Відзначити дівич-вечір подруги? Так, це була блискуча ідея!
Але ніхто не попереджав, що я прокинусь у незнайомому місці, напівоголена, з абсолютно чужим, хоч і шалено привабливим чоловіком поряд…
І все це — в Лондоні!

Звучить як початок пригод? О, це тільки квіточки…
На моєму безіменному пальці красується золота обручка, а в голові — порожнеча замість спогадів. Весілля? Хто? З ким? Як?!

Тепер залишається з’ясувати, що сталося тієї ночі, хто цей загадковий красень, і найголовніше — чи захочу я знімати цю обручку…

Готуйтеся! На вас чекає легка, дотепна й місцями дуже гаряча історія про кохання, несподівані повороти і трішки веселої паніки.

Я пішла до ясновидиці, щоб дізнатися про свого «майбутнього чоловіка», долю й велике кохання… Мріяла про принца, а отримала нервовий зрив у вигляді власного сусіда!

Так, того самого сусіда, від одного погляду якого мені хочеться або перегризти йому горло, або… ні, про другу частину моїх фантазій ви краще прочитаєте самі.

Він — нахабний, зарозумілий, з такою усмішкою, яка точно порушує всі закони моральності. Цей чоловік дратує мене до сказу, а ще він має грішні ямочки на щоках і тіло, за яке точно можна пробачити половину його хамства. Ну майже…

Та найгіршою проблемою стає не мій сусід, а те, що одного дня мені доведеться відповісти собі на запитання: що я ненавиджу більше — його… чи те, як шалено мене до нього тягне?

На весіллі сестри мені дістався не лише статус дружки, а й нахабний свідок нареченого, який із першої хвилини вирішив, що я стану його головною розвагою на цей вечір.
Я мала відшити його, та натомість піддалася спокусі й провела з ним ніч, яку ми обоє мали забути вже наступного ранку.
Принаймні, таким був план.
Але за кілька днів цей самий чоловік зайшов до моєї аудиторії і представився нашим новим професором.
І, схоже, забувати ту ніч він зовсім не збирався.
***
— Це був останній раз, Багіров, ти добре мене почув? — я злісно, але абсолютно безсило тикаю йому в груди своїм вказівним пальцем, намагаючись застібнути джинси.
— Ти зараз мені це кажеш чи намагаєшся переконати саму себе? — весело сміється він мені у відповідь. — Звичайно, крихітко, вірю. Самий-самий останній раз… на сьогодні.