Раді Вас бачити!

Я завмерла. Серце калатало так люто, що приціл гуляв разом із грудною кліткою. Він був за три метри. Відчувала солодкуватий запах поту. Різко висунулася і вгатила востаннє.

Бам!

Куля пішла криво, з тріском рознісши дерев'яний піддон.

Клік. Клік.

Порожньо. Сухий металевий звук смертного вироку. В ангарі раптом стало нестерпно тихо.

— Оце і все. — Круз повільно вийшов із тіні. Обличчя було залите темною юшкою. Уламок обшивки розсік йому лоб, перетворюючи морду на суцільне криваве місиво.

Він з огидою відкинув пістолет. Залізо скінчилося.

— Ну що, потанцюємо голіруч?

Він дістав ніж. Лезо тьмяно блиснуло в світлі, що пробивалося крізь дірявий дах.

— Збирався бути ніжним, — прошипів він, скорочуючи дистанцію. — Але тепер просто виріжу на твоєму личку нове ім'я. Щоб Джонні впізнав лише за шрамами.

Я позадкувала, намацуючи за спиною хоч щось — залізяку, камінь, уламки брухту. Долоні ковзали по брудному металу фюзеляжу. Стіна. Глухий кут.

Рвонулася вбік, до розбитого вікна, де в променях плавав пил. Не встигла зробити й кроку. Важка рука вчепилася у волосся. Голову різко смикнуло назад, у шиї щось хруснуло. В очах потемніло від тупого болю. Запахло перегрітою шкірою куртки.

— Куди зібралася, сучко? — прохрипів він у саме вухо, обдаючи перегаром.

Круз смикнув з такою силою, що я злетіла в повітря, втрачаючи опору. Він жбурнув мене на бетон. Не встигла виставити руки. Потилиця зустрілася з каменем із глухим звуком. Світ спалахнув білим, а потім згорнувся в пульсуючу точку. У роті миттєво з’явився метал. От бляха. Прикусила язик до м'яса.

Намагалася вдихнути, але легені наче заклинило порохом. Шкребла нігтями по бетону, залишаючи брудні сліди, але Круз уже нависав зверху. Він повільно заніс ногу. Важкий армійський черевик із залізним носком злетів і з розмаху вгатився в живіт.

Удар був такої сили, що мене підкинуло над підлогою. Кисень вибило з тіла одним хрипким звуком. Біль був нестерпним. Він паралізував кожен нерв, перетворюючи тіло на купу нерухомого м'яса. Я згорнулася калачиком, хапаючи ротом гаряче повітря, яке ніяк не хотіло заходити всередину. Перед очима все пливло, а до горла підкотила гірка жовч.

— Ну що, — Круз нахилився, витираючи кров з лоба тильною стороною долоні, розмазуючи її по обличчю чорною юшкою. — Де твій вогонь, рибко? Згасла?

Він знову вчепився у волосся, намотуючи пасма на кулак. Шкіра на черепі ледь не тріснула. Ривком підняв голову — на секунду я побачила залите кров'ю обличчя, а потім потилиця з розмаху зустрілася з бетоном. Знову.

У вухах вибухнув ультразвук. Світло згасло, залишивши пульсуючу темряву та присмак іржі. Гаряча кров стікала по шиї, вбираючись у комір футболки.

— Джонні не прийде, — прошипів він. — Здихає в якомусь кюветі. А ти... ти роздратувала мене, сучко.

Я бачила кров на рукаві його куртки. Все ж таки зачепила. Ця думка дала крихту сил, поки він притискав щоку коліном до підлоги, вдавлюючи бруд у шкіру.

— Зараз дізнаєшся, чому я М’ясник. — Він дістав ніж. Зазубрене лезо. — Почнемо з обличчя? Чи одразу з пальців? Буду різати по фаланзі, поки не попросиш кулю.

Обличчя було залите сльозами і кров'ю. Оскал Круза зовсім поруч — жовті зуби пахли гниллю, в очах лопалися капіляри. Він підніс ніж до щоки, повільно вдавлюючи вістря. Тонка цівка крові потекла до підборіддя, лоскочучи й обпікаючи.

— Хворий виродок... — прохрипіла я. 

Коли він нахилився нижче, я викинула руку вперед. Пальці впилися прямо в роздерте плече — туди, де куля вирвала шматок м’яса. Я заштовхнула вказівний палець глибоко в розрив, відчуваючи гарячу слизьку юшку, і провернула його там із усією люттю.

Круз заверещав. Звук був високим, нелюдським. Він на мить послабив хватку, відсахнувшись від агонії. Мій шанс.

Я відкотилася вбік, обдираючи лікті об бетон, перекинулася на спину і вгатила важким чоботом прямо в пах. Удар вийшов «соковитим» — підошва відчула, як під нею щось хруснуло.

— Як тобі таке, падло?! — виплюнула я, хапаючи ротом повітря з пилом.

Круз склався навпіл, затиснувши пах і роздерту руку. Обличчя набуло трупного відтінку. Він хрипів, намагаючись підняти ніж, але погляд змінився. Більше ніякої гри — лише намір прикінчити тут і зараз. 

Я спробувала встати. Долоні ковзали по кривавому бетону. Світ перед очима кружляв. Тільки-но відчула опору, важка рука вчепилася в щиколотку.

— Куди... сучко... — просичав він. З губ капала слина.

Він рвонув ногу на себе. Я вилетіла з місця, не встигнувши згрупуватися. Інерція кинула обличчям прямо на край залізного швелера.

Хрусь.

Хрускіт почула мозком раніше, ніж відчула біль. Сухий звук трощення кістки.

Перед очима спалахнуло білим. Я впала на живіт, з носа хлинула гаряча юшка, заливаючи рот. Біль був такий гострий, що я на мить вимкнулася. Здається, носа більше не було. Лише суцільна рана. Вдихнути не виходило. Я захлиналася кров'ю, що пузирилася при кожному видиху.

Втиснулась щокою в бетон. Бачила, як Круз, хитаючись, підводиться. Він витирав сльози, що виступали.

— Ти... — він сплюнув криваву слину на волосся. — Ти труп. Мені плювати на стару. Принесу їй голову в пакеті.

Брудний черевик у сантиметрі від обличчя. Кров пульсувала в розбитому носі, віддаючи вогнем в очі. Світ став червоним, а бетон під щокою — єдиним, що не рухалося.

Я не могла поворухнутися. Тіло налилося свинцем. Захотілося просто здатися й заснути в цій тиші.