Раді Вас бачити!

— Ти справді божевільна, якщо вирішила, що тобі вдасться втекти від Айзека, — бурчала моя сестра, доки я запаковувала торбу найціннішим, що в мене було.

— Ну варіантів небагато. Або втекти, або стати його іграшкою.

— Він хоче одружитись з тобою.

— Звісно, хоче. Аби законно утримувати мене вдома, не даючи права вчитись і розвивати магію, — пирхнула я. — Він сказав, що єдине призначення жінки — це народити здорового спадкоємця. Розумієш? Він прямим текстом мені заявив, що єдина відведена для мене роль — це роль свиноматки. А ще сказав, що не збирається позбуватись своїх коханок. Бо жінка — це, бачте, берегиня домашнього вогнища, і аж ніяк не кохана жінка, з якою потрібно віддаватись пристрасті.

— Ну це краще, ніж він би тебе бив або брав проти волі задля власного задоволення, — пробурчала невдоволено сестра і відвернулась.

І я, в якійсь мірі, її розумію. Їй теж не пощастило з чоловіком, але Айрі зробила вибір сама. Батько їй пропонував вибір хоча б, не те що мені. І вона обрала найзаможнішого чоловіка. Можливо, він запудрив їй мізки... Не відкидаю і цей варіант, він ж бо старший. Але факт залишається фактом. Вона так само могла втекти і прихопити мене із собою. Вдвох би якось вижили. Але вона не захотіла, побоялась невідомості. Ось.

А я не боюсь. Мене більше жахає доля зручної зацькованої дружини, єдиною функцією якої є народження дітей. І, між іншим, взагалі жодних гарантій немає, що Айзек на мене не підніме руки.

— Мені шкода, що з тобою таке сталось. Якщо хочеш, поїхали зі мною, я роздобуду ще один квиток.

— Я вже одружена. У мене немає шансів втекти, — похмуро видихнула сестра.

А ось на це мені нічого було сказати. По факту вона вже одружена, і куди вона б не вирішила піти, законний чоловік зможе її відшукати. Такі вже закони в Мінесаї. Хіба замовляти липові документи. Але задоволення це не з дешевих, і нам зараз точно не по карману ще одні для неї. Та і часу на це більше нема. Моє весілля вже завтра, і якщо я не накиваю п'ятами сьогодні, то статус почесної дружини Айзека Мірца чекає на мене до кінця моїх днів.

Запхнувши в сумку свої нові документи, я ще раз передивилась, чи все взяла. Основне — одяг хлопчика на перший час, власне у такому ж я і буду тікати. Більшість коштовностей я вже виміняла на готівку, залишилась лиш пара сережок і підвіска, які я одягала на сьогоднішню урочисту вечерю. Три сухпайки в дорогу й фляга з водою.

Адже пояснити, чому молода дівчина подорожує в одязі хлопчика, правоохоронцям буде куди простіше, ніж відбиватись від якихось збоченців. Було б все простіше, я і документи замовила б на хлопчика, проте зліпок магічної аури, якщо і можна трохи змінити, то стать — неможливо. Колись пробували, але еліксир, що доводиться постійно приймати, аби документи відповідали особі, дуже негативно впливає на здоров'я і може практично повністю знищити магічне ядро, якщо змінити стать.

Обійнявши сестру з усієї можливої сили, я тихо схлипнула. Лишати її просто так я ніколи не хотіла. Вже давно пропонувала їй різні варіанти втечі, але вона боїться і ніяк не може наважитись. Благо мені вдалось її вмовити, що як тільки я освоюсь на новому місці, вона переїде до мене. Я зроблю все можливе і навіть більше, щоб підготувати і їй нові документи, аби вона мала змогу спокійно втекти.

— Скоро ми знову будемо разом, — пробурмотіла я в її золотисте волосся.

— Якщо в тебе вийде втекти, — буркнула сестра і стиснула мене ще сильніше. — Будь обережна.

— Твій оптимізм да на хліб мастити, сестричко.

— Зате не будеш голодна, — захихотіла сестра. — Але серйозно. Можливо, перші місяці на зв'язок не виходь. Айзеку треба оженитись найближчим часом, якщо тебе не знайде, змушений буде обрати іншу.

— Добре. Рахуй, що найближчі півроку мене не існує.

— А тепер давай заплетемо волосся, — сказала моя улюблена старша сестра і почала плести мені косу.

Нам дивом вдалось вмовити її чоловіка відпустити сестру на цей вечір до мене. На щастя, вона не буде зі мною всю ніч. Зранку вона зі спокійною душею зможе сказати, що не знає, коли і куди я пішла. Бо вже через 15 хвилин вона поїде до дому, і в деталі плану я її не посвячувала. А мені ж залишиться найважче — безшумно втекти вночі, доки батьки сплять.

Я продумала свій план до дрібниць, але в житті всяке трапляється. Тому, поцілувавши сестру на прощання, я засунула торбу під ліжко і лягла, вкриваючись покривалом по саме горло. Потрібно перетерпіти трохи цю задушливість, але коли настане час, я маю безшумно виковзнути в темряву ночі, а не шарудіти одягом в спробі одягатися наосліп.

Прикривши очі, я стисла сигнальну монетку. Вона має завібрувати рівно за чотири години і розбудити мене. Цього часу достатньо, аби трохи відпочити після важкого дня, а ще це має бути якраз розпал ночі і найглибшого сну в маєтку.

— У мене все вийде, — прошепотіла я і провалилась в дрімоту.