Раді Вас бачити!

Бетон за спиною висмоктував тепло з лопаток. В іржавому склепі тиша тиснула на перетинки так, що серце гатило в скроні, намагаючись проломити кістку. Кожен удар відгукувався гіркотою в горлі.

Я вчепилася в «Магнум». Важкий, холодний шматок заліза. Джон підкинув револьвер як останній шанс, але зараз пальці здавалися чужими. Коли на тебе полює професійний різник, зухвалість випаровується разом із потом.

— Сховайся, — голос Джона в голові досі дрижав статикою.

Легко радити, поки сам розважається позаду і в тебе не стріляють.. Дихання звучало як свист дірявих легенів. Кожен рух тачки піднімав хмару їдкого пилу, а в ніс бив запах мастила.

Я залишила «Додж» заведеним. Нехай гарчить біля входу, відволікає фарами. Виграла секунд двадцять. Рівно до моменту, коли Круз із гуркотом влетів в ангар, вибиваючи колесами вихор сміття.

Ангар нагадував величезне черево, набите іржавим брухтом. Під склепінням гуляв протяг, змушуючи листи покрівлі стогнати й клацати об крокви. Повсюди скелети двигунів та покручені крила «Цессн». Пахло гасом, мишачим послідом і солодкуватою гниллю.

Промінь ліхтаря розрізав морок, вихоплюючи гострі краї заліза. Тіні на стінах ламалися, видовжувалися й зникали.

— Виходь, лялечко, — голос Круза прокотився ангаром, сухий і буденний. — Якщо ховатись тут ідея Джона, то він просто загнав тебе в консервну банку. Знаєш, як я їх відкриваю?

Я стиснула руків’я. Долоні змокріли, а метал ковзав у пальцях. Бетон хрустів під його важкими підошвами. Він прогулювався по ангару як на сафарі.

— Ебігейль просила привезти тебе живою, — він клацнув затвором. Звук ударив по нервах. — Але ні слова про те, щоб цілою. Тобі ж не потрібні пальці, щоб просто кивати? Чи вуха?

Нудота підкотила до горла. По хребту пройшов холодок. Я одна. Джон десь там, підбитий і на старій тарантаці. Тай чого я взагалі сподіваюсь на його поміч? А м’ясник уже за кілька кроків.

Глянула на ствол. Шість шансів. Шість куль проти профі, який снідає такими, як я.

— Ну давай, виродку, — прошепотіла пересохлими губами, зводячи курок. Сухе «клац» ударило по вухах. — Спробуй дістати.

Круз зупинився за двигуном «Райт-Циклон», де я стиснулася в клубок. Тінь на підлозі насувалася повільно. Мозок підкидав варіанти: вискочити й розрядити барабан навмання чи чекати, поки побачу білки його очей?

Крок. Ще один. Секунди застигли. Один вдих. Один рух пальця.

Я втиснула долоню в рот, намагаючись задушити дихання. Кожен удар серця гатив у потилицю тупим пульсом. Стіна за спиною здавалася крижаною, вона просто висмоктувала життя через тонку футболку.

— Меггі... чи як тебе там сьогодні звати? — голос Круза прозвучав зовсім поруч, за блоком циліндрів. — Джонні завжди мав слабкість до поламаних іграшок. Але забув сказати: я той, хто любить їх ламати.

Тиша вибухнула спалахом. Засліпило.

Бам!

Куля вдарила у фюзеляж «Цессни» за метр від голови. Скрегіт заліза об залізо був таким, що у вухах миттєво задзвеніло. Шматки іржі та фарби посікли щоку. Я впала на коліна і поповзла вздовж бетонної перегородки, заваленої ящиками. Пил забивав ніс.

— Ой, пробач! — Круз засміявся, коротко і мертво. — Це попереджувальний. Наступний — у коліно. Тобі ж не обов'язково ходити, щоб сподобатись Ебігейль? Можна просто лежати.

Бам! Бам!

Він не цілив. Просто виганяв, як пацюка з нори. Кулі вибивали фонтанчики бетонного пилу. Паніка підступала до горла, перекриваючи дихання. Я застрягла між авіаційним двигуном і штабелем гнилих піддонів. Простір стискався.

Промінь ліхтаря нишпорив по ангару, вихоплюючи з темряви іржаві крила та розбиті прилади. Круз рухався повільно. Він знав, що я нікуди не дінуся.

— Ну де ж ти, красуне? Закінчимо справу. Обіцяю: перші десять хвилин тобі навіть сподобається...

Заплющила очі, стискаючи «Магнум». Руків'я вологе від поту. Пальці тремтіли. Боялася натиснути на гачок і видати позицію раніше часу. Безглуздя.

«Згадай, чому ти тут, — промайнуло в голові електричним розрядом. — Ніж у паху батька. Трой. Ти не жертва. Ти вбивця. Сирена».

Я перекотилася через ліве плече, ховаючись за сталевою стійкою шасі. В ніс вдарив нудотний запах мастила. Круз був за п'ять метрів. Тінь на бетоні вимальовувалася повільно й чітко. Він підняв пістолет, готуючись розрядити обойму в купу брухту, за якою я нібито ховалася.

Щось клацнуло. Холодна лють витіснила паніку, залишаючи інстинкт виживання.

Повільно звела курок «Магнума». Ледь чутне металеве «клік» у тиші вдарило по вухах. Тінь Круза завмерла. Він почув.

— Ось ти де, — прошепотів він із ніжною загрозою. На загривку дибки встало волосся.

Ствол почав розвертатися. Край шкіряної куртки визирнув з-за двигуна. Ще секунда — і він побачить мій лікоть за стійкою. Адреналін випалив усе зайве. 

Натиснула на гачок. Віддача «Магнума» була дикою. Важка сталь рвонула вгору, вдаряючи в зап'ястя так, що суглоби ледь не вилетіли з пазів. Гуркіт в ангарі вибухнув, закладаючи вуха болючим дзвоном.

— Бляха! Курва! — заверещав він десь у лабіринті двигунів.

За смородом пороху прийшов сміх. Хрипкий, із бульканням у горлі, а на шкірі висипали сироти.

— Гаряча штучка. Тепер бачу, що в тобі знайшов наш хлопчик. Тільки не попередив, що ти кусаєшся, сучко.

Він почав крити у відповідь. Не цілячись, просто заливаючи куток свинцем. Кулі з вереском рикошетили від стійок шасі, іскри сипалися в десяти сантиметрах від пальців. Я втиснулася в бетон. Підлога вібрувала від влучань.

— Виходь! — гаркнув він. У голосі читалася чиста лють. — Тепер точно зламаю обидві ноги!

Я перекотилася за алюмінієве крило, ковзаючи животом по бетону. Виставила «Магнум» і вгатила на звук кроків. Бам! Важка куля з м'ясистим звуком прошила обшивку фюзеляжу.

— Не втечеш! 

Бам!

Куля Круза рознесла ящик з інструментами прямо над потилицею. Мене засипало іржавими болтами та гайками. Метал бив по спині, залишаючи синці.

Вистрілила втретє, потім вчетверте. Кожен спалах вихоплював із темряви силует у шкірянці. Він рухався короткими перебіжками, низько, затискаючи в кут по дузі.

Випустила передостанню в бік ліхтаря. Метал двигуна попереду загудів, наче вдарили кувалдою.

— П'ятий! Залишився один, крихітко, — голос пролунав майже у вухо. — Я рахую. На відміну від дівчаток, я вчився рахувати до шести.