Спочатку:
На сторінку книги
Ямайське сонце нещадно заливало світлом просторий офіс логістичної компанії, відбиваючись від скляних перегородок мільйонами сліпучих іскор. Яся впевнено крокувала коридором, і звук її підборів ритмічно відбивався від підлоги, немов пульс цього великого бізнесу. Вона коротко кидала вказівки асистентам, не збавляючи темпу. Сьогодні на кону був великий контракт, і вона не мала права на помилку.
— Пані Ясю, зачекайте, — наздогнав її колега біля самих дверей кабінету. — Це наш новий інвестор із Європи, пан Майкл. Він уже чекає.
Двері відчинилися, впускаючи потік прохолодного повітря від кондиціонерів. Чоловік стояв біля панорамного вікна, розглядаючи бірюзову затоку Очо-Ріос. Коли він обернувся, світ навколо Ясі на мить зупинився.
Вона завмерла, забувши, як дихати. Перед нею стояв впевнений, владний мільйонер у бездоганному костюмі. Але вона бачила не його дорогий годинник чи холодний блиск в очах. Вона бачила ті самі очі, які востаннє бачила крізь пелену снігопаду багато років тому.
Того дня він залишив їй лише шматок паперу з жорстокими словами, що розчавили її юність. Тоді він був бідним хлопцем, який тікав від злиднів, а тепер... Тепер він привіз із собою шторм, до якого вона не була готова.
— Міша? — ледь чутно прошепотіла вона, і це ім’я, яке вона роками намагалася викреслити з пам'яті, обпекло губи.
Чоловік ледь помітно насупився. Його голос став нижчим, оксамитовим, але в ньому відчувалася небезпечна сила:
— Ми знайомі? — запитав він.
В його погляді на коротку мить промайнула іскра впізнавання, яку він одразу ж загасив. Він не бачив у цій успішній жінці ту дівчинку-підлітка, яка колись бігла за ним у заметіль, благаючи не йти.
І він точно не знав найголовнішого. Поки Олександра насолоджувалася свободою та роллю «світської левиці», саме Яся щовечора вкладала спати його біологічних доньок — Беллу та Еліну. Його кров, його продовження, про яке він навіть не здогадувався.
Минуле повернулося. І цього разу воно було гарячішим за ямайське сонце.
