Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Вечір швидко темнів. Я стояла біля вікна і дивилася, як згасає небо. Сонце вже сіло, лишився тільки тьмяний жовтуватий відблиск на хмарах. У вікнах навпроти одне за одним загорялося світло.
Цей спокій мене дратував. Завжди так. Наче варто затриматися в ньому трохи довше і всі думки починають лізти в голову. Хотілося вірити, що вони зникнуть самі, але так не працювало.
Я зрозуміла, що він зайшов, ще до того, як почула кроки. Просто змінилася напруга в кімнаті.
Він підійшов ближче. Я не оберталася.
Його руки лягли мені на плечі, обережно, ніби він не був до кінця впевнений, чи можна. Я не здригнулася. Мабуть, чекала цього. Довше, ніж варто було.
Я повільно видихнула. Напруга, яка тримала мене весь цей час, раптом послабла. Без різкого полегшення, без драм, просто стало трохи легше дихати.
Він нахилився ближче, торкнувся підборіддям моєї скроні. Нічого не казав. І це було краще за будь-які слова.
— Ти як? — тихо спитав він.
Я криво посміхнулася, дивлячись, як темніє двір.
— Зараз… нормально.
І вперше це не звучало як відмазка. Я не намагалася себе переконати. Просто так і було.
Ми стояли мовчки. Після всього, що сталося за ці три місяці, це мовчання було дивно терпимим.
А потім думки знову потягнули назад. У той день у Чикаго, коли все розвалилося. У той весняний ранок…
