Раді Вас бачити!

ЕМІЛЬ

За вікном гарна зоряна ніч. Я лежу в ліжку один і пригадую її проникливі небесні очі та фантастично гнучке тіло. Красива дівчинка ця Ліза Хейсбі. А ще смішна! Невже вона не розуміє, що з перших хвилин спілкування я впізнав її, хоча ніколи раніше й не бачив?

Така в мене професія: знати все про тих, з ким працюватиму. І її паскудну матір я довго «водив» містом. Знімав на камеру її робочі зустрічі, занотовував цілодобовий графік. За невелику платню замовив у архітектора план маєтку. Люди за гроші продають ще й не таке!

А потім, наче випадково, тут на бульварі побачив ЇЇ. Дівчину, у котрої я відібрав матір і відразу зрозумів, що донька прийшла по мою душу. Цілеспрямоване дівчисько, мабуть, всі ці роки мріяло про помсту й готувалося до неї.

Чисто теоретично, як нормальна людина, я розумію її біль. І скоріше за все дитина навіть не знала про чорну душу і невиправні гріхи тієї гадини. А я всього лишень чистильник, та як пояснити це їй?

Чув, що дівчинка хворіла й була слабкою, але наразі перетворилася на прекрасну лебідку, що готова до бою зі мною... Так, з вуличними бешкетниками вона непогано б’ється. Але для мене – просто чарівне нерозумне дитя.

Благородно! Тоді якого біса ти відразу намагався затягнути її до ліжка? А я перевіряв. Вона ж бажає моєї смерті. Та поки вивчає й намагається залишатися в статусі інкогніто. До речі пристойно зіграла сирітку з передмістя та приплела опікуна. Я ж знаю від замовника, що опікун у неї геть інший. Це відомий паризький адвокат, що залишив основну діяльність заради виховання шустрої розбійниці. Звісно з такою у нього голова йде обертом щохвилини й тут уже не до юридичної практики.

Наразі я підсвідомо потираю щоку, котру Вона сьогодні поцілувала й ніяк не можу зрозуміти, чого я сам хочу від нашої зустрічі? Ясно, що ніякої загрози особисто мені Ліза не несе, але ж дівчинка намагатиметься вбити. Я чув про випадки, коли рідня не наймала кілера, а мстилася сама. Та подібна вендета ніколи не давала добрих результатів і несла родинам ще більші втрати. Це суха статистика професії, що схожа на математичний довідник.

А ще мені пора зриватися з цього місця. Я й так засидівся довше звичайного. Ніколи не залишався в одній точці понад три місяці. Та як побачив її, наче захворів на азарт і трішки вилетів зі стабільного графіка.

До речі сьогодні виконавець сповістив, що я можу забрати новенького паспорта. Щось він цього разу з іменем накрутив. Ну, який з мене Кордел Равшан? Та байдуже. Пройде кілька місяців і я стану кимось іншим.

А навіщо ж ти, дурний, представився Лізі справжнім ім’ям? О, тут усе просто! Побачивши таку красу, на душі промайнуло щось справжнє й забуте. Не таке, як до повій у готелях. Щось з далекого минулого. Як до пустелі, коли в мене була красива дівчина. Вона казала, що кохає. Але як тільки мене загребли на службу – майнула хвостом з якимось купцем до Греції й більше я її не бачив. Та власне й не хотів.

Дивний з мене людожер, правда? Я вмію цінувати почуття й вірність. А ще хочу зав’язати колись та створити нормальну просту родину. Там, де бігають діточки, а дружина – кохана і єдина... Так, все! Треба засинати, бо ще трішки мрій і почну для внуків імена обирати.

Ранок приніс робочі новини. Комп'ютер сповістив, що я повинен зустрітися з замовником та отримати інформацію для обробки. Тобто зав’язувати мені поки рано. Та й кошти, за роки байдикування пляжами, швидко розтанули. І чого я тусувався поза містом цілих три троки? Адже скільки ниточці не витися... А Ліза мене знайшла й ми тепер чи то добрі друзі, чи смертельні вороги? Це вже час покаже!

Я зайшов за паспортом, оцінив роботу та своє обличчя на документі й зазначив, що майстер не втратив своєї досконалості. Потім традиційно підхопив орендоване авто й поїхав на зустріч з клієнтом. Це виявилася дама. Спочатку я подумав, що вона бажає замовити зрадливого чоловіка та вже хотів відмовлятися. Але вона показала мені такі документи й фото, що замовлення в роботу я взяв.

Жінка була приватним детективом і добросовісно попрацювала над фактами злочинів одного серійного вбивці, котрому весь час таланило уникати правосуддя. Та вона нарила купу неспростовних доказів і отримала завдання знайти виконавця вироку. Звісно дамочка була посередником. Адже замовники не світять своїми обличчями перед кілером. Власне як і я не бажаю демонструвати їм свій фейс.

Теку з матеріалами я взяв, а також отримав аванс за роботу й відразу поїхав на правий берег Сени. Там на вулиці Фобур Сен-Дені на мене чекав орендодавець. Цього разу я обрав район, де присутній міжнаціональний колорит. Тут не вирізняють ні французів, ні китайців, ні африканців. А ще дуже зручно, що залізницею легко потрапити як до Німеччини чи Лондона, так і на Схід.

На підготовку мені дали шість днів. Дивне число, правда? Та я не з тих, хто сперечається через дрібниці. А от помічати їх та надавати вагомого значення дрібницям я люблю. Тому вивчив норов і звички цілі на папері та й поїхав роздивлятися його наживо.

Ця звірюка мала вигляд звичайної людини. Такий собі «професор-інтелігент». Гарне кучеряве волосся, борідка, окуляри. Темненький костюм та спокійні, майже ґречні манери. Він то сидів з газетою в кафе й попивав напій, то милувався берегами Сени й нічого протизаконного не робив. А коли розмовляв телефоном, я шалено хотів почути зміст, але для цього треба взяти відповідну апаратуру. Хоча навряд чи серед купи людей він з’ясовував тонкощі знущань з чергової жертви.

Проживав виродок у середмісті, в невеличкій квартирі, серед щільної забудови. На жаль там ніде не було приміщень під реставрацію чи будівництво й мені сподобався один вдалий кут для снайперської гвинтівки. Я начепив незначний грим: вуса, кепочку та лінзи й пішов винайняти квартиру.

Огрядна літня леді з радістю вручила мені ключі та попрохала поводитися тихо. Я зізнався їй, що одружений, але до Парижа пробуває моя перша любов і нам необхідно провести час разом. Вона посміхалася й дивилася на мене не підозріло, а скоріше заздрила моїй дівчині.

Я ж іще кілька днів поводив кровожеру містом та написав замовнику, що до виконання роботи повністю готовий. Мені дали зелене світло.

І чому мої цілі ніколи не здогадуються, що їх вже майже не існує на грішній землі? Ось і цей серійник весело прогуляв свій останній день: побував на художній виставці та купив собі якісь книжки... Воно, тварюка, ще й читати любить!

Далі все було як завжди: тихий вечір, музика з деяких вікон. Хтось дивився телевізор. А я приніс улюблений кейс, склав до купи невідмовну зброю, накрутив глушник і виконав роботу бездоганно й чисто. Так само дбайливо запакував інструмент, протер деякі поверхні та зник, залишивши консьєржці ключі й маленький тортик на підвіконні. А коли спитають це виглядатиме так, наче моя дівчина не прийшла.

Я дуже поспішав тепер. Адже кілька днів, наповнені відповідальною роботою, промайнули повз бульвар Барбес. А там мене вірогідно вже шукала Ліза. Ви спитаєте: чому ми й досі не обмінялися контактами? Але ж це очевидно. З відомих причин ні вона, ні я не бажали підтвердження особи. Тому поки грали без надійної ідентифікації. І я сподівався на чергову романтичну зустріч.

Та коли побував у вже відомому кафе, почув непередбачувану історію. Я запитав у бармена: чи випадково не шукала мене тут та красива синьоока леді? І тоді він розповів жахіття, що не вкладалося навіть у моїй голові.

Третього дня, ввечері, на протилежному розі вулиці розгорілася драматична сцена, де спочатку на бійку ніхто уваги не звернув. Але коли почалася стрілянина, власник кафе традиційно опустив жалюзі. Потім почулися звуки поліційних сирен і швидкої. А як працівники кафе пересиділи черговий «теракт» всередині й вийшли дізнатися новини, то вони були наступні.

Молода приваблива дівчина без діла прогулювалася темною вуличкою й тоді до неї причепилися двоє. Зав’язалася бійка. Далі прозвучала серія пострілів, в результаті яких обох нападників було вбито, а смертельно поранений сивий чоловік, східної зовнішності, помер у кареті швидкої. Дівчина дуже голосила у пітьмі, а потім все стихло...

... Я геть не розумів, про якого літнього чоловіка йшла мова і чому він захищав її? Але те, що я виконуючи свою роботу, пропустив зустріч з Лізою та не допоміг їй – було ясніше за білий день.