Спочатку:
На сторінку книги
Максим усміхнувся.
— Гарна думка.
— Правда?
— Так.
— Тоді не забудь її.
— Не забуду.
Вони ще довго гуляли парком.
Говорили про майбутнє.
Про мрії.
Про подорожі.
Про те, які міста хочуть відвідати.
— Я хочу побачити море восени, — сказала Троянда.
— А я гори взимку.
— Чому?
— Бо там красиво.
— Дуже глибока причина.
— Я старався.
Троянда засміялася.
І раптом зрозуміла, що поруч із Максимом може бути собою.
Без масок.
Без страху.
Без хвилювання.
Коли вони підійшли до її будинку, надворі вже стемніло.
У вікні кухні горіло світло.
Напевно, мама вже готувала чай.
А тато, швидше за все, виглядав у вікно кожні п'ять хвилин.
— Мені час, — тихо сказала Троянда.
— Знаю.
Але ніхто не поспішав прощатися.
Кілька секунд вони просто стояли поруч.
І усміхалися.
— Дякую за цей день.
— І тобі дякую.
— За що?
— За те, що ти є.
Троянда відчула, як серце знову шалено забилося.
— Максиме...
— Що?
— Ти знову надто романтичний.
— Не можу нічого вдіяти.
Вони засміялися.
Потім Троянда обережно обійняла його.
На мить.
Зовсім ненадовго.
Але для них ця мить означала дуже багато.
Максим теж обійняв її у відповідь.
Тепло.
Щиро.
І дуже обережно.
Коли Троянда зайшла до будинку, мама Настя одразу все зрозуміла.
— Ой.
— Що "ой"?
— Нічого.
— Мамо.
— Просто ти дуже щаслива.
Троянда не змогла стримати усмішку.
З вітальні почувся голос Андрія:
— Доню, ти вдома?
— Так, тату.
— Добре.
— Ти навіть не питаєш, де я була?
— Максим написав повідомлення.
— ЩО?!
Із кухні почувся мамин сміх.
— Тату!
— Що?
— Ви змовилися?
— Трохи.
Троянда лише похитала головою.
Але теж засміялася.
Тієї ночі вона довго не могла заснути.
Перед очима знову й знову з'являлися події цього дня.
Осінній парк.
Дощ.
Парасоля.
Теплі слова Максима.
І відчуття, що поруч є людина, якій вона справді небайдужа.
Перед сном телефон засвітився.
Останнє повідомлення за день.
Від Максима.
— «На добраніч, Трояндо ????»
Вона усміхнулася.
І відповіла:
— «На добраніч ????»
Потім поклала телефон поруч.
Заплющила очі.
І заснула з відчуттям, що сьогодні закінчився один із найщасливіших днів у її житті.
