На весіллі сестри мені дістався не лише статус дружки, а й нахабний свідок нареченого, який із першої хвилини вирішив, що я стану його головною розвагою на цей вечір.
Я мала відшити його, та натомість піддалася спокусі й провела з ним ніч, яку ми обоє мали забути вже наступного ранку.
Принаймні, таким був план.
Але за кілька днів цей самий чоловік зайшов до моєї аудиторії і представився нашим новим професором.
І, схоже, забувати ту ніч він зовсім не збирався.
***
— Це був останній раз, Багіров, ти добре мене почув? — я злісно, але абсолютно безсило тикаю йому в груди своїм вказівним пальцем, намагаючись застібнути джинси.
— Ти зараз мені це кажеш чи намагаєшся переконати саму себе? — весело сміється він мені у відповідь. — Звичайно, крихітко, вірю. Самий-самий останній раз… на сьогодні.