– Зараз мені б кімнату знайти.
– О, це просто, – Роксін нагнулася, підхопила тоненький браслет, обернула ним мій зап’ясток. – Береш ключ та одягаєш його на руку.
– І що?
– І все. Подумай про кімнату.
– Зачекай! – гукнула вона за мить, але було вже запізно.
Світ навколо мене затягло туманом, а я опинилась в якомусь темному приміщенні, аж ніяк не схожому на мою кімнату. Хоча, може вони всіх студентів в підвалах з ґратами на вікнах селять?

— Енжі Собран та Олена Гуйда

Мовчи, жінко!