Раді Вас бачити!

Підсвітка стала ніжно голубою. Але вираз обличчя залишався без емоційним

– Алісо, я ж дав слово, що не чіпатиму твоїх мисливців. Так кажу чесно, якби не ти – я б їх реально знищив, бо це воєнне формування, яке може дати спротив і нести для мене небезпеку, якби я вирішив залишитися тут. Але…мені не було діла ні до Харсіті, ні до Рутенії, якби не ти…ну добре, є варіант, що тут найбільше скупчення темної енергії і воно тут найшвидше відновлюєтеся, бо тут колись був той самий бій з демонами. Але я не впевнений що гра вартувала тих зусиль. Все ж без потрібного стимулу, я б погребував влазити в енергетичні війни, – почав явно з далеку техноїд.

– Ти охринів? Ти що тут надумав влаштувати війни за темну енергію?

– Ні…що ти…тільки трішки розширити сфери впливу і вкорінити свою владу…але це не заради самої влади, величі, чи грошей я роблю. А щоб бути з тобою, щоб якось легалізуватися в вашому світі, я просто працюю за вашим правилами, – продовжив Нес, його крила потроху розтискувалися, а підсвітка стала лазурною.

 Він що зовсім здурів? О це він взяв розгін! О, це я дала свободу на свою голову. Я теж тепер несу відповідальність за його дії, раз не активувала программер. Я тяжко видохнула.

– Алісо, не треба так на мене дивитися, скажи що робити техноїду у вашому світі, який залишився без підтримки? Ти можеш гарантувати, що ті хто віддають накази твоїм друзям, не прийдуть за мною, навіть якщо я буду сидіти тихо? А якщо я не хочу просто сидіти, я хочу пізнати твій світ… і саме головне, бути поряд з тобою. Яка в мене альтернатива? Тихцем прокрадатися в ночі до тебе? А ти будеш нервувати, чи не застукають, не схоплять мене в процесі. Чи ти вже не бажаєш, щоб я був з тобою? – сказав Нес і з цікавістю подивився на мене.

– Ні, хочу. Я хочу, щоб ти був поряд. Я не розраховую, що в нас будуть ідеальні відносни, як в любовних романах. Мені достатньо, якщо ми будемо разом проходити те що буде підкидати це буремне життя, – чесно відповіла я.

– Ну от…а я зараз по законам твого світу ніхто. Просто неврахована зброя, серійного номеру якої навіть в реєстру немає. Тож я навіть не можу розраховувати на статус коханця, щоб не принести тобі проблеми. А мій план дозволить це вирішити питання раз і назавжди, – запевнив техноїд і взяв в свою руку мою руку з ножем, і поцілував її, поклав щоку на неї.

 Я відчуваю жар від нього, від якого в мене пішли сироти шкірою. Я навіть відчувала своєю чуттєвою шкірою тріпотіння його вій, які приємно лоскотали.

 Щось мені стало соромно, я ж подумала про друзів, по себе, а про техноїда не подумала. А Сова дійсно один. Я можу розраховувати на підтримку Остапа і друзів, а в нього нікого не має…мені аж страшно за нього стало. І щемливо на серці.

– Ну добре, я зрозуміла, твої мотиви з ТехСкай і цим контактом. Але дивись, якщо через неполадку твоїх дронів, постраждають друзі – я тебе покараю! І не так солодко! Зрозуміло? Так, а тепер з приводу того що ти влаштував в центрі з бронемехом, – сказала сурово я.

– Мої дрони, якщо їх правильно експортувати згідно інструкціям і не лізти самим в них, працюють ідеально. На відміну від того мотлоху, що ти назвала бронемехом. Я не причетний до того, що бронемех збожеволів. Навпаки, я там був, як під страховка. Але це так, вже перестраховка над перестраховкою, бо я впевнений в своїй дронах. Гордій і Тимко не постраждали. Пару синців для мисливців це фігня, тож не бачу приводів для хвилювання, – відповів Нес, навіть якось з таким видом, наче я його дітей образила…а не дрони.

 Мабуть, це була його гордість. Та і я сама підняла інформацію про продукцію ТехСкай і до неї не було претензій. Так, були нюанси, але працювали ці дрони дійстно добре.

– Ну добре, татусь дроненят, вибач що образила твоїх діток. Але що не приємно, коли справу твого життя паплюжать? А ти мені моє полювання спаскудив! Ну як приємно бути на моєму місті? Не приємно, коли ти відав стільки зусиль та ресурсу, а до твоєї справи відносяться зневажливо. Як ти зробив зі мною, – зауважила я, висмикнув від нього руку.

 І повела острієм ножа від виїмки ключиць по шиї до підборіддя, змусив Неса задрати голову.

 В очах Неса спалахнуло нарешті розуміння, того що я хотіла донести. Його крила полу розгорнулись, а підсвітка зблідла.

– Ой, дійшло...пробач…моя пані, я тут винен! І заслуговую покарання за це, – сказав Нес.

– Ото ж, у мисливців за те що хтось вкрав їх право на здобич. Зневажив таким чином їх гідність: як мінімум пику б’ють, а максимум оголошують вендету, – повідомила я, граючись лезом ножа з його звабними вустами.

 Я підняла очі на його крила, що знов зворушливо затремтіли і змінили колір підсвічення на рожевий. Лезо ножа в моїй руці ковзнуло униз по пульсуючий магістралі на шиї, де проходило охолодження. Техноїд покірно відхилив голову, підставляючи шию під ніж, наче очикуючи вирок.

 Нес вчепився нервово в підлокітники, залишаючи борозди від кігтів, бо його руки почали трансформуватися в механічні.

 Ніж знов опустився до його грудей і я виводила острієм кола по ареолам його напружених сосків, і легенечко торкнулась кінчиком леза його соску, чим викликала здригання всього тіла. Я почула хруст, здається мінус підлокітники.

– Моя, пані...так ти підпишеш той додаток? – крізь важке дихання спитав Нес, хоча я розуміла йому не потрібно дихати, але так він мабуть, збивав напругу.

– Я думаю над цим.

– А що я можу зробити, щоб моя пані швидше прийняла рішення? – перепитав з надривом Нес.

– Ну…не знаю…а чим ти мене зацікавиш? – діловито поцікавилася я.

– Пані бачила в додатку перелік повних можливостей обладнання, з котрим буде працювати, – відповів Нес.

– Так це ж послуги, які отримає корпус мисливців, а мені цікаво що конкретно отримує операторка даного облажднання. Взагалі, я хочу знати, а в повній комплектації йде обладнання? – зауважила я багатозначним тоном і мій оцінюючий погляд опустився з прекрасного обличчя, спокусливого торса на пах.

 Сова, милого рожевого кольору підсвідки розфарбував весь кабінет і його крила на всю різко розгорнулися.

– Є в мене все в комплектації, – тихо, але впевнено заявив Нес.

– То покажи….

 Він підняв на мене розгублений погляд.

– Попестити себе і навіть там, заодно подивлюся твою повну комплектацію, – сказала я.

– Пані, може я тебе попещу…

– Ні, ти покараний, тож мене торкатись не маєш права, тільки себе, – попередила я.

– Ну добре…я просто ніколи цього не робив, тож не вмію, – знітився Нес.

 Я відійшла до столу, сховала ніж і схрестила руки на груді.

 Сова, почав гладити себе з шиї, потім груді, видно його руки тремтіли рухи були не впевненими, переривистими. Але все одно виглядало спокусливо. Навпаки його невпевненість робила його зараз живим, справжнім і...милим. Його крила зворушливо тремтіли полузгорнувшись, а підсвітка лихоманливо тремтіла рожево-червоним.

 Я закусила нижню губу.

– Так правильно, моя пані? Я правильно все роблю? – перепитав невпевнено Нес, примружившись.

– Так, який ти спокусник, гарний, далі продовжуй, – похвалила я його.

 Нес кивнув і його руки спустилися до пресу, що блистів під світлом стелі і відливав теж рожевим від підсвітки крил, пестив живіт і спускався нижче, але різко прибрав руки.

– Ні! Не можу, мені якраз за це чоловіки не подобаються. Це все якось примітивно виглядає, тваринним і фінальний процес виглядає бридко. Я не можу, пробач, – зізнався Нес.

– Оу, Сова, але ж це не так. Це не тваринне, так ти мене порадуєш, я хочу побачити, який ти коли досягаєш солодкого піку, – сказала я.

– Я покараний, тож не повинен нічого досягати…– відповів Нес, похилив винувато голову.

– Ні, так не піде. Я хочу побачити тебе всього сьогодні. Тож допоможу…– і я примружив по-котячому хижо очі, різко підійшла до крила, рукою дала знак підняти, щоб я зайшла йому за спину.

 Сова покірно підняв крило.

 Я зайшла за спину і почала пестити частину його крила, яка йшла з плеча, там знайшлося місце де я виламала від нього шматок. Я погладила його і поцілувала, тілом Сови пройшлася бурхлива хвиля, він закинув голову назад і застогнав. Наче я торкнулася чогось сокровенно чуттєвого.

– О, тобі подобається, коли крила пестять? – спитала я, схилившись над вухом в прошепотіла це, погравшись язиком, трохи грайливо вкусив.

– Так, моя пані…я спеціально підготувався до зустрічі з тобою…– прошепотів пересохлими вустами він.

– О, ти знав що я йду по тебе…

– Так, як тільки ти переступила поріг ТехСкай, я зробив броню на крилах менш щільнішою і додав більше датчиків поближче до поверхні крила, прибрав фільтри, – перелічив Нес.

– О, так он як ти можеш витримувати навантаження літаючи на висоті, роблячи всякі викрутаси і навіть врізатися в будівлі. А зараз ти такий став чуттєвий, тобто в тебе є бойовий режим і режим…отримання насолоди? А це в тебе завжди було? – здивувалася я.

 Я збентежилась – це було так мило, що Нес спеціально під мене підлаштував своє тіло, яке то створене для зовсім іншого.

 Виходить, що Сова переробив свою істотність під мене.

– Ні, я розробив його спеціально для тебе і тільки ти його викликаєш. Ніхто інший це не викличе. Я дуже ризикую, бо зараз я вразливий, бо не зможу полетіти, і мої крила легко пошкодити, – сказав Нес.

– Йой, ти так мені довіряєш? А раптом візьму свій ніж і чирку крильце під самий корінь? Ти не боїшся цього? – перепитала я, міцніше стиснула передпічну частику крила, а вказівним пальцем демонстративно чиркнула між основою крила і кріпленням до лопатки.

 Сова застогнав, так солодко, що в мене аж серце стало. І в низу живота бажання прокинулося ще сильніше, хоча, і до цього підмучувало мене, але я трималася на силі волі. Зараз, ох, який солодкий стогін!

– Ріж…я наніс тобі образу, зіпсував полювання. Тепер ти маєш право знищити моє достоїнство. І крила це воно. Навіть не член, – зізнався через стогони Нес.

 В мене аж серце від цього стиснуло. Аж душі боляче стало. Я подивилася на крило в своїй руці, величезне, масивне, воно ледь розгорнулося, інше повністю розгорнулося і солодко здригалося. Ну як таку красу можна пошкодити навмисно? Ну так… я можу злитися на Сову. Але шкодити, щоб це було фатально – ні. Так подражнити можу. Погратися. Але роблю це не з метою зневажити, а просто трохи показати його вразливість, щоб він не загрався в Бога. Я не розумію, як можна шкодити любому навмисно. Навіть, якщо б мене змусили різати йому крила – я цього не стала б робити.

 Я ніжно попестила рукою крило й лизнула те місце, яке чиркнула пальцем. І тут почувся новий бурхливий стогін. Нес вигнувся назад дугою, його спина скаменіла, кожен м’яз було видно.

– Алісо…не треба..я ж не можу…це мене спалить…я не знаю куди дівати напругу! – зізвався Нес.

– О, так я тебе навчу, – І я оперлася підборіддям о його плече, а сама руками, попестила його живіт і низ, зісковзнула під штані.

 І я відчула те що шукала, тверде, і готове до використання, що вже натягнуло тканину штанів, того прорве її.

– М-м…що я знайшла...мені подобається і добре, що не сильно величезний. Фу, в мене великі баклажани викликають острах, бо я вже відчуваю скількі болю це принесе. Не знаю, як там справляються героїні любовних романів з тими прутяками, – візьми і ляпни я.

– Аліса, я тебе обожнюю, ти як щось скажеш, а в мене процесор зависає, бо це збиває мою програму, – розвеселися Нес.

– Нє, ну а як мені це назвати? Ну там такі розміри бувають...ну дуже фантастичні…о, як розмір твоєї пір’їнки!

– Дивлячись яка сама, але самий менший розмір починається від...двадцяти сантиметрів…– відповів з машинною скурпулезністу Нес. І тут техноїд озирнувся на мене, щось в мені оцінив, – В тебе стільки не влізе.

– Отож, і я про те…так стоп, ти що там розрахунки провів, га? Паскуднику? – і я хижо примружила очі і стиснула його член.

 Нес тихо застогнав, але не так палко – як я торкалася крил. Все ж як я зрозуміла, вони чутливіші ніж член.

– Ну пробач, це професійне, – відповів Нес.

– Ну-ну, а в тебе для мене золотий стандарт, тим паче, цим ще треба вміти користуватися, – додала я і вже почала ніжно пестити його в штанях.

 Нес навіть прибрав зайві пір’їнки, щоб мені не заважали. Але нахабно підгорнув під другу руку крило, щоб я однією рукою любила його член, а іншою крило.

– От нахаба, сам давай працюй руками, а я вже змилуюсь над тобою і пограюсь з крилами, – наказала я, – Повторюй мої рухи.

– Так, моя пані, – відповів більш охоче Нес, здається моя гра йому сподобалася.

– А що ти не можеш, перенаправити задоволення від пестощів крил на член, ну… як громовідвід? – додала я.

 Нес знов на мене озирнуся з виразним поглядом.

– Алісо, де в ти береш такі цікаві рішення? – перепитав Нес.

– Там вже немає, роби! – пробухтіла я і не втималася вкусила грайливо за шию.

 Сова закрив очі і задоволено застогнав, солодко вигинаючи шию, підставляючи під мої укуси. Шия була упруга, але не тверда і приємно тепла, ніжна шкіра. Я лизнула укус. Не перестаючи стискати, пестячи крила – я відчувала як броня під руками пульсує в такт гулкому звуку, що виривається з грудини Неса. Знов заблимало відчайдушно світло. Повітря завібрувало. Його крила тремтіли, а підсвітка на них лихоманливо миготіла, наче от-от згасне. Знов все тіло Сови напружилося.

– Аліса, я зробив як ти казала…– простогнал хрипко Нес, подаючись назад.

– І?

– Все одно не можу це витримати, воно викликає системний збій і перешкоди. Я палаю в середині…Можна це якось обірвати…чи припини…є інший шлях? – спитав Нес.

– Ні, тільки випустити це, зараз допоможу, мій Місяце, – і я знов сковзнула рукою в штани цього сором’язливого спокусника.

 Я зробила пару чуттєвих рухів, але відчула те що мене насторожило, витягнула руку і здригнулася.

– Несе, ти своїми пазурами себе пошкодив. Ну як я не подумала, що їх треба прибрати. Так шкода, таку красу зіпсував, – обурилась я, показуючи йому кров на пальцях.

– Та все одно, це не крила, якоїсь функціональності окрім любощів з тобою воно не несе. Тож нічого страшного що пошкодив, я можу відновити його, – якось відсторонено сказав Нес.

 Ну звісно, він все ще техноїд і буде таким. Тож дійсно, він буде продовжувати щось робити, навіть з пошкодженнями такої інтимної зони. Я важко видихнула. Нес взяв серветки і витер дбайливо мені руку.

– Пробач, зіпсував тобі задоволення, – вибачився Нес.

– Ні, нічого не зіпсував, милий, все добре. Тільки більше своєму приладу не шкодь. Він мені подобається і потрібен, як і ти весь в цілому, – з ніжністю проговорила я і поцілувала Неса в скулу.

– Скажи…я тобі яким подобаюсь? Як у вигляді людини чи техноїда? – раптом спитав Нес.

– Оу, звісно ти який справжній…

– Тоді як техноїд…

 Я знов перелізла на перед під крилом.

– Але і людська подоба нам потрібна, щоб ти краще інтегрувався в людське суспільство. Тож ти мені подобаєшься в цих двох виглядах однаково, – відповіла я, розстібуючи ремінь і штани, висвобождаючи член.

– Ну от…а мені так подобалося як ти пестиш крила…– сказав Нес.

– Буде тоді і любощі з крилами, – сказала я та всілася йому на коліна.

 Однією рукою я робила поступаючи рухи рукою на його члені, а іншою пестила крило. Я намагалася синхронізувати ці рухи. А Нес пристрасно мене одарював поцілунками: шию і в ключицю, і плече. Навіть сам прихопив легенечко кликами.

 Нес застогнал, вигнувся дугою, розвернув на весь кабінет крила, що відчайдушно засяяли. Я відчувала рух повітря і щось темне обплело його тіло, наче темні тату, воно складалося наче за космічної темряви, було приємно прохолодне на дотик. Від цього в мені аж по хребту наче розряд пройшовся. Але я не звернула на це уваги, бо сама віддалася пристрасті. Бо мене любощі з Несом навіть без повноцінного секса завели, особливо його стогони, така чуттєва реакція. Мене запалювало його бажання, воно відчувалось наче моє, воно проникало крізь шкіру, запалювало її наче теплий шовк, і проникало глибше, стискалося в приємній насолоді серце і розтікалось нижче. Я відчуваю навіть програмер став теплим. Нес вигнувся всім тілом і різко здригнувся втративши вигляд людини, але швидко повернув, а я відчула як руку наповнює щось тепле і густе. Його тіло ще здригнулося, Сова прикрив очі, крила тремтіли. Нес швидко прийшов до тями, серветкою витер мені руку. Хоча мені подобалося фізичне підтвердження пристрасності техноїда.

 Нес притулився ніжно чолом до мого чола і подивився мені очі, його погляд лихоманливло мерехтів.

– Дякую, моя пані, за такий солодкий урок. Ну що ти підпишеш додаток? – спитав Нес, притягнув руку, яка пестила член до вуст і поцілував її.

– Ну не знаю...знов я залишилася без наповнення, все про задоволення інших ду…– хотіла пожартувати я, але не вчулася як опинилася на столі, обличчям до обличчя Неса.

 Він дивився на мене проникливим поглядом космічно синіх очей і я відчувала навіть крізь штани як між ніг мені давить його бажання.

– Йой, ти наче розрядився? – здивовано спитала я.

– О ні! Я тільки зрозумів механіку процесу, а тепер можу більш поглиблено включитися в тест драйф, – і Нес сказав це таким тоном, що я почервоніла, а між ніг стало волого.

– Йой, Нес, тихо, я пожартувала. Мені пора…хе-хе...– почала давати задню я.

– О ні…поки ми все не узгодимо по додатку, я тебе нікуди не відпущу, – сказав твердо Нес, переплів мої пальці зі своїми, змінив подобу на техноїда.

 І тепер я відчула між дещо іншу конфігурацію… обладнання.

– Все підпишу, тільки ту штуку прибери, збоченець! – обурилась я.

– Не хвилюйся, змазка йде в комплекті! – хижо попередив Нес, обнажив ікла і облизнувся.

– Яка змазка? Ти офігив? Пусти! Нахаба! Сказала все підпишу! – виривалася я, відчуваючи, що дійсно моє лоно бажає його в такій подобі і комплектації, аж все тягне і стогне в мені. Але дійсно я тоді не зможу піти, а мені пора.

 Здається, якщо спершу кішечка, зловила сову за крило і не пускала, грайливо вискубуючи пухнасте пір’ячко, то тепер сова притиска кішечку до землі і намагається не пустити ту втекти від розправи. Йой. Я розгубилась який мені Нес подобається – покірний чи о такий. Мої щоки розчервонілися. Хоча Нес був великий і механічний, але я не відчувала його вагу, ну тільки в одному місці…йой. Я потерлася об цю інтригуючу конфігурацію промежиною і зрозуміла, що необхідність змазки там не жарт. Йой.

 А так хотілося ще лишитися і займатися цим до схочу. Тепер я зрозуміла сенс всієї хитрої схеми Неса, яка надає нам можливість бути разом скільки МИ бажаємо, а не скільки вирішать інші.

– Може, пані, бажає перевірити на справність предмету перед підписанням контракту? Я не проти, – додав Сова, примружив очі, інтимно близько до мене наблизився.

 Я відчувала тепле дихання на собі.

– Ні! Я вірю, що все працює! Де підписувати? Ти не міг відсунутися, мені не зручно підписувати, – попрохала я.

– О, ну звісно, – з якийсь дивним тоном сказав Сова і відсунувся.

 Я полегшено видихнула, але не вчулася як мене просто перевернули на живіт. Я все ще була на столі, перед носом був стос з додатком і ручка в руці. Сова знов навис наді мною, зазирав через плече, прибрав косу з шиї і почав одаровувати мене цілунками, все ще притискаючись своїм гарячим девайсом мені до лона.

– Гей, я повинна ще раз перечитати, а так не зручно! – обурилась я, відчуваючи як думки плутаються і в груді стає тісно.

 Серце калатає що шалене, розганяючи кров, що здавалось переганяє рідкий вогонь, який опікав душу і підпалював бажання в низу живота.

– А по-моєму дуже зручна поза. Ти не поспішай, вивчай все істотно. А я все ж протестую обладнання, бо воно вже відчуває свою пані і готове їй догодити, – проговорив тихо, але так виразно і звабливим тоном цей гівнюк, що мене хвилею жару обдало.

 І він потерся чуттєво грудиною, о мою спину, знов я вся палаю, довелося трохи помахати собі стосом перед лицем, щоб трохи охолодитися, а потім вже почати читати.

– НІ! Я вже вивчила, зараз підпишу! – вирвалося з мене і я схопила ручку, зробила нервово підпис де потрібно і вчасно. Бо я відчувала ще трішки і тканина моїх штанів не витримає натиску девайса цього паскудника. – Я все, відпускай мене!

– Ну не знаю…щось в мене стався якийсь збій і я не можу виконати команду, звернися пізніше, – грайливо відповів техноїд, обгораючи нас крилами, я бачу на них рожево-червону підсвітку.

– Гівнюк, ну пусти, кому кажу, інакше зараз твій агрегат зламаю так що ніяка гарантія не прийме! – обурилась я, але відчуваю, що сил і саме головне бажання для спротиву стає все менше.

– Добре, але тільки того, що дійсно, я накосячив і не заслуговую, поки що на конект з моєю пані, але коли реабілітуюсь…– пообіцяв багатозначним тоном Нес, і досі спираючись на одну руку, іншою підхопив мене під грудьми притис до себе, я аж думала ребра зламає, але ні це було досить пристрасно, але ніжно і вкусив палко за шию.

 Я запищала, як миша, від переповнення емоцій.

 Мене червону до кінчиків мізинця ноги явно з великим небажанням відпускали. Я притиснула стос до грудей, попрямувала до дверей, намагаючись зайвий раз не оглядатися, бо мені дуже важко покидати цього спокусника. Тільки я опинилась біля двері, хотіла її розблокувати – як зрозуміла що не можу, мене все ще не відпускають. Нес з’явися над швидко поряд і притиснув мене до себе, полум’яно поцілував.

 Ну що ж він гад робить? Як мені виходити з будівлі і добиратися до пікапу на ватяних ногах і в повному неадекваті?

 Я не пам’ятаю як вибиралася з ТехСкай і до пікапу, де мене чекали подруги. Вони щось питали, а мені мову відібрало і я їх чула, як крізь бавовну, моє серце аж під ребрами гупало. І було так журливо, що я покинула Сову, бо поряд з ним я палаю бажанням, але мені спокійно в іншому плані. Я ж ним наче дома чи з рідною істотою.

 Наші старші були задоволені, що тепер цей додаток підписаний і нічого не заважає укладанню угоди, бо блогери і СМІ якось дізналися про цей контракт – і тиснуть на мисливців, щоб ті чим швидше підписували його. Бо суспільно не бажало повторення історії з бронемехом.