Засновано на реальних подіях з елементами мiстики. У романі описується історія аварії батискафа "Титан" із пʼятьма найбагатшими пасажирами на борту. Що ж змусило зібратися цих людей разом? Які обставини передували катастрофі? Авторка побачила містичний взаємозвʼязок загибелі батискафа і легендарного "Титаніка", до останків якого вирушила експедиція.

Океан не прощає помилок, але іноді він дарує другий шанс. На безлюдному острові доля зводить колишнього капітана-вигнанця та викрадену дівчину, чия магія пробудилася в самому серці шторму. Об'єднавши свої стихії, вони стають командою, де довіра важить більше за магію. У них спільний ворог, який зруйнував їхні життя, і тепер їхня мета – викрити та покарати його, навіть якщо для цього доведеться вдягнути маски й зіграти в небезпечну гру.

Елоїза знає ціну свободи: для неї вона пахне безкрайнім океаном та затхлим трюмом корабля з рабинями, з якого їй дивом вдалося втекти. Для неї перевертні Азару — це хижаки, що купують людські життя, і жоден золотий вінець на їхніх головах не приховає звіриного оскалу.
Кайан подолав шлях у цілий океан, щоб з’єднати розірвані материки, але знайшов ту, що змусила його власне серце битися в чужому ритмі. Вони пов'язані Долею, та для неї він — лише уособлення зла. Коли ненависть глибша за океан, чи зможе правда розтопити серце тієї, хто бачить у ньому лише монстра?

Я виросла під гнітом батьківської ненависті. Батько вважав мене прокляттям, тому що не зміг отримати спадкоємця. Єдиний ковток свободи — це сон: обличчя чоловіка з лагідною усмішкою, і очима кольору чистого неба, що на мить дарували мені відчуття дому, якого я ніколи не знала.
Але мрії розбиваються об жорстоку реальність: батько вирішує продати мене у вигідний для нього шлюб із чоловіком, який викликає у мене дикий жах тільки від одного його погляду. Цей шлюб гарантує мені лише нещастя.
Коли на обрії з'являється небезпечний наречений, а сон перетворюється на передчуття, я мушу вирішити: прийняти похмуру долю чи ризикнути усім заради шансу втекти і, можливо, знайти чоловіка, що приходив до мене у снах. Я знаю місце, де зможу сховатись, і моя ціль — дістатися туди...

Потрапити випадково в інший світ — це лише половина біди. Справжня катастрофа починається тоді, коли твоїм супутником у дорозі стає пихатий індик із нестерпним характером. Тепер єдине, на що я можу покластися — це власна впертість та непереборне бажання дістатися до просторового мага, який зможе повернути мене додому.
На мене чекає довга дорога в тісному диліжансі, де головне питання не “куди ми їдемо?”, а “хто кого вб’є першим?”. Але в Арканумі стародавні боги мають специфічне почуття гумору, і звичайна поїздка може обернутися іспитом, до якого не готують у жодному зі світів.
Чи зможе сучасний прагматизм встояти перед давньою магією, і що насправді приховує погляд чоловіка, якого хочеться одночасно і прибити, і поцілувати?

«Поки горить піч» — щемлива сага про українське село, родину й жінку, на якій тримався цілий світ. Люба проживає життя так, як жили тисячі наших матерів і бабусь: місить хліб, співає колискові, ховає рідних, тримає дім і любов навіть тоді, коли сили майже немає. Поруч — чоловік Толя, діти, онука Маргарита, стара хата й піч, що стає серцем родини та мовчазним свідком усього прожитого. Це роман про пам’ять, втрати, старість і любов, про яку рідко говорять уголос. Про людей, після смерті яких сиротіють навіть стіни. І про тепло, яке живе доти, доки в домі ще горить піч.

Напередодні Нового року світ може розсипатися як скляна куля. Але іноді достатньо одного маленького вчинку – щоб серце знову відтануло.
Білка ще не знає яку казку вона починає творити своїми маленькими лапами. Адже дива не падають з неба. Їх творимо ми самі – своєю добротою і відкритим серцем.

Я — Еліада, принцеса ельфів, і я чую те, чого не чують інші. Шепіт трав, дихання дерев, і — найсолодший секрет дитинства — мову квітів. Але все моє життя було лише очікуванням. Очікуванням ночі Срібного Повнолуння, коли зацвіте легендарна Аліделія, квітка, що співає. Легенда каже: той, хто почує її пісню, знайде щасливу долю.

Я почула. І моїм щастям став він — незнайомець з очима, повними тіней, що постав із самого серця темряви. Кассіан. Він прийшов за магією квітки, але знайшов мене. І тепер ми пов’язані. Бо спів Аліделії — це не просто пророцтво. Це ритуал, який можуть завершити лише двоє, чиї серця б'ються в унісон. Та чи можливе кохання, народжене зі світла й тіні? І чи зможемо ми врятувати наш згасаючий світ, коли сама доля випробовує нас на міцність?

Зустрічі, які відбуваються в нашому житті не випадкові. І коли не зважаючи на біль в душі, продовжуєш сподіватись на краще, можливо доля і посміхнеться другим шансом. Головне залишатись собою та вірити своєму серцю.