Зараз моя головна задача — навчитися писати просто. Так, щоб поріг входу в текст був нульовим: сів, відкрив, залетіло.

Для цього я зараз паралельно тягну два іронічних цикли, де можна не душніти, а відриватися:

1. «Темні»

Книга 1 . Ліки від сумних думок

Про шістьох вампірів. У кожній епосі свій заміс. Буде весело, саркастично і без соплів. Такий собі майданчик для відпрацювання іронії та динаміки.

Надихнулася піснями гурту Zwyntar

2. Зомбі-апокаліпсис

Серія коротких оповідань про трьох героїв. Теж іронія, теж драйв, але вже в декораціях кінця світу. Формат короткої дистанції — ідеально, щоб набити руку.

Паралельно закриваю хвости:

Дописую одну главу в «Баг: Право на душу» (Sci-Fi, закриваю 1/2 книги).

Добиваю три книгу-роздуми про кризу середнього віку. Це фінал мого «експериментального полігону», після якого я остаточно йду в художку.

Плани, звісно, грандіозні, але роботу та сім’ю ніхто не скасовував... Тому якихось жорстких графіків виходу не даю. Буду писати про результати по мірі завершення. Поки що все в процесі. Цікаво — стежте, не цікаво — не стежте. Я не наполягаю.