Раді Вас бачити!

Віктор повернувся додому пізніше, ніж зазвичай, після того як він відправив новий кандидаток виконувати завдання, ще деякий час провів у кабінеті, він кинув ключі на консоль у передпокої, зняв пальто й навіть не піднявся до вітальні. Його кроки одразу попрямували до сходів, що вели вниз до підвалу . Він відчинив важкі двері та увійшов до приміщення. Віктор знову оглянув жінок які були ще живі, їх було всього декілька, але він скоро і їх позбавится, бо це вже не цікаві іграшки які вичерпали свої сили.

Кілька жінок сиділи вздовж стіни, вони підняли голови, почувши його кроки.

— Де Одрі? — раптом запитала одна з них.

Віктор зупинився.

Дівчина була молодшою за інших, темне волосся, бліде обличчя, але погляд — несподівано твердий.

— Я запитала, де моя сестра?

Віктор повільно повернувся до неї.

— Ти все ще ставиш запитання?

— Що ти з нею зробив? Вона так і не повернулася після того як втратила свідомість.

—Тебе це не стосується!— на його обличчі не здригнувся жоден м'яз. 

Дівчина підвелася.

— Ти вбив її?

Віктор підійшов ближче.

— Тобі краще не знати відповіді.

— Я хочу знати!

— Тоді треба було допомогти їй, а не ловити кайф як шлюха, маструбуючи на те як я її трахаю!— с посмішкою відповів Віктор.

Вона спробувала пройти повз нього, але чоловік схопив її за волосся й різко зупинив.

— Люба, сміливості набралася? А деж твоя сміливість була тоді? Ти слухняно підкорялася мені, боячись, що замість Одрі будеш ти? А тепер показуєш свій характер?

Вона скрикнула, намагаючись вирватися, але Віктор повів її з підвалу у кімнату не відпускаючи її волосся. За ними починалася кімната, куди інші жінки ніколи не заходили без його дозволу. Двері за ними зачинилися, чоловік кинув дівчину на ліжко, розірвав одяг на ній, потім встав і прив'язав руки та ноги до бильців . Далі чоловік узяв лубрикант , змастив руку і почав вводити в дівчину пальці, спочатку по одному, а потім і всю кість. Дівчина стогнала від задоволення, тоді він пришвидшив рух рукою, змушуючи дівчину кричати ще голосніше. Віктор змастив і іншу руку і поступово почав вводити і її, бідолашна жінка благала зупинитися, але чоловік не чув її. Коли дві руки були повністю у вагіні, він пришвидшив рух, змушуючи дівчину кінчати , він робив це різко, жорстко, розтягуючи піхву. Вона терпіла, отримувала задоволення і одночасно біль, очі її вже закочувалися, голос ставав тихішим, свідомість туманішала, від задоволення вона не могла нічого зробити, нічого сказати, нате і розраховува Віктор. Коли дівчина втратила свідомість, чоловік відтягнув її в окрему кімнату і замкнув під пароль.

Наступного ранку бізнес-центр ожив задовго до приходу Віктора. Кетрін прийшла першою, підійшовши до стола Віктора поклала папку.

— Я закінчила звіт.

За кілька хвилин з'явилася Жасмін.

— І я.— вона поклала поруч ноутбук. — Перевірила всіх клієнтів за останні три місяці.

Останньою прийшла Аделія.

Вона тримала тонку чорну папку.

— Я теж виконала завдання.

Жасмін глянула на неї.

— Ти взагалі спиш?

— Іноді.

— Не схоже.

Двері кабінету відчинилися, Віктор зайшов у середину. Всі троє одночасно замовкли, кожна з дівчат подумала про себе : "А взагалі можна було входити до кабінету під час його відсутності?"

— Добрий ранок.— спокійно привітався чоловік.

— Добрий, — відповіла Кетрін.

— Показуйте результати.

Жінки по черзі передали йому документи.

Віктор переглянув перший звіт.

— Добре.

Другий.

— Непогано.

Потім відкрив папку Аделії.

Кілька секунд читав.

— Ви знайшли це?

— Так.

— Де?

— У старому архіві.

Віктор підняв очі.

— Я не просив перевіряти архів.

— Але в документах була невідповідність.

— І ви вирішили самостійно її перевірити?

— Так.

Він закрив папку.

— Цікаво.

Аделія не відводила погляду.

— Щось не так?

— Ні.— Віктор встав. — Навпаки. Тепер я знаю, що ви здатні робити більше, ніж написано у ваших посадових обов'язках.—він підійшов до вікна. — Саме тому від сьогодні у вас буде нове завдання.

— Яке? — запитала Аделія

Віктор повернувся.

— Розібрати старий архів компанії.

Аделія завмерла.

— Повністю?

— Повністю.

— Чому?

— Хочу знати, що там залишилося.— він зробив паузу. — І ще одне.

Три жінки подивилися на нього.

— Якщо знайдете щось незвичайне — спочатку повідомляєте мені.

Аделія ледь помітно стиснула пальці, вона вже знала одне: якщо Віктор сам наказав їм шукати в архіві, значить, там є щось, чого він боїться.

Того ж дня в поліції детектив Томас Грей отримав нову інформацію.

На його столі лежала фотографія Одрі.

— Знайшли її сестру? — запитав він.

— Ні.

— Телефон?

— Вимкнений.

Томас відкрив стару справу.

— А що з Віктором Рейном?

Напарниця поклала перед ним роздруківку.

— Учора він був у місті.

— Є підтвердження?

— Камери біля бізнес-центру.

Томас переглянув записи.

— А будинок?

— Поки що нічого.

Він задумався.

Потім подивився на фотографію Одрі.

— Вона не могла зникнути просто так.

— Що пропонуєш?

Томас закрив папку.

— Перевірити всіх, хто працював у Рейна.

Він не знав, що саме в цей момент три нові співробітниці Віктора відкривали двері архіву і серед сотень старих документів Аделія знайшла те, чого там не мало бути...