Раді Вас бачити!

Молода графиня провела продуктивно попередній день. На її щастя, у ательє були сукні, які їй сподобалися та підходили по розміру, тому Вікторія їх купила. Дівчина змінювала наряд за нарядом і не могла дочекатися моменту, коли Гарольд побачить її! Вікі була впевнена, що Матильда спробує якось її осоромити, тому дівчина хотіла зробити усе, аби погляд герцога був прикований, тільки до неї! Теперішній гардероб Вікторії відрізнявся від її попередніх смаків. Вікі ніколи раніше не одягала таких яскравих суконь! Тепер червоний, синій, зелений та чорний стали її улюбленими кольорами. Дівчина забула про кремовий, блакитний, рожевий та білий – це кольори старої Вікторії, яка ніколи не хотіла виділятися і завжди була у тіні старшої сестри, але тепер все зміниться. Вікі, раніше, соромилася витрачати гроші батька, адже знала, як важко вони йому даються, а дві старші його дитини витрачають доволі значну суму їхніх статків, тому дівчина раніше себе стримувала. Стримувала заради спокою графа, але... Хоча батько любив її, але чоловік ніколи по-справжньому не захищав доньку перед матір'ю! Граф, ніби цього не помічав, але рідкі синці на обличчі Вікі багато про що говорили. Дівчина пригадувала усе своє життя і розуміла, що вона завжди мовчала, поступалася та ховалася, аби нікого не скривдити! Вікі ніколи не могла відстояти себе сама, тому їй було легше втекти від сутички, але тепер вона не могла так чинити. Вікторія - майбутня герцогиня Кайріс, тому вона мусить навчитися бути сильною, а не просто ховатися за титул чоловіка! Дівчина вирішила розпочати з маленького бунту перед матір'ю. Вчора Вікторія дозволила собі те, що забороняла всі ці роки! Вікі себе не обмежувала у покупках - її гардероб поповнився новими сукнями, туфлями, рукавичками та капелюшками, нічними сорочками та панчохами, віялами та шаликами, а ще... Коштовності! Коли графиня Норкфол побачила, скільки було потрачено, то вона не могла стримати свого гніву.

-Ти геть здуріла?! Негіднице, вирішила всі наші статки витратити?! - Беатріс сичала у бік Вікторії, яка розглядала новий браслет на руці.

-Це за всі попередні роки. – байдуже сказала дівчина. – Ти мені достатньо заборгувала! – Вікі оглядала себе у дзеркалі перед зустріччю з майбутнім чоловіком. На молодій графині була пишна, темнозелена сукня, яка відкривала її плечі та частину декольте, на якому лежало нове кольє. На її руках були чорні рукавички, а поверх них, на правій руці, був золотий браслет, що сьогодні їй подарував батько. – Беатріс, ти ж не хочеш, щоб герцог подумав, що ми збанкрутували? - дівчина вказала рукою на гори своїх старих суконь, що лежали у кутку спальні. - Саме такі думки прийшли би до нього, якби він побачив мій попередній гардероб. – Вікторія знала, що мати боїться, навіть звичайних пліток про їхнє можливе банкрутство. Юна леді планувала про це попліткувати після одруження, аби насолити матері, знаючи, що тато не звертає на таке уваги – у суспільстві завжди про щось пліткують. - Ти, тільки уяви, якби я з'явилася на своєму весіллі у одній з цих суконь... Люди би почали говорити, що рід Норкфол збанкрутів, а ви мене продали герцогу, аби вибратися з боргів!

-Вікторіє, ти усвідомлюєш, що ти говориш! - дівчина бачила, наскільки нажахана жінка. Вікі не знала, якого саме варіанту більше боялася мати: банкрутства, чи пліток про її продаж. - Просто... За декілька днів ти одружуєшся з герцогом, тому могла би почекати і витрачати вже його гроші. - графиня була шокована, коли побачила загальний рахунок доньки. Жінка не очікувала, що Вікторія зможе витратити за день більше, ніж за всі попередні роки разом взято!

-А я хочу витрачати твої грошики! - дівчина мило посміхнулася матері, а ту перекосило. Вікі усвідомлювала, що жінка хоче її провчити, але не може більше її бити. - Точніше, це не твої гроші, а все статки мого тата! - Беатріс занесла руку для удару, але вчасно зупинилася. - Ти ж розумієш, що я зможу помститися, як тільки одружуся на Гарольдові? - Вікторія зло дивилася на графиню, яка почала відступати від неї. - Якщо ти посмієш зіпсувати цей день, то я виконаю свої погрози! - дівчина підійшла впритул до матері. - А головне, зроби так, щоб Матильда тримала рот на замку. Ти ж знаєш, що я теж маю багато цікавих історій, які можуть дійти до вух тата. – Беатріс кинула віяло у доньку та розлючено вилетіла зі спальні. Вікторія поглянула на себе ще раз і їй подобалися теперішні зміни. Вона – красуня! Мати і сестра завжди їй твердили, що Вікі вийде заміж за конюха або слугу, а тепер дівчина стане герцогинею! Вікторія всією душею бажала, аби цей шлюб став для неї щасливим. Вона вірила, що герцог був щирим у своїх словах, а час покаже, чи так це насправді. Молода леді оглянула свою кімнату, в якій ховалася свої останні вісімнадцять років і знала, що більше так робити не буде. У двері постукали і до дівчини зайшла покоївка.

-Молода графине, гості вже зібралися, і всі чекають на вашу присутність. – Вікторія кинула останній погляд у дзеркало, підморгнула собі та пішла на зустріч новому життю.

Коли дівчина зайшла у вітальню, де був накритий святковий стіл, то всі звернули на неї увагу. Брат з невісткою були відсутні, адже майбутня графиня знову вагітна і боїться втратити ще одну дитину, тому вони залишилися в іншому маєтку. Біля скляних дверей, що вели у сад стояла сестра Вікі, яка наполегливо намагалася привернути увагу Едуарда. Хлопець затримав свій погляд на Вікторії, і Матильда повернула голову у її бік. Дівчина не могла стримати здивування.

-Мамо, чому вона... - та жінка встигла стримати доньку, аби вона не осоромилася. Вікі пройшла повз них, але сповільнилася, коли була поруч.

-Беатріс, пам'ятай про нашу домовленість! - пригрозила дівчина, коли помітила легенький кивок графині. - Хороше рішення! - Матильда здивовано дивилася на матір, яка була не менш шокованою, адже Вікторія сьогодні не просто виглядала по-інакшому. Дівчина поводила себе відповідно до статусу герцогині! Мати відвела погляд від доньки, коли батько підійшов та взяв Вікі під руку.

-Донечко, ти сьогодні неперевершена! – граф підвів Вікторію до чоловіка, який тримав у руках конверт. Герцог не відводив від дівчини своїх очей, коли почув тихе застереження Вільгельма. - Гарольде! Вікторія ще не твоя дружина! Такі погляди при сторонніх людях, це непристойно. - чоловік поглянув на графа, але не встиг вимовити і слова.

-Тату, невже ти забороняєш герцогу милуватися своєю дружиною? - Гарольд бачив, як Вікі відпустила свого батька, тому відразу їй запропонував свою долоню. Дівчина вагалася буквально секунду, а потім підійшла ближче до нареченого. - Невже Ви мене не задоволені моїми змінами? - тихо запитала Вікторія, але відчула, як рука чоловіка лягла їй на поперек. Гарольд багато чого хотів сказати, але не міг озвучити свої думки при стількох свідках. - Бачу, що моя нова сукня сподобалася герцогу, або... - Вікі нахилилася ближче до чоловіка та кокетливо промовила. - Справа не в сукні? - дівчина посміхнулася та поглянула прямо в очі Гарольду, який не впізнав Вікторію. Вона постала сьогодні перед ним геть інакшою - елегантною, впевненою і надзвичайно красивою. Чоловік не міг повірити, що це його майбутня дружина! Герцог забув всі слова, що планував сказати дівчині, тому просто міг тримати її за руку.

-Гарольде, Вікторія – мій скарб! Я сподіваюся, що ти цінуватимеш її, і вона буде щасливою поруч з тобою. – Вікі дивилася на шокованого герцога і помітила, як за ним стоїть, не менш вражений, його син. Едуард бачив, що дівчина сьогодні доклала зусиль, щоб виглядати розкішно. Це відрізнялося від тих нарядів, у яких бачив її хлопець, і це боляче вдарило по його его, адже це означало, що Едуард не був важливим для молодої графині.

-Не переймайся, Вільгельме! Вона отримає те, на що заслуговує! – герцог взяв Вікторію за руку та повільно зняв з неї рукавичку. Дівчина відчувала ці рухи дуже гостро, і Гарольд помітив, як на шкірі Вікі з'явилися мурахи. - Добре, що батько відійшов. - чоловік хитро посміхнувся нареченій, коли дістав коробочку, яка була захована під конвертом з обіцянкою. - Вікторіє, ти гідна самого найкращого! - герцог дістав перстень, який швидко опинився на пальці дівчини. Вікі вразив розмір смарагду, що знаходився у центрі композиції, а по його краях знаходилося безліч невеличких діамантів. - День, коли я тебе зустрів, самий кращий у моєму житті! - Гарольд коротко поцілував руку нареченої та затримав на ній теплий погляд. - А день, коли ти станеш моєю дружиною, буде самим щасливим! - Вікторія не могла повірити своєму везінню. Дівчина вловила, як ніжно на неї дивився герцог і помітила у його очах те, чого хотіла від Едаурда. Вікі здивувалася сама собі, адже відчула, що її серце не тягнеться до хлопця, ніби вони ніколи не були знайомі. 'Це просто було захопленням!' - Вікторія переконалася у своїх відчуттях, коли Гарольд притис її до свого стану та розвернув їх до гостей. Вікі хотіла, щоб цей день ніщо не зіпсувало, але Матильда помітила цю розкіш. Дівчина ахнула і це почули всі присутні, але герцог не відводив свого погляду від своєї нареченої. Матильда заздрила сестрі, адже вважала її не гідною такої прикраси і майбутнього місця, тому вирішила зганьбити Вікторію.

-Така розкіш і такій недолугій дівчині... – було сказано зі зневагою так, що всі почули. Вікі поглянула на матір і було помітно, що графиня, водночас, і задоволена, але і налякана – жінка боялася того, що могло послідувати за цими зухвалими словами. Всі чекали на реакцію герцога, який холодно звернувся до графа.

-Вільгельме, я думав, що у тебе виховані діти... – Гарольд ще раз поцілував руку своєї нареченої, після чого зло поглянув на її сестру. – Вікторія – бездоганна, але за другу твою доньку такого сказати, нажаль, не можу! - гордість Матильда була зачеплена. Дівчина здивовано дивилася на герцога, який м'яко притискав свою наречену до себе і було помітно, як світяться його очі. Юна леді не могла повірити, що якийсь чоловік обрав її сестру, а не її - саму бездоганність, як вона вважала!

-Матильдо, твоя присутність необов'язкова! – граф хотів врятувати ситуацію, але його донька діяла, як хотіла, чим собі і шкодила.

-Але, тату... – дівчина почала хникати, аби викликати жалість батьків. – На її місці мала бути я! – Матильда усвідомила, яку можливість вона втратила і хотіла це повернути. – Я більше підходжу на роль герцогині! - дівчина думала, що вона знову візьме перемогу над Вікторією, але її обігравав герцог, який не міг стримати свого сміху, який швидко змінився злістю.

-Ти, і герцогиня? - одного погляду Гарольду вистачило, аби Матильда відступила на кілька кроків. - Дівчинко, тільки у твоїх мріях! – герцог розумів, що веде себе не гідно, але він не зміг стримати своїх емоцій, коли побачив засмучене обличчя нареченої. – Наважишся образити Вікторію ще раз і будь готова зіткнутися з наслідками! – Гарольд поглянув на графа. – Вільгельме, я тебе поважаю, але не дозволю, щоб ганьбили мою дружину! – герцог перевів свій погляд на Беатріс, яка трималася більш впевнено, але її плечі швидко поникли. – Графине, вам потрібно було більше часу приділяти, щоб виховати гідну леді! – жінці не подобалося, коли їй вказували на її промахи, але Беатріс не могла нічого сказати у свій захист. Матильда зніяковіла від цих слів, адже вважала себе ідеальною. Всі чоловіки звертали на неї увагу, але не герцог – це був удар для неї.

-Сподіваюся, що моя Вікторія задовільнить вас? – двояко запитала графиня, не приховуючи своєї посмішки. Герцог здогадувався, що жінка щось замислила, але він не мав доступу до їхнього будинку, тому просто вирішив, чим швидше забрати Вікі з дому графа, аби ця недоматір не нашкодила дівчині.

-Не переймайтеся, графине, Вікторія - найкращий варіант для мене! – герцог зловив момент, коли граф відвернувся, тоді він схилив голову на бік, хижо посміхнувся жінці та легенько похитав головою, аби більше налякати її, адже чоловік не міг сказати цих слів уголос: «Не смій шкодити Вікі, або постраждаєш сама!». Вікторія бачила це і трохи стисла руку Гарольда, аби відволікти його. Дівчина бачила стан чоловіка, і він її лякав. Герцог поглянув на свою наречену, коли простягнув їй конверт. – Це тобі. Моя обіцянка, яку я не порушу! – Вікторія не могла читати це при всіх, тому просто пригорнула листа до себе. Вже пізніше, після вечері, дівчина відкриє конверт і дізнається, що там написано: «Я, герцог Гарольд Кайріс, віддаю своє серце, душу і життя своїй дружині герцогині Вікторії Кайріс! Обіцяю бути вірним тобі! Клянуся бути поруч та оберігати тебе! Готовий тебе слухати, чути та прислухатися до твоїх побажань! Я буду підтримувати твої мрій та виконувати їх для тебе! Обіцяю, що поки б'ється моє серце, то буду слідувати цим словам! Я одружуюся з тобою не для того, щоб об'єднати наші сімї, а тому, що ти вкрала моє серце!»

-Я зможу переконатися в твоїх словах після того, як ми обміняємося нашими обітницями. – Вікторія хотіла поговорити з майбутнім чоловіком, але хотіла це зробити наодинці. – Тату, ти не будеш проти, якщо ми прогуляємося з герцогом у нашому парку?

-Ні. Я знаю, що вам є що обговорити. – дівчина взяла під руку нареченого, і вони вийшли у сад. Дівчина боялася розпочинати цю розмову, але вона мусила знати думку чоловіка про її минулі стосунки.

-Герцоге... - чоловік відчував, як пітніла рука Вікі, тому вирішив зняти між ними напругу.

-Вікторіє. - дівчина зупинилася та невпевнено поглянула на герцога, який здивовано посміхнувся. - Куди зникла та грайлива дівчина, яка була у залі? - це звучало спокійно, але Вікі почала перейматися, що переступила якусь дозволену межу.

-Герцогу, я більше не буду. - тихо промовила дівчина, а чоловік пригорнув її до себе. - Гарольде, хтось нас побачить... - Вікторія намагалася відпихнути герцога від свого тіла.

-Все, що вони помітять, це як я обіймаю свою дружину. - Вікі заспокоїлася та огорнула чоловіка руками за талію. Юна леді не розуміла, що керує нею, але дівчина хотіла це зробити, ніби саме так мало і бути!

-Але ми ще не одружені! - герцог почув вагання у голосі Вікторії. - Гарольде... Ти одружишся на мені, знаючи, що у мене є спільне минуле з твоїм сином? – чоловік напружився, адже хотів уникнути цієї розмови, але також його цікавили деякі відповіді.

-Вікторіє, ти кохає Едуарда? – пройшли секунди перед відповіддю, від якої залежало майбутнє цієї пари.

-Ні! – і герцог відчув полегшення. – Але тепер ми будемо змушені жити у вашому маєтку... Ми всі будемо разом, під одним дахом...

-Ти боїшся закохатися у мого сина? - Гарольд боявся, що його рішення про шлюб, стане перепоною у стосунках з сином.

-Ні, він мене більше не цікавить. - чоловік не зловив жодної ноти брехні. - Але я не хочу, щоб це стояло між нами, як стіна. Я хочу...

-Щоби ти не побажала, я все виконаю. - Вікторія говорила це вже герцогу, але вирішила повторити.

-Тільки я! У твоєму житті не має бути інших жінок, крім мене! Я не зможу ділити твої увагу, час та тіло з іншою! – хоч дівчина і не кохала Гарольда, але вона не зможе ділити з ним ложе, коли у нього будуть ще інші жінки.

-Як я тебе побачив вперше, то у моїх думках, лише ти! – Вікторія дивилася в очі чоловіка і не могла повірити у те, що чує. – Ти і не уявляєш, наскільки я зрадів, коли син відмовився від тебе. Це означало, що мені нічого не заважає, і ти можеш стати моєю дружиною!

-Тоді... Нашому щастю нічого не заважає? – Гарольд знову пригорнув Вікі до себе.

-Нічого! - пара повернулася до рідних, які їх смиренно чекали. Вони всі сіли за стіл і продовжили вечір, який проходив доволі спокійно. Вікторія святкувала свою свободу, хоча ця перемога була, лише її. Дівчина бачила, як мати холодно дивиться на неї, коли Беатріс різко відвернула від Вікі голову. Вікі поглянула на Гарольда, який вбивчо дивився на графиню. Вікторії було надзвичайно приємно, як наречений захищає її перед людьми, які були їй самими близькими. Дівчина перевела погляд на сестру, яка насолоджувалася вечерею, але було помітно, що Матильда заспокоїлася та не відступила. Вона заздрила Вікторії і хотіла зіпсувати її радість, яка мала належати їй самій. Матильда піднялася на ноги, і всі звернули на неї увагу. Всі, крім герцога.

-Вікторіє... - дівчина виглядала так, ніби справді кається. - Вибач мене, будь ласка, за попередні слова. Я краще піду, аби не псувати тобі твій особливий день. - Матильда поклонилася герцогу та попрямувала на вихід. Графиня підозріло провела її поглядом, коли зрозуміла, що донька щось задумала. - Ти точно запам'ятаєш своє весілля... - дівчина засміялася сама до себе. Вона вже знала, як саме буде діяти. Син герцога ще не одружений, тому Матильда вирішила прибрати його до своїх рук та посіяти у його думках сумніви, які будуть повільно його пожирати. Дівчина довго намагалася його зловити наодинці, але вийшло це, тільки після вечері, коли хлопець втік від усіх на ґанок.

-Едуарде... - Матильда повільно підійшла до молодого герцога. Від дівчини не приховалося, як хлопець її оцінював, а потім мило посміхнувся. - Бачу, що ти не сильно радієш одруженню свого батька.

-Мені просто нудно! - Едуард не хотів приймати того факту, що його тато забрав його прихильницю. - Можливо, з твоєю допомогою, цей вечір подарує нові враження? - хлопець простягнув Матильді руку, яку дівчина прийняла, але не дозволила до себе наблизитися.

-У тебе скоро життя буде дуже насиченим! - Матильда обійшла Едуарда та прошепотіла на вухо. - Ти ще не почав перейматися за своє місце?

-Що ти маєш на увазі? - весь грайливий настрій хлопця випарувався. - Що тобі до мого статусу?!

-Просто... - дівчина провела своїми тонкими пальцями по руці Едуарда. - Твій батько отримає молоду дружину... - як змій-спокусник шепотіла Матильда. - Як думаєш, як швидко у них з'являться спільні діти? Добре, якщо це буде дівчинка, але... - дівчина нахилилася ближче до вуха хлопця. - Якщо у тебе з'явиться братик? Ти не думаєш, що він зможе забрати твоє місце спадкоємця? – відразу після цих слів Матильда залишила Едуарда насамоті, хоча помітила, як він почав аналізувати сказане нею. Хлопець почав серйозно перейматися, що майбутній брат зможе стати наступним герцогом Кайрісом, а він залишиться ні з чим! Матильда запустила потрібний механізм – страх штовхає на жахливі речі!