Раді Вас бачити!

«Чому я такий невдачливий?» — це єдине, що він встиг подумати, поки червоний витончений туфель на високій шпильці міс Реджини Гарріс летів просто йому в голову.

Зрозуміло, що удар і потім синець чи шишка від туфля призначався не йому, але на жаль Блер Фішер, один із найяскравіших і найбагатших мешканців їхнього елітного хмарочоса, що проживає в пентхаусі на найвищому сотому поверсі, виявився ще й досить спритним.

Він зміг не тільки ухилитися від туфля кинутого в його бік, але одразу поспішив на допомогу і до свого портьє. За ним поспішила і його чарівна супутниця.

Саме, Блер зараз тримав бідолаху непритомного.

- Гей, Луїс ти живий?

— Кинь його і допоможи мені краще, — крикнула дівчина.

Блер подивився на жінку:

— Я тобі подзвоню, коли розберуся з нашою проблемою, поки Ейпріл. Вибач за сьогодні.

— Нічого, я чекатиму на твого дзвінка.

Як тільки жінка поспішила залишити сцену театру на яку перетворився двір елітного житлового комплексу: «Трієн-Палас» Блер намагаючись привести до тями Луїса подивився на все ще буквально палаючу від гніву його колишню коханку сказав:

- Іди на хуй Реджі ти вже вичерпала моє терпіння, так що краще візьми таксі і котись далі.

Затримавши погляд на мідних, довгих трохи нижче лопаток як завжди заплетеного в косу волосся Блера, Реджі навіть не бачачи обличчя чоловіка все ж таки сказала:

— Це ти змінив мені, так що не чекай, що я підібгаю хвіст як побитий собака і втечу. Вже за десять хвилин тут буде купа папараці.

Думаю їм буде цікаво зі скількома дівчатами одразу зустрічається шановний власник одного з найбільших холдингів міста та кількох десятків кафе та ресторанів містер Блер Фішер. Але спершу подай мені мій туфель. Я хочу зустріти їх у пристойному вигляді, - сказала дівчина і, відкривши сумку, витягла телефон.

Коли через хвилину Луїс таки прийшов до тями Блер підвівшись, підійшов до дівчини.

«Навіть шкода, що ти не знаєш, що вся ця власність лише прикриття для моєї злочинної діяльності, хотів би я побачити як твої очі вилізуть з орбіт, якби ти знала, наскільки я небезпечний», — подумав Блер повільно підходячи до дівчини.

Відстань між ними була не більше метра, але коли він почав повільно наближатися їй здалося, що вона випадково опинилася на знімальному майданчику, тому що те, як красиво і в той же час граціозно, немов пантера, рухався Блер було чимось з області нехай не фантастики, але щось за межею можливого.

Реджі облизала губи згадавши як класно виглядає Блер коли стоїть між її ніг.

І поки вона тоне в його очах кольору щойно скошеної зеленої трави, він так само посміхався ніби був справжнім втіленням справжнісінького диявола обіцяє своїй жертві піднести до її ніг світ замість всього лише душі.

Хіба це вважається чимось цінним? Вона б з радістю продала її і за тисячі разів меншу ціну тільки шкода, що вона нікому і на хрін не потрібна.

Тільки дарма Реджі розкотила губу, адже не завжди минуле зможе знову і знову повторяться, все в цьому світі змінюється будь-якої хвилини і як би пафосно чи дивно це не прозвучало, але сьогодні саме її туфля вирішила її долю, перекресливши їх з Блером минуле.

— Значить, кажеш тобі потрібно це? — посміхнувся Блер, піднявши туфлю.

- Так, зараз же поверни мені її, - сказала жінка стоячи на одній нозі.

— Ну, тоді лови, — усміхнувся Блер і розвернувшись у протилежний від дівчини бік жбурнув туфель далеко вперед.

— До речі, я тебе кидаю, а своїм папараці я рекомендую тобі влаштувати екскурсію у свою дупу. Шкода, я не встиг її розкуштувати перш ніж зрозумів, що ти лише чергова і на жаль тупа сука.

Ще з дитинства захоплюючись бейсболом Блер досі, незважаючи на вже досить зрілий вік, принаймні як для спортсмена, тридцять п'ять років, зміг би зіграти кілька матчів у будь-якій команді і навіть принести їй перемогу, тому кидок він робив так, наче реально, бився з кимось із гравців проти.

— Сучин син! — закричала дівчина, дивлячись, як Блер все швидше віддаляється і вже ось-ось і зайде в будинок.

Обернувшись біля самого будинку Блер подивившись на дівчину послав їй повітряний поцілунок і в наступну хвилину зник за дверима, які з особливою люб'язністю для нього відкрив Луїс, що вже прийшов до тями.

Піднявшись до себе Блер, набрав номер телефону:

— Привіт, забери телефон у Реджі і видали фотографії там, де я з Ейпріл.

— Буде зроблено бос, — почув Блер, перш ніж натиснути кнопку відбою.