Кажуть, відьми не вміють кохати. Брехня! Ще як уміють! Тільки ось не кожна погодиться сліпо довіритися небезпечному почуттю, боячись втратити власне серце.
Ніела одного разу вже помилилась. Вона закохалася не в того чаклуна і в покарання була позбавлена магії. Десять років страждань, безчестя та зневаги від ковену, і ось відьмі місячного сяйва випав шанс повернути втрачене.
Чи скористається вона ним? Навіть сумнівів не майте! Хіба ж відьми колись залишали своє?
А що, якщо в її життя знову увірветься чоловік із минулого, якого мала за дурість називати коханим? Що робити тоді? Помститися чи пробачити?

Раура: Хто захоче одружитися з бабієм? Ось і моя сестра не захотіла, будь він хоч тричі принц. Ми з нею вигадали ідеальну аферу, в результаті якої ніхто не повинен був постраждати. Хіба могли ми припустити, що бажання дракона все зіпсує?
Ернаран: Завжди знав, що з весілля добра не буде. Тим більше, з дівчиною, яка за два дні вивела мене так, як ніхто за все моє життя. Я знайшов ідеальний спосіб уникнути весілля! Але моє бажання дало дуже дивний ефект.

Відколи драххи прийшли в наш світ, жінки приречені розплачуватися за спокійне життя.
Я – ніатарі. Призначена. Таких, як я, з дитинства вирощують, щоб віддати за дружину драхху і ніколи більше не побачити. Я чекала повноліття та готувалася виконати призначення.
Але раптом у моє життя увірвався він. Той, кого я ненавиділа, кого боялася. Кого змогла полюбити.
Той, хто кинув виклик долі заради мене.

– На лікті й вигни спину. Ноги ширше... – його тон зробився невловимо холоднішим, ніби він ледве стримував лють і зневагу. Його пальці знову торкнулися мене...
Але двері раптово розчинилися.
– Бачу, ви знайшли собі наречену, дорогий кузене, – насмішкувато промовив гість.
– Я оцінив ваш жарт, ваша високосте. Чи можу я спитати, що ви тут робите?
– Жарт? – підняв брови принц. – Не думаю. Я бажаю, щоб ця жінка стала твоєю дружиною, якщо вже застав вас у такій... гм... недвозначній позі.

Елоїза знає ціну свободи: для неї вона пахне безкрайнім океаном та затхлим трюмом корабля з рабинями, з якого їй дивом вдалося втекти. Для неї перевертні Азару — це хижаки, що купують людські життя, і жоден золотий вінець на їхніх головах не приховає звіриного оскалу.
Кайан подолав шлях у цілий океан, щоб з’єднати розірвані материки, але знайшов ту, що змусила його власне серце битися в чужому ритмі. Вони пов'язані Долею, та для неї він — лише уособлення зла. Коли ненависть глибша за океан, чи зможе правда розтопити серце тієї, хто бачить у ньому лише монстра?

​— Це помилка! — Вальтазар, наслідний принц демонів, спопеляв мене поглядом, від якого мали б дрижати гори. — Закляття мало привести мою істинну пару, величну демоницю Попелястих земель, а не… це.
— «Це» має ім'я, Валіку, — я спокійно хрумкнула кукурудзяною паличкою, ігноруючи його розкішні роги. — І «це» хоче знати: де тут у вашому пеклі найближча розетка? У мене телефон сідає, а я ще не встигла видалити історію браузера!

Вдень я — звичайна наймичка, чиї руки пахнуть попелом. Уночі — травниця, що вириває життя з лап лихоманки. Але під моєю сорочкою б'ється таємниця: срібний кулон, що належить роду, якого більше не існує.

​Я мала лише врятувати хвору дитину. Натомість я знайшла Його.

​Сайлас. Поранений Альфа, зраджений власним кланом. Я врятувала його, не знаючи, що борг крові зв’язує міцніше за кайдани. Тепер ми обоє — здобич. Він зневажає мою людську слабкість, не здогадуючись, що в моїх венах тече кров його заклятих ворогів — Білих Вовків.

​Я подарувала йому шанс на життя. Тепер він — моя єдина надія не втратити власне.

​«Обережно зі своїми бажаннями — вони можуть мати саркастичний голос і пекельне походження!»

​Лія — справжня стихійна катастрофа. Її магія вибухає частіше, ніж працює, а особисте життя нагадує порожній котел. Утомившись від самотності та ідеальної сусідки, Лія вирішує взяти долю у свої руки і зварити закляття «Ідеального супутника». План був простий: вродливий, мовчазний і надійний красень.
​Але щось пішло не так.

​У книзі на вас чекають:
​Нестерпний демон, який змушений носити худі.
​Відьма, яка руйнує все на своєму шляху (іноді випадково).
​Гумор, магічні курйози та іскри, від яких плавиться навіть залізо.
​Шлях від ненависті до... неминучої катастрофи під назвою «кохання».

П’ятнадцять років Кайра жила лише однією метою — вбити Альфу Чорної зграї.
Він забрав у неї все: дім, родину, минуле.
Але коли нарешті настав день помсти, вона випадково вбила не того.
Тепер Доріан, Альфа Чорної зграї, втратив брата через її меч. І замість швидкої смерті він обирає для неї інше покарання.
Та одного медальйона на її шиї вистачає, щоб усе змінилося. Він відкриває таємницю, яка може перевернути баланс між людьми і перевертнями.
Вона — остання з роду Воїнів-Хранителів.
Він — хижак, який ніколи не пробачає.
Між ними — стара кровна ворожнеча.
І щось небезпечніше, що народжується, коли ти занадто довго дивишся ворогу в очі.