Раді Вас бачити!

ВІКА

— Господи, що ми наробили? — ледь чутно промовляю, коли остання хвиля оргазму та ендорфінів трохи вщухають в моїй крові. 

— Вік, ти мені зараз ще скажи, що реально шкодуєш про те, що тут відбулося, — Стас абсолютно спокійно, без жодного поспіху одягає свої боксери й застібає брюки. — Це був просто офігенний секс. Не роби з цього якусь вселенську трагедію.

— Стас, ми взагалі-то свідки Влада й Аліни, чи твої мізки від збудження вже відключилися і ти про це забув? — я скептично зиркаю на нього через плече, паралельно намагаючись хоч трохи поправити свою сукню, котра уже добряче помʼялася.

— І що з того? — знову цей його фірмовий, абсолютно пофігістичний погляд. — Між іншим, є така стара народна прикмета: щоб молодятам гарно і довго жилося разом, їхні свідки обов'язково мають переспати в день весілля. Так що вважай, дівчинко, що ти щойно зробила вагомий благодійний вклад у щасливе сімейне життя своєї сестри.

Цей гад нахабно шкіриться, дивлячись на мене зверху вниз і вже ледь не сміється мені прямо в обличчя.

— Господи, ну ти точно якийсь ненормальний, — невдоволено фиркаю йому у відповідь.

Розвернувшись, я нагинаюся корпусом вперед до макіяжного столу, щоб у дзеркалі бодай пальцями швиденько поправити розпатлану зачіску. Та вже за секунду я відчуваю, як Стас безшумно підходить до мене ззаду і по-хазяйськи кладе свої долоні прямо мені на стегна.

— Бляха, Віка, ти просто неймовірно сексуальна в цій позі, — він гаряче видихає мені прямо в шию і з силою притискає моє зігнуте тіло до свого торса.

І я, звісно ж, моментально відчуваю, як його член, який навіть не думав відпочивати, знову залізним колом впевнено впирається мені прямо в дупцю.

Ну хто б сумнівався! Для таких гарячих чоловіків декількох разів завжди буде замало. Їм, бачите, подавай секс без зупину на всю ніч.

— Може, ми все-таки ще ненадовго тут затримаємося, ммм? 

— Ну вже ні, розкатав губу, — я рішуче, але обережно стираю пальцями розмазану помаду навколо своїх губ і приймаю вертикальну позу, вислизаючи з чоловічих обіймів. — Нас там в залі вже й так всі чекають. Можу дати тобі стовідсоткову гарантію, що Влад з Аліною вже точно помітили нашу раптову відсутність.

— І що з того? Боже, ти чому постійно така затиснута і напружена? Ну серйозно, Вік, нам обом було класно разом, ти щойно кінчила, я теж, через що тут ще можна взагалі хвилюватися? Мене, наприклад, зараз цікавить лише одне маленьке питання… тобі ж хоч є вже вісімнадцять? — його блакитні очі починають прискіпливо сканувати моє обличчя, намагаючись розпізнати там бодай найменшу брехню.

— Ти це зараз серйозно питаєш? — я заливисто сміюся, підходячи до нього впритул і акуратно поправляю комір білої сорочки. — Треба взагалі-то питати про такі речі перед тим, як збираєшся сувати в дівчину свій член. Не хвилюйся, мені двадцять два роки. Тож спати можеш спокійно, заяву в поліцію за розбещення неповнолітніх на тебе ніхто не писатиме.

— Ха-ха-ха, дуже смішно! — саркастично видає Стас. — Не те щоб я прямо сильно за це переживав, але про всяк випадок уточнив…

— По виразу твого обличчя так і не скажеш, — сміюся я у відповідь і сміливо закидаю руки йому на шию. — Значить так, супермен, план наших подальших дій такий: зараз ми з максимально спокійними обличчями повертаємося у банкетний зал і вдаємо, що ось цього всього, — я промовисто тицяю пальцем у бік шкіряного дивана, де ще десять хвилин ми займалися сексом, — між нами взагалі не було. Зрозумів мене?

— Зрозумів, — слухняно киває Стас у відповідь, але при цьому різко кладе руки мені на сідниці, відчутно стискаючи їх. — А що ми будемо робити далі, коли весілля закінчиться? Поїдеш до мене? Продовжимо з тобою наше розпочате знайомство в більш зручній обстановці…

— Ну ні, виховані дівчата ніколи не їздять до малознайомих чоловіків додому, — відповідаю, зухвало дивлячись йому прямо в очі.

Хоча я чудово розумію, що це всього лише моя дурна жіноча гра, і я б прямо зараз із величезним задоволенням зірвалася і поїхала до цього чоловіка хоч на край світу.

— Ммм, ось як ми заговорили… А підкажи мені тоді, виховані дівчата зазвичай трахаються з незнайомими мужиками на весіллі сестри в першій-ліпшій роздягальні? — влучно парирує Стас, нахабно нахиляючись своїм обличчям так близько до мене, немов він ось-ось знову збирається поцілувати мене в губи.

В цю саму секунду я різко прибираю руки з його шиї, роблю швидкий крок у сторону дверей і залишаю Стаса стояти вкрай здивованим від такої моєї зухвалості.

Отримав, мачо?

— Пішли вже, поки нас там реально не подали в розшук, — я впевнено відкриваю засувку, штовхаю двері і першою виходжу в коридор, вже чуючи за своєю спиною тверді чоловічі кроки.

Та коли мені здається, що повернутися до зали, не привертаючи до себе зайвої уваги — це цілком реальний план, всесвіт просто показує мені свій величезний середній палець.

Тому що саме в той момент, коли я бочком заходжу разом зі Стасом у заповнену залу, моя сестра кидає всім незаміжнім дівчатам свій весільний букет. І я клянуся своїм здоров'ям, що ніколи в житті за своєю волею не стояла б там серед цієї дикої юрби жінок, тому що я зараз взагалі емоційно не готова до жодного одруження. Але все знову пішло абсолютно не за моїм планом.

Один влучний змах руки Аліни — і її букет летить по ідеальній траєкторії, приземляючись мені чітко в руки. Я злякано стискаю ці нещасні квіти і повільно повертаю голову до Стаса, помічаючи, як у нього в цю саму секунду відвисає щелепа.

Ну ще б пак! Не кожна дівчина, з якою він трахався десять хвилин тому, після цього одразу ловила весільний букет нареченої...

Моя перша здорова думка була — миттєво перекинути ці квіти комусь іншому, якійсь дівчині, котра реально мріє вийти заміж і виносити мужику мізки. Але коли абсолютно всі гості різко обернулися в мій бік, потужне світло прожекторів направили прямо на мене, а ведучий у мікрофон на всю залу загорлав: «Вітаємо нашу прекрасну дружку Вікторію! Наступною нареченою будете саме ви!» — я чітко розумію , що тікати мені нікуди.

— Ну, вітаю, красуне! — Стас весело підморгує мені одним оком і, як ми і домовлялися раніше, миттєво розчиняється в натовпі гостей, залишаючи мене одну віддуватися.

— Вікуля! — мені назустріч летить щаслива Аліна, міцно затискаючи мене у своїх обіймах, поки я просто стою і шоковано кліпаю очима. — Я щиро вірю, що вже наступного разу ми так само погуляємо на твоєму весіллі!

— Ну, може бути… — я видавлюю з себе максимально ніякову посмішку, мріючи провалитися під землю.

Та, на моє щастя, знову лунає гучний голос ведучого, який нарешті відриває заздрісні, спопеляючі погляди інших дівчат від моєї скромної персони.

— Любі друзі, а тепер настав час нашому нареченому Владу кинути весільну підвʼязку холостякам! Хлопці, хто досі без обручки на пальці, швидко займайте свої бойові позиції!

Як виявляється в процесі збору, вільних холостяків на цьому святі життя, не так вже й багато. Я автоматично переводжу погляд на барну стійку і помічаю там Стаса, котрий робить чергове замовлення у бармена і з повною байдужістю спостерігає за весільним процесом.

Поки весь зал захоплений цим видовищем, я вирішую скористатися моментом й також замовити собі якийсь прохолодний коктейль, щоб залити стрес, і заодно ще трохи трохи потеревенити зі Стасом.

— Ти що, не береш участі в цьому змаганні за лідерство? — запитую, сідаючи на сусідній стілець біля бару. — Чи, може, ти таємно одружений і у тебе вдома троє дітей?

У відповідь на це питання Стас тихо сміється, повільно переводячи на мене свій погляд.

— Одруження — це взагалі не про мене, крихітко. Мене від однієї тільки думки про РАЦС, вже конкретно пересмикує, — спокійно відповідає він.

Щось неприємне і колюче раптом починає шкрябати мене всередині. Цей чоловік мені дійсно сподобався і його позиція щодо свободи, хоч мені самій зараз дуже близька, але все ж... якби з'явилася хоч якась мінімальна можливість спробувати з ним щось більш серйозне, я б зараз точно не відмовилася.

Мда, Віка, ти влипла.

І саме в цю секунду доля вирішує посміятися з нас двох ще раз, причому з особливим цинізмом. Весільна підвʼязка, яку зі сцени з усього розмаху кидає Влад, летить через увесь зал і з гучним сплеском опиняється чітко всередині кришталевого келиха з віскі, який Стас тримає в руці.

Я здивовано, з відкритим ротом переводжу на нього погляд і вперше бачу в зазвичай впевнених очах, легку нотку паніки.

Оце так прикол!

На нас знову різко наводять яскраве світло софітів, і ведучий задоволено заводить свою шарманку:

— А ось і наш головний щасливчик вечора — Стас! Вітаємо майбутнього нареченого!

В цей час Стас, ігноруючи крики зали, повільно запускає пальці в келих, дістає мокру від віскі мереживну підвʼязку, спокійно накручує її на свій палець і каже своїм низьким голосом, дивлячись мені прямо в очі:

— Бляха... Віка. Краще б це були твої мокрі трусики, ніж ця хрінь.