Раді Вас бачити!

Чотири дні, як Вікторія стала офіційною нареченою герцога Кайріс. Дівчина не могла дочекатися, коли вони обміняються клятвами, і вона зможе покинути цей дім. Вікі, як ніколи раніше, відчувала напруження серед близьких. Матір її просто уникала, але Матильда... Дівчина спеціально ігнорувала сестру, тому Вікторія намагалася дізнатися, що та задумала. Вікі не повірила її каяттю на заручинах, тому робила усе, аби Матильда не зіпсувала день її весілля. Сестра наполегливо хотіла супроводжувати Вікторію до ательє, аби допомогти у виборі сукні, але дівчина не хотіла, аби та знову говорила їй різну гидоту. Матильда, без стуку, зайшла у спальню сестри, яка не звернула на неї уваги. Дівчина була зайнята приготуванням до церемонії та розглядала свою весільну сукню. Матильда підійшла та провела рукою по наряді, але скривилася.

-Якби ти мене взяла з собою, то ми знайшли би щось більш розкішне! - дівчина не втрачала моменту поглумитися з Вікі. - Ти ніколи не мала смаку, а тепер герцог подумає, що ми пошкодували грошей для тебе і обрали таку просту сукню!

-Хай тебе не турбує, що подумає мій чоловік! - Вікторія поглянула на світло-рожеве плаття, що лежало на її ліжку. Матильда підняла його та почала оглядати, ніби щось шукала. - Ти що робиш?! Поклади на місце! Зіпсуєш!

-Вікторіє, я просто хочу допомогти... - дівчина повернула сукню назад, взяла Вікі за руку та мило їй посміхнулася.

-Хочеш допомогти? - Вікторія мило посміхнулася своїй сестрі та забрала свою долоню. - Тоді не лізь більше у моє життя! - холодно промовила Вікі. Матильда не розуміла, чому сестра більше її не боїться!

-Не покладайся сильно на статус герцогині! - єхидно сказала дівчина, але Вікторія не піддалася на цю провокацію. - Гарольд викине тебе відразу, як зрозуміє, що ти просто нездара! - Матильда хотіла пихнути сестру, але та перехопила руку.

-Я тебе розчарую... - Вікі стисла руку сестри.

-Ти геть здуріла?! - дівчина намагалася звільнитися, але у неї нічого не виходило. - Ти що робиш?!

-Віддаю борги! - Вікторія відпустила Матильду, яка не на жарт перелякалася. - Тобі нагадати, скільки разів ти мені робила боляче?! - дівчина, тільки хижо посміхнулася.

-Ти думаєш, що станеш герцогинею і заживеш щасливо?! - Матильда не могла прийняти своєї поразки. - Ти завжди була слабкою та недолугою! Такою і залишишся! - дівчина спокійно покинула кімнату Вікі, хоча було помітно, як її обличчя покрилося червоними плямами від гніву.

-Ви просто так думали і хотіли переконати мене у цьому! - Вікторія дочекалася, коли кроки сестри зникли, а тоді підійшла до своєї шафи та відкрила її. - Ти знову мені допомагаєш. - дівчина почула стук у двері, тому закрила шафу, аби ніхто не помітив подарунку Гарольда. - Хто там?

-Графине, час збиратися на церемонію. Запізнюватися не можна. - у кімнату зайшла її покоївка. Дівчина підійшла до сукні та хотіла допомогти її одягнути, але Вікі її зупинила.

-Ні, не цю! - Вікторія знову відкрила шафу. Її покоївка не змогла стримати свого захоплення.

-Графине, це вбрання неймовірне! - дівчина підійшла ближче, але боялася дихати поруч. - Герцог потратив цілий статок, аби сьогодні всі дивилися на Вас! - Вікі стало надзвичайно приємно після цих слів.

-Тому я не можу розчарувати свого чоловіка! - і покоївка взяла за роботу. Дівчина поводилася з сукнею, як з якимось скарбом. - Мері, що сьогодні з тобою?

-Я буду сумувати за Вами. - покоївка підігнула вуста та тихо промовила. - А ще я боюся зіпсувати ваше вбрання! - дівчина поправила поділ сукні та поглянула на молоду графиню. - Ви сьогодні буде найкрасивішою жінкою у залі! - Вікторія поглянула на себе у дзеркало та відкрила рот від здивування. Вона бачила сукню у шафі, але дівчина не сподівалася, що та буде так чудово підкреслювати її власну красу! 'А герцог розбирається у моді!' - подумала Вікі, адже не могла озвучити цього. Майбутня герцогиня зупинилася посеред кімнати, покрутилася та почула, як безліч шарів червоної, тонкої тканини зашаруділи. Дівчина зупинилася та засміялася уголос. Вона відчувала, як у її серці зароджуються нові відчуття, спрямовані до Гарольда. Вікі провела рукою по спідниці і відчула, наскільки цей матеріал був приємним. Дівчина впевнилася, що герцог справді потратився на її весільне вбрання. Вікторія повернулася до дзеркала та помітила, як на сонці переливається каміння, яким було розшито декольте. Ліф щільно облягав тіло дівчини, який був розшитий золотими нитками, як і низ спідниці. Квіти, маленькі бутони, гілки та ще безліч деталей знаходилося на сукні. Це було не просто вбрання! Воно було призначене для того, аби абсолютно всі звернули увагу на Вікторію, коли вона знайде у зал! Дівчина розглядала себе у дзеркалі і жахалася, наскільки дорого та розкішно вона виглядала. А це, ще на ній не було приготовлених коштовностей, що чекали на Вікі у коробці.

-Так, Гародьд не поскупився на мій наряд... – дівчина проводила руками по приємній матерії і була щаслива від такого жесту чоловіка. Хоч Вікторія приготувала собі іншу сукню, але побачивши пакунок від герцога, то не могла відвести погляду від такої краси. - Мері, допоможи мені одягнути кольє. - дівчина підійшла до туалетного столику та відкрила оксамитову коробку. - Мері? - Вікі поглянула на покоївку, яка просто застигла. - Що з тобою? - дівчина з захватом дивилася на коштовності, тому не почула запитання графині. - Ме-е-рі-і... - протягнула Вікторія, і покоївка розвернулася до неї.

-Пані... - Вікі задоволено посміхнулася.

-Знаю... - дівчина підійшла та провела тонкими пальцями по діамантах, які були в тон сукні. - Воно надзвичайне! - Вікторія милувалася подарунком, але розуміла, що у неї обмаль часу. - Мері, воно має опинитися на моїй шиї. - покоївка тремтячими руками взяла кольє та одягнула його на молоду графиню. - Ідеально! - Вікі почула черговий стук у двері.

-Доню? – до дівчини зайшов граф. – Ти така красива... – чоловік підійшов та приобняв свою улюбленицю. – Сьогодні ти станеш герцогинею... – з сумом промовив Вільгельм, коли Вікторія помітила, як батько схопився за серце.

-Тату! – Вікі провела графа до крісла та допомогла йому сісти. – Я покличу лікаря... – але чоловік зупинив її.

-Не потрібно. Я в порядку. Просто... - Вільгельм посміхнувся і тим підкреслив свої численні зморшки. - Я вже не молодий...

-Тату, для мене – ти самий кращий! – дівчина стисла руку батька, який різко став серйозним.

-Вікі... - вже більш стриманно промовив граф. - Якщо Гарольд буде поводити себе, не як джентельмен, то відразу повідом мене. Якщо він посміє тебе образити, то я завжди прийду тобі на захист. – Вікторії було приємно це чути, але вона розуміла, що батько нічого не зможе зробити, адже герцог має вищий соціальний статус, ніж її сім'я.

-Таточку, не переймайся за це. Я впевнена, що Гарольд зможе зробити мене щасливою. – або, хоча б, щоб цей шлюб був приємним для неї, але ці думки дівчина залишила при собі, щоб не додавати батькові причин для занепокоєння. – Час іти? – чоловік піднявся на ноги. Він не хотів розлучатися з донькою, але вивів наречену до карети, що вже давно чекала на них. – Залишилися, тільки ми?

-Так. Всі інші вже поїхали. – граф допоміг доньці сісти, і вони вирушили до фамільної церкви, що належала сім'ї герцога. Вікторія була рада, що матері та Матильди вже немає, і ті не побачили її нового наряду – вони будуть неприємно здивовані. Дівчина сиділа та відчувала шалені удари свого серця – Вікі надзвичайно нервувала! Вона прокручувала свій перстень на пальці, який одягнув їй Гарольд і губилася у здогадках, що її насправді буде чекати у цьому шлюбі. Обіцянка герцога дала їй надію, але Вікторія усвідомлювала, що все могло змінитися, як тільки вони обміняються своїми клятвами. Дівчина молила Бога, щоб чоловік не виявився фальшивим джентельменом і відносився до неї добре. Вікторія не сподівалася, що у їхньому шлюбі буде присутнє кохання, але і не хотіла, щоб цей союз завдавав їй болю. – Доню? – дівчина і не помітила, коли вони з батьком вже прибули до церкви. Граф відкрив для доньки двері та подав їй руку. – Чи ти передумала? – занепокоєно запитав Вільгельм, ніби у неї є така можливість. Дівчина натягнула на себе посмішку, взялася за долоню батька та вийшла з карети.

-Ні, тату. Сьогодні у мене весілля і я стану герцогинею Кайріс! – чоловік ще раз поглянув на своє донечку і не вірив, що вона настільки доросла, щоб стати дружиною. Граф знав, що графиня не любила свою доньку, але для ньго вона була самою улюбленою дитиною. Вікторія була самою скромною з його дітей, але в останні дні його донька сильно змінилася, і чоловік усвідомлював, що вона готова до цих змін.

-Тоді ходімо. Наречений вже чекає на тебе. – і вони попрямували до церкви. Вікторія тримала батька під руку і її тіло все більше брав озноб, ніби має щось статися дуже погане. Перед ними відкрили двері і всі гості встали, аби привітати наречену. Вікі поволі рушила до вівтаря. Вона чула шурхіт свого вбрання та стукіт серця, яке могло вистрибнути з її грудей. Ззовні дівчина виглядала спокійною, хоча всередині вирувала буря. Вікторія робила крок за кроком, а її руки пітніли. Вікі не могла підняти свого погляду від підлогу, адже чула, як гості перешіптувалися. Дівчина боялася почути, що вона не гідна бути герцогинею, але, на її подив, вони говорили, яка вона прекрасна і, яка у неї надзвичайно красива сукня. Вікторії було приємно, адже її рідня завжди твердила їй, що вона - ніхто, але ці чужі їй люди були до неї набагато привітнішими, ніж мати чи сестра. На обличчі дівчини з'явилася легка посмішка, і Вікі гордо підняла свою голову - за кілька хвилин вона стане герцогинею Кайріс. Вікторія швидко віднайшла поглядом свого нареченого, який виглядав занепокоєним та суворим. Дівчина боялася, що щось сталося, але Гарольд побачив посмішку нареченої і заспокоївся. Чоловік переймався, що Вікі шкодує про свою згоду на цей шлюб, але зараз він бачив, що це просто був страх перед новим етапом життя - дівчина віддає йому не лише свою руку, але і своє майбутнє! Герцог знав, що це буде важким випробуванням для Вікторії, але спостерігаючи, як вона впевнено проходить повз гостей, то усвідомлював, що дівчина готова до інтриг. Гарольд на секунду відірвав погляд від нареченої, щоб побачити реакцію її сестри. Вікторія майже підійшла до вівтаря, коли побачила Матильду у сукні, яка була ідентична тій, що дівчина обрала для себе. Чоловік очікував, що герцогиня застигне від несподіванки, але Вікі повільно відірвала погляд від сестри та поглянула на свого нареченого. Її очі світилися вдячністю, а посмішка стала ще ширшою - Вікторія усвідомила, що Гарольд врятував її від страшного сорому! Матильда оглянула свою сестру, а тоді себе і зрозуміла, що її план провалився. Дівчина стисла зі злості віяло у руках, але досі залишалася впевненою, що зможе зруйнувати це весілля і стерти таку задоволену посмішку з лиця сестри, яка дивилася на свого нареченого, що не зводив з неї своїх очей. Граф підвів Вікторію до герцога і передав йому руку своєї дорогоцінної доньки. – Сподіваюся, Гарольде, що ти виконаєш свою обіцянку! – тихо, але з пересторогою, промовив батько нареченої.

-Я виконаю обіцянку, яку дав своїй дружині! – дівчина зробила останній крок, що відділяв її від герцога. Вільгельм полишив пару, а Гарольд поцілував палець Вікі, де був його перстень. Вікторія зашарілася від такого жесту, і пара розвернулася до священника, який чекав, щоб розпочати. Гості зайняли свої місця, а Вікі ніяк не могла сконцентруватися на словах священника. Дівчина відчувала пальці герцога на своїй руці і ці маленькі рухи створювали хаос у її голові. Гарольд взяв Вікторію за руку та розвернув до себе, а у очах дівчини з'явився страх. Чоловік знав, що життя до жінок несправедливе, і юна леді його боїться, але він не розумів, чим встиг її образити. – Вікторіє? – вона підняла свої брови, чим викликала смішок у герцога. – Священник питав, чи ти згодна? – дівчина опустила свої очі від сорому і промовила тихо.

-Так, я згодна. – гості цього би не почули, тому герцог стис руку нареченої, а вона підняла на нього свої очі. Він не дивився на неї зі злістю чи з осудженням – Гарольд просто чекав на її відповідь. Вікторія посміхнулася. – Я згодна! – голосно промовила дівчина, аби почули усі і помітила тінь полегшення у герцогові – його плечі розслабилися. Священик задав ті самі питання Гарольду, який швидко погодився, і тоді отець оголосив, що шлюб заключений. Вікторія, з острахом, чекала на перший поцілунок, але чоловік відчував тремтіння у руках дівчини, тому вирішив ще більше не бентежити дружину. Герцог здивував Вікі, залишивши невагомий слід своїх губ на її чолі, після якого вона відчула спокій. Гості піднялися та привітали молодят оплесками. Коли наречені розвернулися до присутніх, то Гарольд відчув, що тіло дівчини знову напружилося. Чоловік відслідкував, куди вона дивилася і побачив її сестру. Матильда! Герцог дізнався про її задум і не міг дозволити, щоб його кохану так осоромили, тому відправив Вікторії весільне вбрання, на яке вона насправді заслуговувала. І Гарольд не помилився – яскраві кольори набагато більше пасували герцогині. Молодята вийшли з церкви, і гості супроводили їх. Герцог допоміг Вікторії сісти у карету, і вони відправилися у його маєток, адже загальне святкування буде завтра. Сьогодні Гарольд не планував ділитися увагою своєї молодої дружини. Вони вже їхали близько п’ятнадцяти хвилин, але дівчина не проронила ні слова.

-Вікі? – чоловік хотів поговорити з герцогинею, але вона була у своїх думках. Її все більше поглинав страх, і герцог побачив сльози у дівочих очах. – Вікторіє, чим я тебе образив? – вона поглянула на нього і її сльози робили йому боляче. Гарольд нахилився, щоб стерти їх з обличчя дівчини, але вона смикнулася від нього, ніби він хотів її вдарити. – Чому? – Вікторія уникала відповіді, а герцог усвідомлював, що має щось вдіяти. – Вікі, якщо ти хочеш, аби я дотримався своєї обіцянки, то ти маєш спілкуватися зі мною і говорити, що тебе турбує. – герцогиня мнула свою сукню, але вирішила зізнатися у своїх страхах.

-Я боюся ночі... – чоловік знав, що багато чоловіків спеціально роблять боляче своїм дружинам, бо їм це подобається, але він хотів, щоб Вікторія отримувала з ним задоволення, а не біль. - Наша близькість...

-Я знаю... - герцог простягнув руку дружині, даючи вибір, чи вона хоче її прийняти. Коли Вікі поклала свою долоню у руку Гарольда, то її огорнуло тепло, що змогло трохи заспокоїти дівоче серце. - Я тебе чимось образив? – Вікі поглянула на герцога, який не знав, що саме має говорити у такі моменти. Чоловік припускав, що мати навчить її всього, але... Остання зустріч у домі графа показала, що Беатріс не любила свою доньку, тому могла зробити усе, аби налякати її. Гарольд мав якось заспокоїти Вікторію. – Перший раз може бути болючим, але я все зроблю, щоб зробити тобі цей момент менш болісним, а більш приємним.

-Але Матильда... – дівчина різко замовкла, бо не могла розповісти, що її сестра вже обезчещена, але чоловік це зрозумів, хоча не зізнався у цьому. – Мені розповідали, що ділити ложе з чоловіком дуже боляче та неприємно. – і герцогиня опустила очі від сорому, але Гарольд присів ближче до неї та підняв її обличчя.

-Ми маємо закріпити наш союз. – дівчина закивала головою, бо знала, що у неї немає вибору. – Та я доведу тобі, що близькість – це не про біль, а про насолоду. – Вікторія дивилася на Гарольда і її очі були наповнені надією. Чоловік вже планував відмовитися від інтиму, але спокуса була занадто великою та солодкою. – Ти колись себе торкалася? – очі дівчини наповнилися страхом, але щічки почервоніли. – Значить, так... - загадково промовив герцог, але реакція дружини зупинила його від подальших слів.

-Ні! Це сором! Такого не було! – Вікторія знала, що цього робити не можна, але рідко дозволяла собі згрішити. - Такі дії неприпустимі для юної леді! - Вікі не хотіла, аби Гарольд погано про неї думав, та коли вона знову поглянула на свого чоловіка, то помітила на його обличчі хитру посмішку. Герцог нахилився до неї та прошепотів.

-Мені просто цікаво... - Гарольд провів пальцем по шиї герцогині і побачив, як вона прикусила нижню губу. - Як далеко ти заходила у своїх пестощах? – чоловік поцілував її у вушко і відчув, як Вікі затамувала подих, тому відсторонився від неї. – Я не обіцяю, що сьогодні не буде болю, але обіцяю, що він буде, тільки сьогодні! – більше пара не розмовляла. Герцог тримав дружину за руку, але Вікі більше не стискалася від його доторків. Чоловік тепер знав, що її сестра спеціально налякала Вікторію, щоб вона не могла розслабитися і відчувала пекельний біль. З тією стервою Гарольд розбереться пізніше, а зараз у нього є більш важливе питання – добитися розсташування своєї дружини. Вона поводиться з ним досить обережно, але герцог знайде до неї підхід, щоб вона була щасливою і коханою у цьому шлюбі, а якщо пощастить, то і Гарольд зможе поселитися у серці герцогині!