, яка неймовірна краса навколо! А колір океану такий самий, як малюють у рекламних листівках. Я чомусь завжди думала, що то ефекти фотошопу, а він і справді такий! Це не колір, а ціла палітра відтінків від темно-синього до майже білого, на гребінцях хвиль. А ще блакитний та зелений, ніжно салатовий чи смарагдово-жовтий. Всі-всі прохолодні барви присутні у неосяжній далечі води. І до них так хочеться доторкнутись, що навіть вранішній голод не заважає прагнути туди.

Легкий вітерець пестить моє волосся та ніжно лоскоче спину. Повітря ще не гаряче, а ніжно тепле й наповнене солодко-терпкими пахощами квітів. Воно магнетизує й наказує швидше зійти вниз, щоб ближче роздивитися цей квітучий край та наповнити ним кожну клітинку змореного гігантським містом тіла.

– Прив-і-іт! – чую я позаду себе блаженний голос Менді й повертаюся до номера та відключаю кондиціонер.

– Алоха, подружко! Яка ж ти все-таки молодець. Я б сама нізащо... А ти велична у своїй репортерській настирливості. Зараз дивилася на океан. Менді, він навіть звідси п’янить. Після Гудзона - це наче інша планета, – переповіла я Аманді свої перші враження, отримані на балконі, а вона солодко потягнулася та спитала:

– Ти як: вже повністю готова після сніданку поринути до казкових хвиль, чи тобі ще треба підготуватись?

Це вона так делікатно натякає, що в моєму шлюбі немає перед ким добре голити зону бікіні. Бо вже сто разів чула, що екзотичного кохання у нас з Майком не буває. Якщо точніше, то дві колоди інколи спарюються на якусь мить, а потім на тижні забувають про існування одне одного. І виходить в такому випадку немає жодної потреби для краси поміж ніжок.

Але ж я жінка цивілізована й тому ґрунтовно підготувалася та наразі була голенька скрізь. Я навіть до солярію завітала перед відльотом, щоб ненароком відразу не обгоріти під палким гавайським сонцем. Тому скромно відповіла їй:

– Готова, наче молодий огірочок, мем.

– Це добре. Тоді гайда одягатись! У мене теж кілька купальників з собою, але пізніше організуємо скажений шопінг та прикупимо щось нове, – при слові «шопінг» очі моєї подруги спалахнули традиційною жіночою пристрастю. Ми вбралися в шортики й майки та пішли пошукати чогось смачненького.

Сніданок входив до нашої турпутівки, але ми не скнари й тому вирішили відразу розібратися: що тут вранці подають для таких гарнюніх туристок? Щоб не виглядати зовсім тупенькою, я вдома перечитала купу описів гавайських страв та наживо вони здавалися просто фантастичними.

Ми зробили пісні мордочки й вибагливо оцінили кілька кафе на узбережжі. Менді сподобався один екзотичний заклад, що був найближче до води. Звідси добре видно хвилі океану й тих, хто зранку пірнає в них. Таких було небагато, але й немало.

Ось вже подали замовлення й ми почали поглинати смаколики за обидві щоки так, наче нас не годували кілька днів. Я сиділа й милувалася парочкою серфінгістів, що здалеку виглядали наче фігурки з мультика, адже працювали так вправно й синхронно, що живі люди на подібне точно не здатні.

Менді вмостилася навпроти мене й не бачила їх та й взагалі їй було не до огляду. Ця дикунка тупо запихалася рисовими булочками під ароматну бразильську каву. До цього вона вже встигла проковтнути яєшню з беконом, а ще жадібно позирала на фруктовий десерт, що нам тільки-но принесли.

Тому двійко спортивних засмаглих тіл, що гойдались на хвилях, її геть не цікавили. Хоча саме вона мужньо витримала переліт, з ілюзорною мрією: знайти собі на час відпустки сексуального маніяка, котрий задовольнить її відчайдушну хіть. Ну, ще вона збиралася зловити хвилю на дошці для серфінгу. Але то вже таке.