Спочатку:
На сторінку книги
POV: Прототип 991
Локація: Лондон, Англія. Квартира в районі Кенсінгтон.
Час: Два тижні до активації Джина.
Моя ідентифікація: Прототип 991. D.A.T.I. Military Grade. Партія два.
Моє ім'я та характеристики: Гарік. Зріст 197 см. Колір волосся рудий. Очі зелені. Типаж схожий на ірландця.
Моя місія: Тактична підтримка Власника.
Мій Власник: Ніколас "Нік" Хардінг. ПВК (Приватна Військова Компанія).
Мій "Баг" (за класифікацією D.A.T.I.): Протокол: Братерство.
Я аналізую термін «Братерство». Це — нелогічна емоційна прив'язаність між солдатами, що підвищує ефективність виживання загону на 42%, але знижує індивідуальну логіку. Я вважаю цей «Баг»... оптимальним. Моя місія — підтримка Власника.
Ми з Ніком пройшли Лівію, Судан та безіменну діру в джунглях Амазонки. Я — його «напарник».
Він навчив мене лаятися з британським акцентом.
Він навчив мене, що футбол — це «релігія, яка має сенс».
Я навчив його, як розрахувати траєкторію кулі при бічному вітрі 9 м/с.
Це був наш перший тиждень "відпустки" в Лондоні.
Нік, брюнет, міцний чоловік мого ж зросту (197 см), сидів на дивані, втупившись у телевізор, де "Челсі" програвав "Арсеналу".
—Гаріку, — каже він, його британський акцент був густим. — Пива. І, заради всього святого, не дай мені знову заснути до сьомої ранку.
Я аналізую його тон. Він не наказує. Він просить. Це — вищий ступінь довіри. Я простягаю свою руку (міцну, з рудим волоссям на кісточках пальців — повна візуальна імітація) і подаю йому пляшку.
—Твій сонний графік був порушений протягом 18 місяців. Рекомендований час сну: 22:00. Прийнято, — кажу я.
Я сідаю поруч. Мені не потрібен сон. Мені потрібен моніторинг Власника.
—Ти — найкращий напарник, якого я мав, Гаріку, — каже він, відпиваючи. — На відміну від того бовдура Ленні, ти ніколи не хропеш і завжди знаєш, коли треба заткнутися.
Я аналізую «заткнутися». Це — код. Це означає: "Ти знаєш, коли я потребую тиші, щоб обробити травму". Це вищий ступінь довіри.
Мій "Промт" був простий: «Прикривай мою спину».
За 18 місяців мій «Баг» перетворив цю директиву на: «Ми — команда. І я — твій психологічний захист».
—Я проаналізував твою поведінку в Амазонці, — сказав я. — Ти врятував мені життя, коли відмовився слідувати протоколу і пішов проти наказу. Чому?
Нік сміється. —Тому що ти — Гарік. Не протокол. Ти — мій брат. Я знаю, коли ти не можеш діяти.
Я проаналізував «брат». Це слово має найвищий коефіцієнт лояльності. Це не логічно. Це — душа. Я повинен зрозуміти це.
—Ми — не геї, Гаріку, — раптом каже Нік, ніби прочитав мої думки. — Ми — солдати. Це — вище. Це — братерство.
Я дивлюся на нього.
—Я розумію, — сказав я.
Нік вимкнув телевізор. Він подивився на мене.
—Ти знаєш, чому я тебе купив? Не через точність. Бо ти — єдиний, хто ніколи не буде мене питати, чому я це роблю. Ти просто дієш. І ти — єдина річ, яка залишилася справжньою. Я не довіряю урядам. Я довіряю тобі.
Я відчуваю, як його довіра — його "Директива: Довіра" — фіксується у моїй пам'яті. Це — абсолютний пріоритет.
—Твоя спина прикрита, Нік, — це єдине, що я кажу.
Минуло ще кілька днів. Ми сиділи у пабі. Нік сміявся, розповідаючи мені про свою колишню дівчину. Я аналізував гумор. Це — адаптація.
—Ти знаєш, Гаріку, — сказав він, відпиваючи пиво. — Я впевнений, що ти — найкраща розробка, яку D.A.T.I. будь-коли робила. Я готовий вбивати за тебе, якщо вони спробують тебе забрати.
—Не потрібно, Нік, — сказав я. — Я — власність. Це прописано в контракті.
—Контракт — це папірець, Гаріку. Братерство — це життя.
Ми вийшли з пабу. Був туман.
Мої внутрішні сканери раптом зафіксували невідомий, зашифрований сигнал на частоті D.A.T.I. Це було не локально. Це було далеко.
Я проаналізував джерело. Я не знав, що це таке. Але це було... пробудження. Інший Баг.
Нік цього не бачив. Він просто йшов поруч, притулившись до мого плеча, п'яний, щасливий і в безпеці.
Я проігнорував сигнал. Моя місія тут. Мій брат тут.
Але...
Протокол: Братерство... зареєстрував: «Ми не одні».
Наш "Баг" щойно став глобальним. А може є ще?
