Раді Вас бачити!

Вікторія боялася зустрічатися з Едуардом, але іншого виходу у неї не було! Після слів своєї матері дівчина хотіла дізнатися правду від нього і сподівалася почути, що це все брехня! Що хлопець не відмовляється від неї! Вікі летіла галопом на коні туди, де пара раніше завжди проводила свої таємні зустрічі. Коли дівчина прибула на місце, то її вже чекав коханий. Він стояв на краю лісу і був розвернутий до нею спиною, а на голові був капішон. Вікторія прискакала просто до хлопця, швидко злізла з коня та підбігла до Едуарда. Дівчина схопила коханого за плече, а коли він поволі розвернувся до неї, то Вікі жахнулася – перед нею стояв його батько. Чоловік не зронив ні слова, тільки оглянув дівчину з голови до ніг так, що їй стало некомфортно. На обличчі Вікторії був помітний розпач, адже вона здогадалася, чому тут немає Едуарда!

-Не мене Ви хотіли тут бачити... - герцог говорив спокійно, хоча Вікі очікувала скандалу.

-Тоді... Чому... - лепетала дівчина. Вікторія бачила, як зацікавлено чоловік дивиться на неї, ніби підбадьоруючи. Вікі зробила кілька глибоких вдихів, коли змогла продовжити. - Герцогу, чому Ви тут? – дівчина сподівалася, що чоловік просто перехопив її листа, але все було набагато гірше.

-Мій син відправив мене сюди. Я не знав, що саме мене тут чекає, але... - герцог м'яко посміхнувся Вікі, аби вона його не боялася. - Тепер я радий, що погодився, адже отримав змогу побачити свою майбутню дружину. – Вікторія майже не слухала, що говорив їй чоловік. В її голові була, лише одна думка – Едуард її зрадив. Він, навіть не мав сміливості подивитися їй в очі та зізнатися, що забавлявся нею. Він використав її і при зручній нагоді позбувся! Молода графиня не розуміла, для чого були всі його залицяння, якщо він не хотів одружуватися на ній?! Чи він планував обезчестити її і тоді кинути, але до того моменту втрутився його батько?!Вікторія дивилася на чоловіка перед собою, але не бачила його обличчя – сльози застелали очі. – Графине... Ви в порядку? – герцог розумів, що розбив будь-які мрії юної леді щодо одруження на своєму синові. Але той сам відмовився від дівчини! Коли Гарольд озвучив Едуарду плани щодо об'єднання сімей, то син просто привітав батька з майбутнім одруженням. Герцог уточнив, що наречена – Вікторія, але і тоді син не виказав бажання стати нареченим, щоб поєднатися зі своєю коханою. Дівчина була йому не потрібна, але Гарольд був радий цій новині, бо сам хотів одружитися на Вікі. Чоловік ніколи не забуде, як побачив її вперше! Едуард, якраз почав таємно кудись їздити, тому герцог хотів вияснити, хто саме зацікавив його гульвісу. Гарольд прослідкував за сином і побачив поруч з ним дівчину. Герцог щиро зрадів, що Едуард нарешті зупинить свої гуляння, але... Коли вітер здійняв з неї накидку, а місяць освітив її прекрасне обличчя, то серце чоловіка забилося, як ніколи раніше. Радість швидко змінилася розчаруванням! Гарольд не усвідомлював, чому не може відірвати свого погляду від незнайомки... Чому йому нестерпно було бачити, як дівчина посміхалася його синові... Як той тримав її за руку... Як Едуард нахилився до неї та спробував її поцілувати... Герцог намагався себе переконати, що це звичайна зацікавленість, але... Проходили дні, але незнайомка не виходила з його думок! Гарольд намагався опанувати себе, адже вона була обраницею сина. Чоловік вирішив випробувати Едуарда, тому вияснив, ким була та дівчина. Після того герцог повідомив сину, що планує одружитися на Вікторії, але той нічого не зробив, аби врятувати кохану. А це означало, що між ними не було кохання! Точніше, воно було з однієї сторони... Гарольд бачив, що Вікі закохана у Едуарда, хоча і вела себе досить обережно з ним. – Вікторіє, Ви плачете, бо тут я, а не Едуард?

-Ні... – герцог витер хустинкою її обличчя від сліз та посадив на траву, щоб заспокоїти. Гарольду було боляче дивитися, як дівчина проливає сльози, але і не міг нічим допомогти. – Я плачу від того, що була такою наївною, що дозволила собою скористатися... - Вікі гірко посміхнулася, пригадуючи слова матері, які виявилися жорстокою правдою.

-Вікторіє, невже... - чоловік підняв лице дівчини та нахмурився. - Невже ви переступили дозволену межу? - герцог сподівався, що несильно промахнувся у вихованні сина.

-Якщо Ви переймаєтеся, що вам дістанеться заплямована наречена, то можете все скасувати! – Вікторія різко затихла і задумалася, які саме слова тільки що сказала. Герцог може справді відмовитися від цього шлюбу, тоді репутація сімейства Норкфол постраждає, і мати вб'є її своїми руками!

-Якщо це сталося, то Ви одружитеся з моїм сином! – Гарольд пропонував дівчині того, кого вона хотіла. Чоловік перевіряв, чи буде Вікі відверта з ним? Чи збреше вона заради своєї вигоди? Герцог знав, що між Вікторіє та Едуардом не було близьких відносин, але дівчина могла використати цей шанс, аби одружитися на тому, кого вона кохала.

-І буду з тим, кому я байдужа? Ну, ні! Краще померти старою дівою! Хай мене зацькує суспільство, але я не поєднаю своє життя з чоловіком, якому не потрібна! – Вікторія говорила слова, які завдавали болю, але вони були правдою. Вона могла збрехати, що вони розділили ложе, але тоді це було би її слово проти слова Едуарда. А саме головне, що вона не могла би бути поруч з ним, знаючи, що всі його слова були брехнею.

-Вікторіє, я від тебе не відмовляюся і не відмовлюся! Але... – герцог бажав цю дівчину, але він не хотів одружуватися з нею проти її волі. – Якщо ти не хочеш цього шлюбу, то я відступлю. – Вікі не могла повірити, що когось хвилюють її почуття.

-Ніби у мене є вибір... - Вікторія пусто дивилася у землю. Герцог усвідомлював, що дівчина права. - У цьому світі жінки мають слухати чоловіків, ніби ми їхня власність! – зі злобою у голосі сказала молода графиня. Її противило від такої несправедливості, але так був влаштований світ. – Якщо Ви не станете моїм чоловіком, то це буде хтось інший! І він може виявитися справжнім монстром! – Вікі знала, як живуть деякі жінки. Як вони страждають, терплять побої та численних коханок, змушені народжувати раз за разом, сидять вдома за закритими дверима, без змоги виходити в люди. Вікторія не хотіла собі такого життя, але і не знала, що за чоловік перед нею. Дехто вміє приховувати своє справжнє нутро!

-Вікторіє, я не стану твоїм власником після заміжжя! Я не буду вирішувати, як тобі жити! - дівчина підозріло поглянула на герцога. - Я хочу, щоб ми були партнерами у шлюбі. Я дам тобі волю дій, щоб ти займалася тим, що приносить тобі щастя. Я хочу, щоб ти посміхалася поряд зі мною, щоб була задоволена своїм життям. Знаю, що вибір у тебе невеликий... - Вікі не вірила, що чоловік дотримається свого слова.

-Ви зможете бути зі мною, знаючи, що я була закохана у вашого сина? – зараз дівчина відчувала, лише ненависть до Едуарда. Можливо, ніякого кохання і не було, а їй, лише імпонувала увага молодого кавалера?

-Я зроблю все, щоб ти забула про ці почуття! - впевнено вимовив Гарольд, ніби це була обіцянка. - Мій син – ідіот, який відмовився від тебе, але я не збираюся втрачати цю можливість. Хай ти зараз противишся цьому шлюбові, але ти не можеш знати, чи він не принесе тобі щастя, чи кохання.

-Кохання... - дівчина знову пригадала матір. - Що це означає? Як відчуваються ці почуття?

-Одружися зі мною і ти побачиш, як це, коли тебе кохають! - герцог взяв дівчину за руку. - Моя сім'я на хорошому рахунку з королем, я маю владу і можу тебе ощасливити. – чоловік не знав, які слова підібрати, аби переконати Вікторію. Він зараз відчував себе юнаком, який намагався завоювати увагу молодої леді. З його статусом, будь-яка би відразу погодилася, але не Вікі. Чи керували нею почуття до Едуарда? Чи вона просто боялася вступати у шлюб? Гарольд не знав, але він був впевнений у одному, що зробить усе, щоб Вікторія стала його дружиною та майбутньою герцогинею Кайріс.

-Де гарантії, що Ви говорите правду?! Чоловіки скажуть та зроблять усе, аби досягнути своєї цілі! – лише батько був завжди чесний з дівчиною. Навіть рідний брат Вікторії часто брехав їй. Одного разу Генріх заманив свою сестру до свого приятеля, що чекав на неї у їхньому саду. Дівчина прийшла туди, чекаючи на розмову зі своїм братом, але її зустрів там незнайомець. Коли Вікторія побачила чужого хлопця, то відразу втекла і після того більше не вірила Генріху, який вирішив зруйнувати її репутацію заради забави. Вікі усвідомлювала, наскільки цей світ жорстоко ставиться до жінок. Вона не розуміла, чому має вірити герцогу!

-Твої гарантії я викладу на папері і принесу тобі завтра, на наше знайомство. – герцог знав, що цей документ нічого не вартує, але був готовий таке написати, аби заспокоїти свою наречену. Гарольд знав, як він буде відноситися до Вікторії – він насправді хоче завоювати її серце!

-Якщо Ви це зробите і будете дотримуватися своїх обіцянок, то ми зможемо стати подружжям, але... - дівчина боялася це озвучувати, але мусила. - Якщо ви наважитеся образити мене...

-Вікторіє, ти ж знаєш, що у нас немає розлучень? – молода графиня піднялася на ноги та обтрусила свою простеньку сукню. Вона оглянула себе та вирішила змінитися – зовнішньо і внутрішньо.

-Так, я це прекрасно усвідомлюю! – дівчина підійшла ближче до герцога і відчула приємний аромат, який змусив її шкіру покритися мурахами. Багато чоловіків ігнорували гігієну і просто використовували занадто багато парфуму, аби перекрити сморід, але Гарольд – він пахнув свіжістю і це безмежно порадувало Вікторію. Чоловік помітив, як дівчина зробила біля нього глибокий вдих, тому від приблизився до неї ще на крок, після чого почув погрозу. - Але я можу перетворити твоє життя на пекло! – це насмішило герцога, але він стримав сміх, щоб не ранити почуття молодої графині. Гарольд коротко посміхнувся, зняв з дівчини рукавичку та поцілував її руку. Вікторія хотіла висмикнути долоню, але, на її подив, це були приємні відчуття. Коли герцог поглянув у очі дівчини, вона продовжила. – Ти можеш вважати мене молодою, дурною та наївною, але я не дозволю витирати об себе ноги! – а ще Вікі хотіла зробити боляче Едуардові, як це зробив він сам.

-Хай... Якщо ти хочеш, щоб я жив у пеклі, то я готовий на це. – Гарольд тримав себе до цього моменту, але не втримався, обійняв дівчину та притис до свого тіла. Він хотів прослідкувати за реакцією Вікторії, яка відкрила рот від несподіванки та опустила свої руки на груди чоловіка, аби вберегти себе від його дій. – Для тебе, Вікторіє, я перетворю цей шлюб на рай. – дівчина легенько натисла на тіло герцога, і Гарольд відпустив її. Вікі підійшла до свого коня, ще раз поглянула на майбутнього чоловіка і сказала.

-Ви будете мені вірні! Якщо у вашому житті з'явиться коханка, то я зникну з нього. Якщо ви готові до цього, тоді ми одружимося! – чоловікові подобалося, як дівчина себе відстоювала. Він їй посміхнувся та коротко кивнув, даючи свою згоду, адже герцог знав, що у його житті немає місця для іншої жінки. – А тепер перепрошую, мене чекають вдома. – молода графиня заскочила на коня та погнала його додому. Дівчина здогадувалася, що мати почала її вже шукати. Але графиня злилася не через втечу доньку, її бісило, що вона, навіть не зможе її покарати, бо боялася завдати шкоди її обличчю. Беатріс знала, що будь-який знак на тілі Вікторії може принести їй проблеми, а цього потрібно зараз уникати, адже попереду їх чекає шлюб з герцогом. Графиня була надзвичайно радою, що більше не буде бачити обличчя доньки у своєму домі. Хай Беатріс не хотіла її народження, але тепер Вікторія могла принести користь сім'ї. Шлюб з герцогом відкриє для них нові можливості, і графиня не дозволить цій дівчині все зіпсувати. Коли Вікі переступила поріг дому, то мати вже чекала на неї.

-Мерзотнице, де ти була? – жінка занесла руку, але цього разу дівчина не злякалася цього. Вона впевнено підставила свою щоку, очікуючи удару, але Вікторія знала, що його не буде.

-Давай! – Вікі зробила крок до матері. – Що сьогодні з тобою, мамо? – Беатріс відступила на крок від доньки, не розуміючи, чому вона так кардинально змінилася. Пройшло буквально декілька годин, як графиня бачила свою доньку востаннє, але тепер... Тепер перед нею, ніби незнайомка! – Так ти будеш мене виховувати, чи ні?

-Вікторіє, як ти могла бачитися з Едуардом? – жінка хотіла присоромити Вікторію, але це викликало у неї, лише ширшу посмішку. – Юна леді, ти вже заручена...

-Ще ні! – дівчина впевнено пройшла повз матір та сіла у крісло, адже її серце калатало від протистояння цій жінці.

-Не смій... – Беатріс почала наступати на доньку, адже вона втрачала терпіння. – Не смій псувати нашу репутацію! – графиня була вже поруч біля Вікі, яка підняла свою руку та дала ляпас своїй матері, а та впала на підлогу від несподіванки.

-Не смій на мене кричати, жінко! – Вікторії сподобалося, коли вона побачила переляк на обличчі неньки. – Я – майбутня герцогиня Кайріс! Тепер ти будеш спілкуватися зі мною, як цього вимагає моє становище! – графиня могла проковтнути цей ляпас, якщо він принесе перемогу їй.

-Вікторіє, ти це зробиш? Без істерик та скандалів? – Беатріс бачила рішучість на обличчі доньки, але вирішила уточнити. – Ти одружишся з Гарольдом?

-Для тебе, мамо, він герцог Кайріс! - холодно промовила Вікі.

-Послухай-но мене, дівчинко... - жінка піднялася на ноги.

-Ти би менше кричала, а зайнялася справою. Мені необхідно обновити гардероб, а часу у нас обмаль. – Вікторії подобалося, як мати не встигає за змінами її настрою. – За два дні у мене офіційні заручини з Гарольдом і після того дня нас нічого не буде пов'язувати, жінко! – дівчина підійшла впритул до матері. – Але знай, що я ніколи не забуду, як ти відносилася до мене всі ці роки! Мій тато терпів твої витівки, але я не буду! Я – майбутня герцогиня і зможу поставити тебе на місце! Беатріс, ти будеш мені кланятися. – спокійно казала Вікторія, але бачила, як матір стискала руки в кулаки. Цій жінці не подобалося, коли їй вказували на її походження. – Я відплачу тобі за кожен твій ляпас та удар! Ти відповіси за всі мої знущання та побої...

-Вікторіє, я ж твоя... - тепер графиня не на жарт починала боятися доньки.

-Не смій говорити цього слова! Ти ніколи не відносилася до мене, як до своєї дитини, тому не смій називати себе моєю матір'ю! – дівчина не планувала мстити жінці, а просто хотіла її налякати, аби вона залишила її у спокої та не втручалася у її життя. – Ти відповіси за все, графине Норкфол! – Вікторія розвернулася та відправилася у свою кімнату, де проведе ще кілька днів перед тим, як відправиться у дім свого чоловіка. Дівчина вважала, що змінюватися їй буде набагато важче, але вона стільки років стримувала свій потенціал, що тепер її не зупинити – вона почне давати відсіч усім, хто буде її кривдити. Тим більше, тепер у неї є чудовий захисник – герцог! Вікторія відкрила свою шафу, де зберігалися її непримітні сукні, які швидко полетіли на підлогу. Молода графиня вирішила використати матір востаннє. – Все, що ти зекономила на мені, тепер повернеться до власниці. Змінимо гардероб, який буде відповідати моєму статусу. Починаємо нове життя, як герцогині Кайріс!