Спочатку:
На сторінку книги
Її спина торкалася прохолодного шовку простирадла, а груди — гарячого, важкого тіла зверху. Вона зціпила зуби, але його пальці вже сповзали вниз, змушуючи її відкрити стегна.
— Ти хочеш мене, — прошепотів він десь біля шиї.
Його подих був гарячим і нахабним, як і він сам.
— Це... це не про кохання, — спробувала відсторонитися. — Це всього лише контракт.
— Контракт не змушує тебе стогнати, Алісо, — він опустився нижче, обпікаючи поцілунками живіт. — Це вже ти сама.
Вона стисла кулаки, ніби намагаючись утримати себе в купі, але коли його губи торкнулися внутрішньої частини стегна, усе розсипалось. Розум, сором, злість — усе зникло. Лишився тільки він. Макс. Її тимчасовий чоловік. Її покарання і спокуса.
— Припини уникати мене, — його голос був глухим, майже хриплим. — Попри все — ти лежиш тут. Голою. В моєму ліжку.
— Я... я не можу інакше...
— Можеш, — він уп’явся в її очі. — Але не хочеш.
Її серце закалатало, коли він увійшов у неї. Вона вигнулася, кусаючи губу, щоб не закричати, але було пізно. Вона вже кричала і не мала сил боротися з собою.
Його рухи були жорсткими, як і його натура. Але з кожним поштовхом щось у ній змінювалось. Її страх, її злість і мур, що звела навколо себе, дали тріщину. Залишалася тільки вона — оголена, розгублена, гаряча. Його.
— Якщо я справді чудовисько, — прошепотів він у саме вухо, — чому ти просиш мене не зупинятись?
Вона не відповіла. Бо відповідь уже давно була в її стогоні.
