Спочатку:
На сторінку книги
ГЛАВА 23. Вирок ректора
Ранок у домі палестинської родини почався з лагідного променя одеського сонця, що пробивався крізь густі фіранки гостьової кімнати. Валерія солодко потягнулася в чужій, але такій затишній рожевій піжамі, яку їй напередодні подарувала Саміра. Дівчина швиденько встала, заправила ліжко й попрямувала до ванної, де для неї вже з вечора дбайливо приготували нову, запаковану зубну щітку та окремий пухнастий рушник. Натягнувши на себе свою вчорашню святкову рожеву сукню, яка тепер здавалася символом її особистої революції, Лера злегка поправила зібране у хвостик волосся і сором'язливо вийшла на кухню.
А там уже вирувало життя. За великим столом, заставленим тарілками, на неї чекало абсолютно все сімейство. Побачивши гостю, поважна Хафа миттєво засіяла, Нурія тепло кивнула, а Саміра з Еман звільнили для неї місце поруч із Таміном.
Перед тим як присісти, Валерія глибоко вдихнула, щиро подивилася на жінок і з трепетом у голосі промовила:
— Доброго ранку... Я хотіла від усього серця подякувати вам за те, що прийняли мене посеред ночі. Я ніколи в житті не забуду вашої доброти та гостинності.
Мати Хафа разом із Нурією та дівчатами були неймовірно зворушені такою щирістю. Хафа навіть притиснула руки до серця:
— Ой, люба, ну що ти таке кажеш? Ми були тільки раді сховати тебе у себе, а не залишити на вулиці чи серед тих безсовісних людей у гуртожитку! Ти для нас уже як рідна донечка, тому навіть не думай ні про що погане.
Валерія від таких слів миттєво почервоніла до кінчиків вух, опустивши очі на скатертину. Тамін, який сидів поруч, задоволено й гордо посміхнувся. Він упевнено взяв зі столу кришталеву розетку з густим, неймовірно пахучим домашнім варенням і почав щедро намазувати його на шматочок свіжого хліба.
— Давай, моя принцесо, підкріплюйся, а то ми вже катастрофічно запізнюємося, — лагідно промовив він, підсуваючи їй бутерброд. — У нас сьогодні ще й хор першою парою, треба мати сили. Спробуй, це моя мама сама робила варення з чайної троянди, воно неймовірно смачне!
Лера несміливо відкусила шматочок. Солодкий, витончений смак трояндових пелюсток буквально розлився в роті.
— Боже, як смачно! — захоплено вигукнула вона, зажувавши, і одразу ж звернулася до Хафи: — А ви мені дасте рецепт? Я б дуже хотіла навчитися таке готувати!
Хафа гордо закивала, обіцяючи все розписати в найдрібніших деталях.
Проте сімейну ідилію раптово перервав Абдулла. Голова сімейства, який до цього мовчки сидів із хмурим, затурбованим обличчям, важко зітхнув, відклав телефон і прямо подивився на дівчину:
— Валеріє, я мушу тобі сказати... Я вчора дзвонив твоєму батькові Павлу. Ну, що я можу сказати... Твої батьки абсолютно не в захваті від нічного інциденту. Твій батько нагримав на мене і сказав, що вони зараз терміново виїжджають до Одеси, щоб особисто у всьому розібратися.
У Лєри всередині миттєво пробіг крижаний холодок. Серце стиснулося від передчуття жахливої бурі: вона вже чітко уявляла, які суворі нотації та докори їй доведеться вислухати від батька. Він точно почне кричати: «Навіщо ти взагалі покинула гуртожиток і поїхала жити до якихось арабів?! Що ти собі думаєш?!».
Побачивши, як зблідла його дівчина, Тамін миттєво зреагував. Він обережно підняв її підборіддя своїми пальцями, змусивши подивитися у свої глибокі, палаючі ніжністю карі очі:
— Ей, подивися на мене. Не хвилюйся, чуєш? Ми з усім розберемося разом. Якщо треба буде, я особисто зустрінуся з твоїм батьком і поговорю з ним як чоловік із чоловіком!
— Ні, сину, — строго втрутився Абдулла, похитавши головою. — Це буде розмова старших. А поки що — марш на навчання. Ідіть на пари, не робіть собі зайвих проблем хоча б у коледжі.
Хафа, глянувши на великий настінний годинник, раптово сплеснула руками з тривогою в голосі: — О Аллах, ви дійсно запізнюєтеся! Швидше доїдайте і висувайтеся, бігом! — Та все буде добре, мамо, встигнуть вони, — весело заспокоїла її Саміра.
Старший брат Тарік, тримаючи на руках малюка, підійшов до Таміна і з повагою ляснув його по плечу: — Ну що, братику, ти, звісно, вчора влаштував справжнє кіно в тому гуртожитку... Але ти вчинив так, як треба. Як личить справжньому чоловікові. Я пишаюся тобою.
За кілька хвилин закохані вже швидким кроком поспішали до музичного коледжу. Валерія йшла, міцно тримаючи свого хлопця за руку, і досі не могла до кінця повірити в реальність усього, що сталося за останні двадцять чотири години. Цей гордий, колись неприступний мажор не просто заступився за неї перед суворими вихователями — він фактично покликав її заміж!
«Я навіть не знаю...» — хаотично крутилося в голові дівчини, поки вона перебирала підборами по тротуару. — «Я ж кохаю його, це правда. Дуже кохаю. Тільки от щодо заміжжя... Чи не занадто це швидко? Хоча, з іншого боку, я так хочу бути з ним назавжди. Мабуть, якщо наші батьки дадуть дозвіл і не влаштують третю світову війну, я погоджуся...»
Але як тільки вони переступили поріг рідного коледжу, уся романтика миттєво розбилася об жорстоку реальність студентського життя. Буквально на кожній стіні в холі, на дошці оголошень і біля розкладу висіли роздруковані на звичайному папері фотографії. На них були чітко зафільмовані вони з Таміном під час вчорашньої романтичної вечері в грецькому ресторані «Нікос» — їхні ніжні обійми, сплетені руки під столом та той самий перший, палкий поцілунок біля фонтана.
Побачивши їх, студенти, що стояли в коридорах, вибухнули голосним, уїдливим сміхом, тицяючи в їхній бік пальцями.
Тамін від побаченого миттєво скипів. Його обличчя налилося люттю, а очі заблищали небезпечним вогнем. Він підскочив до найближчого стенду, зі злості з м'ясом зірвав кілька фотографій, скрутив їх у кулак і голосно, люто прокричав на весь хол своєю рідною арабською мовою, переходячи на суворий тон:
— Хто цей шакал, який це зробив?! Вирішили посміятися з мене?! Навіщо ви влаштували цей брудний цирк?!
Валерія стояла поруч у повному шоці, притиснувши руки до рота:
— Боже... Хто міг нас там сфотографувати? Таміне, що нам тепер робити? Це ж ганьба на весь коледж!
У цей момент до них, розгойдуючи стегнами, підійшли дві пафосні одногрупники Таміна. Обидві отруйно посміхалися, дивлячись на розгублену Леру:
— Ой, дивіться, а ось і наша солодка парочка прийшла! Ну що, голубчики, вітаємо, ви сьогодні прославилися на весь навчальний заклад! Тепер ви у нас головні зірки соцмереж!
— Пішли геть звідси, поки я за себе не відповідаю! — гаркнув на них Тамін так, що хлопці миттєво злякалися і швидко ретирувалися в натовпі.
Але на цьому сюрпризи не закінчилися. З динаміка на стіні пролунав суворий голос секретарки:
— Студенти Тамін та Валерія, негайно з'явіться в кабінет ректора!
Звісно, першу пару хору вони благополучно пропустили. Зайшовши до просторого кабінету, закохані побачили ректора — статного, суворого чоловіка в дорогому сірому костюмі, який повільно пив каву з порцелянової чашки. Він опустив погляд на документи, а потім суворо й холодно подивився на студентів через стіл:
— Ну що, голубчики... Прославилися, значить? Я, звісно, не знаю, який саме «доброзичливець» зробив ці фотографії і розвісив їх по всьому коледжу. Але ви повинні чітко знати: подібні бурхливі любовні стосунки в стінах нашого закладу та за його межами у такому форматі — це абсолютно неприпустимо. Це порушує дисципліну! Але й це ще не все. Мені сьогодні з самого ранку особисто зателефонувала комендантка вашого гуртожитку. Вона сказала, що ти, Таміне, влаштував там учора справжній дебош, грубо хамив вихователям, порушував громадський порядок і силою забрав Валерію, наче ти сам маєш право вирішувати за неї!
Тамін, незважаючи на суворий тон керівництва, продовжував ніжно й міцно тримати Валерію за руку під столом, даруючи їй свою підтримку. Дівчина від страху не могла вимовити ні слова, тому палестинець заговорив сам, чітко й гордо дивлячись ректору в очі:
— Пане ректоре, я зараз усе поясню! Я зробив це не просто так, мені підказав мій чоловічий імпульс і совість! Її там брутально унізили! Звинуватили в тому, що старий бракований холодильник потік, хоча її батьки хотіли зробити як краще для всієї кімнати! А її сусідечки просто зрадили її й не підтримали. Я не міг дивитися, як мою дівчину змушують ставати на коліна й мити підлогу за чужі прорахунки!
Валерія, набравшись сміливості від його палких слів, вирішила підтвердити версію коханого:
— Так, пане ректоре, це правда... Нехай Тамін і поступив трохи імпульсивно та емоційно, але він просто захистив мене як справжній чоловік!
Тамін, почувши це, з неймовірною гордістю та любов'ю подивився на свою сміливу блондинку.
Проте ректор лише обурено відставив чашку з кавою вбік:
— Ну, судячи з ваших нинішніх палких стосунків, тепер весь коледж буде тижнями співати про вас пісні й перемивати кісточки! Але закон є закон. Валеріє, оскільки ви грубо порушили правила гуртожитку, самовільно привізши туди заборонену побутову техніку, а потім влаштували непокору адміністрації — вас офіційно виселено без права повернення!
Тамін миттєво підхопився зі стільця, і його палестинський темперамент знову вибухнув:
— Нехай! Ну і нехай виселяють! Раз там таке жахливе, скотське ставлення до людей, вона там більше і дня не залишиться! Вона нічого поганого не зробила, як і її батьки!
Ректор суворо подивився на гарячого іноземного студента:
— А от щодо вас, Таміне... За ваше вчорашнє самоуправство та хамство вихователям на вас чекає суворе покарання. Оскільки комендантка дуже наполягала, ви зобов'язані відсьогодні протягом тижня залишатися після пар і особисто чергувати, прибираючи 209-й кабінет теоретичних дисциплін. Це моє остаточне рішення.
Тамін раптом полегшено й навіть трішки зухвало хіхікнув, сідаючи назад:
— Ой, та будь ласка! Я все витерплю і все відпрацюю, це взагалі не проблема! Головне — що покарання наздогнало мене, а не мою Валерію.
— Ні! Це несправедливо! — емоційно заперечила Валерія, підхоплюючись. — Я не хочу, щоб він через мене відпрацьовував і мив кабінети! Це ж я винна в усьому!
Тамін хмуро, але з безмежною ніжністю подивився на неї, акуратно садовлячи на місце:
— Заспокойся, принцесо. Ти нічого робити не будеш. Я це заслужив, і я як чоловік усе виконаю.
Ректор важко зітхнув, підводячись із-за столу:
— До речі, ваші батьки вже приїхали і чекають у коридорі адміністративного корпусу. Можете йти на пари, а я зараз викликаю їх сюди, до кабінету, щоб серйозно поговорити про вашу поведінку. Вільні.
За хвилину Тамін і Валерія вийшли з кабінету, міцно тримаючись за руки. Лера йшла абсолютно сумна, ледь не плачучи від усвідомлення того, що через її проблеми коханий тепер змушений залишатися після занять на важкі чергування.
Бачачи її смуток, Тамін раптом різко зупинився прямо посеред порожнього коридору, заступивши їй дорогу. Він ніжно притиснув її до себе і, не звертаючи уваги на можливість бути поміченим, палко й солодко поцілував її в губи.
— Все добре, моя маленька катастрофо, — прошепотів він, відстороняючись і лагідно посміхаючись. — Головне — що з тобою все гаразд. Я прийму будь-яке покарання, чергування для мене — це взагалі дурниця. Але зараз у нас є набагато більша проблема: нам треба терміново з'ясувати, який саме шакал сфотографував нас учора в ресторані й влаштував цю підлянку. Ми це обов'язково дізнаємося.
Валерія слухняно кивнула, витираючи сльозу, і вони обоє поспішили на пару хору, де з-за дверей уже долинав голосний, злагоджений розспів студентських голосів. Попереду на них чекав важкий день, але вони були разом.
