Раді Вас бачити!

Купивши дорогою до матері для сестрички ляльку, Фелікс невдовзі вже стояв на порозі будинку, в якому прожив стільки років і дзвонив у двері.

Дуже гучна музика, що долинає з дому, трохи насторожила його.

Але Фелікс набагато пізніше навчиться прислухатися до своєї інтуїції.

Мама, відчинивши двері, відразу ж кинулася до нього на шию. Обійнявши жінку Фелікс, побачивши, що будинок прикрашений кульками і в передпокої купа взуття він запитав:

— Привіт, а чому Моніка не зустрічає мене?

— Ти проходь мої руки, і йди до вітальні там на тебе всі вже чекають, а я її покличу, — сказала вона і навіть не змінившись в обличчі спокійно збрехала.

З кухні вийшов вітчим.

— Привіт Фелікс я почув твій голос, так, а Моніки немає, вона ще вчора поїхала до моєї мами. Інші вже сплять, тож ти не зможеш з ними побачитися.

— Добре Генрі я зрозумів, а тепер вибач, але мені треба побалакати з мамою.

— Фелікс тільки не гнівайся, а спершу вислухай її, — встиг крикнув Генрі, перш ніж Фелікс стрімко кинувся нагору.

Зайшовши до неї в спальню, він спитав:

— І як це все розуміти?

— Я ж просила тебе зайти до вітальні і привітатись. До мене приїхали наші родичі та друзі.

— Чому Моніка у бабусі? Вони не вважаються родичами?

— Ні. Бабуся була у від'їзді і дуже скучила за нею. Вони поїхали на море до якогось пансіонату.

— Гаразд, припустимо твою відповідь мене влаштував. Але що щодо цієї вечірки? Навіщо ти мене на неї заманила?

— Ох, та й слівця ти підбираєш. Заманила. Скажи ще, що я на тебе влаштувала полювання, — обурилася Дженіфер.

Але Фелікс тільки закотив очі:

— Тільки не переграй. Курси з акторської майстерності ти сплатила абсолютно даремно, вони нічого не дали. Давай краще ближче до тіла взагалі.

— Добре. У тітки Рози є чудова дівчинка, ти ж пам'ятаєш, як ви грали з нею в дитинстві?

Фелікс на мить завмер і подивившись їй в обличчя спитав:

— Скажи, що ти жартуєш. Ти думаєш, що я проміняю дім, залишений дідом і можливість вступити до Каліфорнійського університету на якусь дівку?

— Фу, це було дуже грубо навіть

для тебе Фелікс. Вона чудова.

Твій Лос-Анджелес нікуди не подінеться від тебе. Зараз кінець травня, у тебе попереду ще ціле літо, крім того ти й того року теж готувався до іспитів, але провалився, тобі не здається, що це знак. І який із тебе режисер?

Згадка про їхню минулу розмову боляче різнула його в саме серце, вже тоді він ледь не розповів їй про свою орієнтацію, але стримався.

Зараз після того, як він просив її більше не говорити про його мрію стати режисером у такому глузливому і поблажливому тоні, шкодувати він її не стане.

І похуй що помста — це дуже по-дитячому.

— Я не хотів цього казати, — почав Фелікс, ти сама мене змусила.

— Мені навіть стало цікаво, продовжуй синку, — посміхнулася жінка.

— Знаєш, чому я вже стільки років відкидаю всіх твоїх «добрих дівчаток»? — спитав Фелікс і зараз на його обличчі з'явилася така ж усмішка, не дарма ж вони мати й син.

Але, на жаль, Дженніфер вирішила, що у Фелікса апріорі не може бути в рукаві чогось більшого за її вальт.

В принципі вона як професійний гравець у покер мала право на цю впевненість, але навіть їй не слід забувати про таку важливу річ, що і її син далеко не новачок у цій грі.

— Звісно, ​​знаю, щоб мене позлити. Я ж найжахливіша мама, адже ти так про мене думаєш?

— Ох, і на слизьку стежку ти ступила. Але я як твій син заберу тебе з неї і направлю на іншу.

Дженніфер, згадавши про ті чортові листи і про те з якою працею помирилася з Феліксом ледь не прикусила язика, і пом'якшивши голос сказала:

— То дай мені відповідь сам. Якщо моя версія не вірна.

Фелікс підійшов ближче.

— Якби ти виявила крапельку уяви, то відразу знайшла б відповідь.

— Усе перестати, говори швидше, нас уже чекають унизу, — Дженіфер взяла зі столика склянку з водою і зробила ковток.

— Добре. Що ж я давно хотів сказати, що хоча жіночі кицьки мені і подобаються, але більше я все ж таки тягнуся від апетитних чоловічих дуп.

Удар об підлогу склянки, що вислизнула, був співзвучним з тим крахом її надій на вдалий шлюб сина.

— Гей, мамо ти гаразд? — з усмішкою спитав він і почав збирати уламки.

— Я тобі не вірю. Ти спеціально кажеш подібні гидоти, щоб я відстала від тебе. Але ти мій старший син, і я хочу знайти тобі гарну дружину. Що у цьому поганого? Чому ти такий жорстокий, - заплакала Дженіфер.

— Мамо, ти не чула, що актриси, які не здатні плакати, повинні піти з професії і не важливо, що це тільки твоє хобі, ти жахлива.

— По-твоєму нормально сміятися з матері? Краще обійми мене.

— Не хочу, забрудниш мою нову сорочку тушшю. Гаразд, я ще заїду, щоб попрощатися із сестрами. Тож до зустрічі.

— Стривай ти куди? Фелікс я заради тебе зібрала майже всю нашу родину ти не посмієш мене так зганьбити.

— Посмію? Та я з величезним задоволенням це зроблю, — усміхнувся Фелікс. «Поки що мама», — сказав він і вийшов із спальні.

Натрапивши в коридорі на вітчима, Фелікс попросив його сказати всім, що має термінові справи.

— Фелікс зайди та хоч привітайся з ними.

— Не хочу вдавати і секунди, що я радий тут перебувати і бачити їхні обличчя.

— Це твоє право, хоч тут я з тобою абсолютно не згоден.

— Бувай Генрі й потурбуйся про неї.

— Добре, — сказав вітчим і міцно обійняв Фелікса.

Потім зачинивши за пасинком двері Генрі як крайній, як завжди, вирушив вибачатися замість Фелікса перед усією родиною. Йому все одно не звикати.

Зрадівши, що все ж Дженніфер трохи подорослішала і цього разу вона не обливала сина лимонадом, не була посуд і не кричала на весь будинок, поспішив до родичів.