Нарешті розвиднілося. В повітрі ще відчувався холод. Дерева в старому саду стояли вкриті цвітом. Де-не-де з гілки на гілку прелітала якась пташка. Все завмерло наче публика, яка  чекає в залі очікуючи виходу на сцену свого кумира, що має от-от вийти з-за куліс аби радувати своїх прихильників даруючи їм душевну насолоду.

Нарешті з-за обрію появилося сонце. Воно освітило землю своїми променнями і огріло своїм теплом, як мама дитину.

Для всіх починався новий день.