Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги

Я пришвидшила крок, навіть не озираючись, але раптом відчула, як потужні руки обняли мене ззаду. Я виявилася захоплена в обійми, які були одночасно важкими і обтяжливими. Навіть не було змоги вирватися.

— Ти що ж, отак і кинеш мене без жодних пояснень?? — прошепотів він мені на вухо, його голос був насичений розпачем і тривогою. І це лякало сильніше.

Я всією силою гепнула його ногою, туди, куди могла дотягтись.

— Я тобі не іграшка, щоб за твоїм словом завмирати! — закричала я, люто вириваючись, аби він не встиг затягнути зашморг своїх обіймів. — Не думай, що я тобі чимось заборгувала лишень тому, що доля звела нас на одній стежці!

Я хвицалася й пручалася, мов те козеня, аж поки вовкулака не відступив. Він підняв руки, показуючи порожні долоні, і почав задкувати, хоча весь його вигляд аж кипів незадоволенням.

— Добре, добре, вгамуйся! Не знав, що ти така гонорова та кусюча, — процідив він, ніби здаючись. — Тихо будь, не зачеплю я тебе.

— Знаю я вашу породу, нечиста сило! — відрізала я, намагаючись тримати голос твердо, хоч серце й калатало десь у горлі. — Чого тобі заманулося? Кажи, поки я ще слухаю!

— По-перше, я не нечисть, а вовкулака. Там, звідки я, мій рід поважають. Ми аж ніяк не останні в сувоях життя. По-друге, цей дурний вихор, в який я потрапив, почався у мене вдома і переніс мене до твого світу, забувши забрати назад. Бісів вихор! Скажи, якийсь божок часом не розгнівався на твій світ? Перехрестя світів просто так не утворюються!

— Можливо, один бог і проходив повз чи дух, — відповіла я невпевнено, сумніваючись у тому, чого саме свідком я стала.

— Матінко рідна, ну от чому я? — знову завів своє вовкулака, здіймаючи очі до неба. — Чому не брати мої трикляті? Їх же ціла зграя, десятеро душ, а я один такий — сонцеликий та гожий! Ну чому не вони, чому саме мені така доля?

— Та ти справжній нарцис, — кинула я байдуже, хоча всередині трохи відлягло. Тепер він здавався не так загрозою, як стихійним лихом. — Знаєш, я помилилася. Ти не страхітлива нечисть, ти просто хлопець з великим самолюбством. Тобі б у Кілії ціни не було, знайшов би де розвернутися.

— Справді? — він миттю стрепенувся, а очі азартно блиснули. — Кілія — то ж не хутір якийсь глухий, де всі всіх знають. Не люблю я забитих сіл. А от місто, та ще й таке, де панночки одна з одною не знайомі… Оце я розумію — обрій для подвигів! — він аж замріявся, миттєво забувши про свій розпач.

— Еге ж, саме для тебе місце, — хмикнула я. — Тільки от є одна заковика.

— І яка ж? — він подався вперед, ловлячи кожне моє слово.

— Та очі твої й вуха. Одразу ж видадуть усю твою вовчу натуру. У нас народ не зі шляхетних — тільки-но побачать такого «красеня», одразу порозбігаються, хто з вилами, а хто з молитвами. Гуляти з вовкулакою під ручку в наших краях якось не заведено.

Хлопець лише легковажно знизав плечима, а в погляді знову з’явилася та самовпевненість, яку не прошибеш і колом.

— Та це не проблема. Це так, іноді виходить назовні, коли забагато місячного світла гуляє, а скоро повня. Я ще не навчився контролювати своє тіло, але знаєш, що я точно вмію контролювати і дівчатам подобається? — сказав він співучим голоском, наближаючись.

— Ні, і не хочу знати! — різко заперечила я, і розвернулася в бік свого дому.

— Я, до речі, Стефон, а ти? — не відставав він, слідуючи за мною по п'ятах.

— Маланка… Хоча це тебе не обходить!

— Маланка значить. А тобі казали, що ти схожа на принцесу?

— Навіть і не думай, інших дуреп шукай. І взагалі, нікому не кажи в місті, що ми знайомі. Ти схожий на того, хто приносить проблеми.

— Я і проблеми, це два зовсім далеких слова між собою, — спритно закрутив він слова.

— Люди в нас забобонні, вірять у всяку бісовщину. Та й як тут не вірити, — випалила я, зневажливо поглянувши на вовкулаку. — Тому тримай свої вовкулачі принади при собі.

— Це запросто. А що ти в лісі робила серед ночі? Ти точно не нявка якась чи нічниця? Я їх боюся, такі гидкі в істинному вигляді, брррр.

Я зупинилась і спантеличено подивилася на нього.

— Тобто? Ти їх бачив?

— Звичайно, тому й тримаюся осторонь від лісів, де лісовики заправляють. Ти ж сама бачила, хіба ні?

— Ні… Але чула дивну розмову і дикий вереск, що наполохав тварин і землю, — сказала я спантеличено.

— О, втрапили ми з тобою в халепу, — зітхнув Стефон, намагаючись виглядати не надто наляканим. — Це не те, з чим варто мати справу без підготовки. Лісовики і подібні істоти можуть бути дуже небезпечними.

— Чому це? Все ж обійшлось, — зітхнула я, намагаючись заспокоїти себе, хоч у голові все ще бриніла тривога від того, що сталося.

— Ну, якщо не зважати на те, що мене закинуло бозна-куди, то навряд чи це самі лише духи розважилися. Тут якимось божком тхне, не інакше. А ми тепер — мічені, — буркнув він, обхопивши голову руками, наче та от-от мала луснути від болю.

— Що ти верзеш? Які ще мічені? — випалила я, силкуючись втримати голос рівним, хоча всередині все холонуло від недоброго передчуття. — На мені жодного гріха нема, я чиста як сльоза!

— Та не в тому сенсі, дурненька. Коли торкаєшся потойбіччя, воно лишає на тобі свій карб. А я взагалі крізь саме роздоріжжя світів приперся, на мені тих міток — як реп'яхів на собачому хвості. Тож ти, дівчино, у ліс тепер зась. А краще взагалі обходь його десятою дорогою, — кинув він, з острахом позираючи в бік темних дерев.

— І що ж ти тепер надумав? — запитала я, ховаючи за удаваною цікавістю щирий подив.

— Та що… мабуть, доведеться тут курінь ставити, обживатися. Можна, звісно, почекати наступного вихору, але то треба знання, коли він закрутить, — відповів він, напускаючи на себе поважного вигляду.

— І як же ти про це дізнаєшся? У лісовика на сповіді запитаєш чи в духів підслухаєш? — я в’їдливо посміхнулася, бо іронія була моїм єдиним порятунком від паніки.

— Та десь так! Але бррр… у той ліс я зараз і під дулом самопала не піду! — він здригнувся й затряс головою, ніби виганяв із думок саму згадку про хащі.

Белла Ісфрелла
Лісова Легенда

Зміст книги: 43 розділа

Спочатку:
Пролог
1775820455
111 дн. тому
1 Розділ
1775820582
111 дн. тому
2 Розділ
1775876400
110 дн. тому
3 Розділ
1776049200
108 дн. тому
4 Розділ
1776222000
106 дн. тому
5 Розділ
1776304800
105 дн. тому
6 Розділ
1776394800
104 дн. тому
7 Розділ
1776481200
103 дн. тому
8 Розділ
1776697030
101 дн. тому
9 Розділ
1776826800
99 дн. тому
10 Розділ
1777134824
96 дн. тому
11 Розділ
1777135307
96 дн. тому
12 Розділ
1777136826
96 дн. тому
13 Розділ
1777280618
94 дн. тому
14 Розділ
1777281352
94 дн. тому
15 Розділ
1777472096
92 дн. тому
16 Розділ
1777472749
92 дн. тому
17 Розділ
1777547617
91 дн. тому
18 Розділ
1777644729
90 дн. тому
19 Розділ
1777687200
89 дн. тому
20 Розділ
1777805908
88 дн. тому
21 Розділ
1777806690
88 дн. тому
22 Розділ
1777808200
88 дн. тому
23 Розділ
1777808703
88 дн. тому
24 Розділ
1777810472
88 дн. тому
25 Розділ
1777863600
87 дн. тому
26 Розділ
1777946400
86 дн. тому
27 Розділ
1778032800
85 дн. тому
28 Розділ
1778122800
84 дн. тому
29 Розділ
1778126400
84 дн. тому
30 Розділ
1778209200
83 дн. тому
31 Розділ
1778256893
83 дн. тому
32 Розділ
1778295600
82 дн. тому
33 Розділ
1778382000
81 дн. тому
34 Розділ
1778506311
80 дн. тому
35 Розділ
1778506868
80 дн. тому
36 Розділ
1778554800
79 дн. тому
37 Розділ
1778637600
78 дн. тому
38 Розділ
1778727600
77 дн. тому
39 Розділ
1778748002
77 дн. тому
40 Розділ
1778858750
76 дн. тому
41 Розділ
1778861054
76 дн. тому
42 Розділ
1778863131
76 дн. тому
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!