Раді Вас бачити!

Вже пройшов тиждень після побиття Бріо! Сім днів, як Райан чекає на новини про його смерть, але той покидьок виявився живучим, хоча сильно постраждав. Чоловік був готовий убити Бріо на місці, коли той почав погрожувати Сіарі, а тепер бос шкодує, що не довів справу до кінця. Райанові не вдалося вирішити цю проблему, але зараз його тішило одне - Сіара більше не ігнорує його, як робила це після їхнього усамітнення у будинку боса. Ні, дівчина не дозволила чоловікові, аби він відкрив їхні стосунки своїм солдатам, але наодинці Сі повністю відкрита перед ним. Але у чоловіка утворилася нова проблема - Люк! Райан намагався віднайти його, щоб Сі більше не контактувала з Бріо, але той, наче зник з планети Земля - взагалі ніяких зачіпок! Бос губився у здогадках, як Люк опинився в руках Бріо! Райан навів справи і знає, що Люк має достатньо влади, грошей та впливу, щоб вийти з будь-якої ситуації. Чому ж він у Бріо?! Люк переховується у нього від якихось неприємностей?! Знаходиться у заручниках?! Чи є якась деталь, про яку бос досі не знає?! Райана не хвилювали складнощі Люка, його бентежить, що він не може його знайти! А ще... Бос хвилювався, аби ця складова не вплинула на Сіару та їхні стосунки! Чоловік сидів у своєму кабінеті, намагаючись вигадати спосіб віднайти Люка, коли почув стук у двері і до нього зайшов стривожений Остін.

-Босе, до вас прийшов відвідувач. - коротко промовив хлопець, але Райан відчував напруження у його голосі.

-Я сьогодні нікого не чекав... - чоловік не хотів, аби його відволікали, але почув кашель Остіна, тому поглянув на нього.

-Вам краще з ним зустрітися і послухати, що він вам скаже. - бос підняв брову на цю пропозицію. - Це стосується Сіари! - більше нічого не було потрібно говорити. Чоловік махнув рукою, а за хвилину у його кабінет зайшов хлопець. Він розмірено пройшов по кабінету боса та зайняв крісло навпроти нього. Райан спостерігав за ним і на його обличчі з'явилася посмішка здивування - інші люди уникали його території, а ця особа сама прийшла до нього.

-Ти хто? - чоловік помітив, як незнайомець закинув ногу на ногу і босу здавалося, що вони знайомі, але Райан не міг пригадати, де вони могли раніше зустічатися. - Буду хорошим господарем і повторю своє питання. Ти хто такий? - хлопець дивився на Райана, але ні краплі не боявся його. Точніше, намагався приховати свій страх фальшивою впевненістю, адже бос зауважив, як нервово смикається нога незнайомця. Це дало хороший важіль чоловікові і Райан промовив більш загрозливо. - Я не радий непроханим гостям...

-Я прийшов не до тебе, а до сестри! - хлопець оглядав кабінет, ніби шукав когось, а насправді відслідковував можливі маршрути втечі. - Де Сіара? - Райан посміхнувся. Все таки, у посланні була правда! Бос вважав, що вивідав усе про життя Сі, але тепер з'являються нові секрети, які хочуть сколихнути її життя. Чоловік вже не знав, чого і очікувати, але не планував розповідати про ці деталі Сіарі, тому нахилився вперед до відвідувача та грізно промовив.

-До сестри?! - від такого металевого тону у хлопця смикнулася шия. - У Сіари немає сім'ї! - чоловік бачив, що незнайомець перед ним не відступиться. Бос не міг зрозуміти, що ним керує, адже помітив, як страх почав сковувати тіло хлопця.

-Я хочу з нею зустрітися і все поясню. Але особисто! - навіть, якщо це правда і він брат Сіари, Райан не хотів, щоб ця зустріч відбулася, бо це завдало би дівчині додаткового болю. Дізнавшись, що у неї є сім'я, але їй довелося пройти такі випробування... Вона могла почати мстити їм, а Райан ще точно не знав, що за людина перед ним і, як впоратися з цією проблемою.

-Хлопчику... - бос помітив, як той втисся у спинку крісла, хоча Райан поводив себе стриманно. - Чому ти з'явився саме зараз? Що тобі потрібно від Сіари? - чоловік помітив, як хлопець перед ним стискав руки, ніби він нервував. Значить, він попав у ціль. - Поки ти не зізнаєшся у причині твоєї появи, то я не дозволю тобі побачити Сі! - Райан знав, що цієї зустрічі ніколи не буде, але він хотів спробувати вивідати якусь інформацію.

-Я хочу відновити наш сімейний зв'язок. - хлопець виглядав жалюгідно, і Райан ні краплі йому не повірив і хотів його вигнати зі своєї території, але одна дівчина, як завжди, змінила його плани. Сіара, без стуку, залетіла у кабінет, але різко зупинилася, коли помітила незнайомця.

-Ой! Райане, я не знала, що ти зайнятий! - Сі не хотіла переривати зустріч боса, але і не пішла, бо думала, що цей хлопець - інформатор. Дівчина хотіла дізнатися якісь нові деталі про її жертв, бо бос говорив, що нічого нового немає, але Сіару мучила підозріла поведінка Райана - він віддалився від неї, хоча сама Сі намагалася частіше бути поруч з босом. Дівчина помічала, що Райан часто покидав територію і повертався назад дуже пізно, а інші солдати почали триматися осторонь від неї. Сіара списувала це на те, що вони знають про неї і боса, але тепер... Можливо, там був якийсь інший мотив, про який вона не знала?

-Сіаро! - Пол піднявся та кинувся до дівчини, щоб обійняти, але вона не дала до себе наблизитися, а виставила перед собою руки.

-Не роби таких помилок і не наближайся до мене занадто близько! - Сі оглянула хлопця, який був схожий на неї і не розуміла, що відбувається. - Ти хто такий?

-Сіаро... - хлопець відійшов від неї, але хотів взяти за руку. Дівчині не сподобалася така його поведінка, тому схопила його долоню та вивернула у іншу сторону, аби налякати.

-Я тебе попереджала! - хлопець почав смикатися у руках Сі, і вона помітила сльози у його очах.

-Сіаро! Я - твій брат! - дівчину, ніби обпекло цими словами, і вона відпихнула хлопця від себе. - Мене звати Пол, а ти моя сестра. - Сі поглянули на нього, а хлопець намагався знову наблизитися до неї. - Я тобі все розповім, тільки дай мені десять хвилин і вислухай свою історію. - дівчина не хотіла зараз нічого знати про своє минуле. Вона боялася дізнатися щось таке, що остаточно зламає її!

-У мене ніколи не було сім'ї... - хлопець помітив вагання Сі і чув біль у її голосі, тому вирішив надавити на жалість.

-Сіаро, невже ти не хочеш дізнатися про свою маму або тата?! - прошепотів Пол, а Сі програла ці слова у своїй голові. 'Мама'... 'Тато'... 'Сім'я'... Дівчина не мала змоги когось так називати! Був Малік, але його забрали у неї. Є ще угрупування Райана, але Сі не знає, як правильно назвати боса і його солдат. - Сіаро, я розповім тобі усі деталі твого минулого. Я розповім тобі про тата, який у цю секунду чекає зустрічі з тобою і маму, через яку ти мусила пройти всі ці страждання. - цікавість взяла вверх, і Сі погодилася.

-Добре, але... - Сіара поглянула на боса. Невже він знав про нього і мовчав? Що відбувається у її житті? Дівчину лякали таємниці, які вона могла дізнатися, але Сі не мала абсолютно ніяких зачіпок, щоб дізнатися свою історію, тому вирішила вислухати Пола і отримати від нього можливі деталі.

-Сіаро... - хлопець поглянув на боса. - Давай знайдемо місце, де ми зможемо поговорити наодинці. - Райан зірвався, підійшов до Пола, навис над ним та почав кричати на цього нахабу, який не мав можливості втекти від нього.

-Я не залишу Сіару з тобою! - Пол намагався опанувати свій страх та звучати впевнено.

-Мені здається, що це вирішувати їй! - ці слова, наче важіль. Бос знав, що Сіара ненавидить, коли їй диктують, що робити, але не міг себе стримати. Чоловік був готовий на будь-який гнів від неї, але не хотів, щоб вони залишалися наодинці, хоча бос бачив, що перед ним справжній боягуз.

-Зіронько, не дурій! - Сіара мило посміхнулася Райану, і він почав перейматися, що вона знову не буде його слухати, але дівчина підійшла до нього та поклала руку на його груди. Пол це помітив і зрозумів, що тепер буде важче забрати Сі додому.

-Мені немає чого приховувати від Райана. - дівчина помітила, як тіло чоловіка розслабилося під її долонею, і він сів назад у своє крісло. - Тому... - Сі присіла на коліна боса, і він огорнув її за талію. Чоловік пильно слідкував за Полом, намагаючись розгадати його план. Однозначно, він дивився на Сі, не як на сестру - його очі задовго затримувалися на зоні декольте, і дівчина вказала на цей факт. - Ти говориш, що мій брат, але так відверто заглядаєшся на мої груди? - Пол відвів погляд від пари, щоб не зіпсувати план.

-Вибач... - хлопець намагався підібрати правильні слова. - Просто важко сприймати таку красуню, як сестру. Тим більше, ми не росли разом, тому... - Пол хотів виправдати свій вчинок, але дівчина не вірила йому.

-Чому ти з'явився саме зараз? - Сіара дивилася на Пола, який змахнув невидиму сльозу.

-Наш тато... - та Пола перебив крик, який прогримів на весь кабінет.

-Твій тато! У мене немає батька і ніколи не буде! - Сі кричала на хлопця, стримуючи свій гнів, що рвався назовні і хотів знищити людину, що сиділа перед нею. Пол так легко говорив про те, що у Сіари з'явилася сім'я після двадцяти трьох років страждань і це зривало дах дівчині. Сі відчула руку Райана на своєму бедрі, і він зміг відволікти її від Пола.

-Вибач... - хлопець опустив плечі і здавався ще меншим, ніж був насправді. - Мій тато. - Пол ще раз змахнув невидиму сльозу, а Сіару веселив цей дешевий спектакль. - Він помирає і хотів зустрітися зі своєю донькою наостанок.

-Чому ж він згадав про мене, лише перед смертю? - хоча Пол і намагався не показувати свій страх, бо він знав, що тут за люди живуть, але він втрачав контроль над собою дедалі більше.

-Ми дізналися про тебе, тільки рік тому. Наша мама померла і відкрила свою таємницю, яку тримала у собі двадцять років. Мама завагітніла тобою, але тато вважав, що ти донька її охоронця, бо мама часто зраджувала йому, але... - пара уважно слухала Пола. Сіара не хотіла пропустити жодної деталі, щоб дістатися до правди. - Ти батькова рідна донька! Мама зізналася у цьому перед смертю. Вона йому так помстилася, бо він колись розлучив її з коханим, тому погодилася віддати тебе в притулок. Вона не любила нас, бо ненавиділа нашого батька! Мені дуже шкода, що тобі довелося жити далеко від сім'ї. - виглядало, ніби Полові насправді було жаль, але від Райана не заховалася його мікропосмішка і вигляд очей, які були занадто щасливі, розповідаючи про це.

-І тепер ти хочеш, щоб ми зажили дружньою сім'єю? - Пол закивав головою на питання Сіари. - А, якщо я не хочу цього?! - Сі хотіла вияснити, чи це правда, але не планувала спілкуватися з ними.

-Сіаро, подумай про тата! - почав благати Пол.

-Він мені не батько! - дівчина закричала на хлопця, а він смикнувся від такої гучності. - Де ви були, коли я намагалася вижити у притулку, а потім на вулиці?!

-Мені шкода... - Пол хотів проявити жалість, але це виглядало, ніби він з'їв кислий лимон.

-А мені - ні! Ці випробування зробили з мене ту, яка зараз нічого не боїться! - Райан погладив Сі по нозі, і вона змогла опанувати свою ненависть до людини, яка намагалася зробити з неї ідіотку.

-Але ти ж дівчина, і я маю захищати тебе. - Сіара не могла стримати сміх, яким прикривала свої сльози.

-Мені не потрібен твій захист! У мене є Райан, а ти - ніхто! - дівчина ще більше втислася у боса, шукаючи у ньому захист. Зараз вона відчувала себе надзвичайно вразливою, хоча не могла зрозуміти, звідки такі емоції. Дівчина не сприймає страху, але нею почали керувати відчуття, які були їй нові. Двадцять років Сі жила з думками, що у неї нікого немає, а тепер... У неї різко з'явилася сім'я?! Сіара сподівалася, що це якась гра від Пола, але... Якщо це виявиться правдою? Це буде самим болючим ударом від долі! Знати, що вона могла уникнути всіх цих страждань!

-Я твій брат... - все тихіше говорив хлопець, бо бачив, що люди перед ним втрачають контроль над собою.

-Брат?! - Сіара стерла сльозу, яку помітив Райан. Дівчина намагалася триматися, але тепер вона боялася саму себе. Її емоції брали вверх, а це не подобалося Сі. - А, що ти знаєш про мене, брате?! - але хлопець опустив погляд. - Хоча б якусь деталь?!

-Я... Я... - лепетів Пол, а Сіара більше не могла дивитися на нього. Вона завжди мріяла про сім'ю, але тепер боялася дізнатися про неї, після всього, що була змушена пережити.

-Ми зробимо тест ДНК, брате. - Пол поглянув на Сі - його план може ще спрацювати. - І тоді я скажу своє рішення на рахунок 'сім'ї''. - того ж дня Пол, Райан та Сіара поїхали у клініку, де дали зразки для тесту і на цьому вони розпрощалися. Поки Сіара чекала на результати, то Райан допомагав їй у зборі інформації на Пола. Маючи їхні зв'язки та можливості, то це не склало проблем. Бос підключив усіх своїх знайомих, навіть тих, кого не хотів бачити і чути, але він був змушений розібратися у цій ситуації. Остін, Дерек та Гейл не залишалися в стороні та допомагали їм і паралельно намагалися віднайти Люка, але, поки що, безрезультатно. Сіара не знала, куди тепер поверне її життя і, як ще зіграє з нею доля. До виконання її помсти все було нормально, а тепер дівчина дізнається про те, про що волола би не знати! Сіарі було би краще жити у незнанні про своє минуле, бо тепер її життя розсипається на друзки. Сі, після всього, боялася залишитися серед руїн! Її життя, тільки почало вимальовуватися кольорами, але тепер її знову почало затягувати у чорноту...