Кров'ю він лише вгамовує свій голод, але всі його почуття, інстинкти, якщо завгодно, воля до життя скуті, наче ланцюгами не пропускають ні повітря, ні кисень, нудьгою, ніби вона все навколо огорнула туманом, випаровування якого отруюють повітря, позбавляючи прагнення жити. Але після зустрічі зі своїм істинним у нього з'явилося одне нездійсненне бажання, яке стало метою життя.

«Під звуки твого надмірного мовчання я точу меч, щоб станцювати наш останній танок».

Головний герой стає справжнім кошмаром для вищих чинів якудза. Він старанно готує ґрунт для своєї помсти, щоб у призначену годину зібрати свій кривавий «урожай».

Кров'ю він лише вгамовує свій голод, але всі його почуття, інстинкти, якщо завгодно, воля до життя скуті, наче ланцюгами не пропускають ні повітря, ні кисень, нудьгою, ніби вона все навколо огорнула туманом, випаровування якого отруюють повітря, позбавляючи прагнення жити. Але після зустрічі зі своїм істинним у нього з'явилося одне нездійсненне бажання, яке стало метою життя.

«Лялечка» — це слово, солодким, теплим променем пробиваючись крізь підсвідомість, м'яко огортає й розчиняє з такою турботою вибудувані колись бар'єри. Та інколи треба дозволити цій лагідній ніжності торкнутися серця й перемогти власний сум, щоб із легкістю розправити крила й розпочати нову історію.

«Під звуки твого надмірного мовчання я точу меч, щоб станцювати наш останній танок».

Головний герой стає справжнім кошмаром для вищих чинів якудза. Він старанно готує ґрунт для своєї помсти, щоб у призначену годину зібрати свій кривавий «урожай».