Раді Вас бачити!

ВІКА

День весілля

— Вік, ну про що ти там думаєш? — питає Алінка, поки я обома руками з силою затягую шнурівку її весільного корсету.

Про що я думаю? Бляха, та про одного нереально сексуального мудака, який сьогодні всю ніч влаштовував в моїх снах таке… що я прокинулася збудженою, важко дихаючи і з абсолютно мокрими трусиками. Але сестрі про таке точно знати не треба.

— Думаю, чи не забули ми випадково про якісь важливі дрібниці, — миттєво придумую цілком логічну відмовку і остаточно зав'язую пишний білий шнурок на акуратний бантик.

— Ні, я вже разів десять все особисто перевірила, — заспокоює мене сестра, задоволено підморгнувши мені через наше відображення у великому дзеркалі.

— Слухай, ти мені так і не сказала, хто зрештою буде свідком з боку Влада, — я нахиляюся ближче до дзеркала і починаю акуратно підфарбовувати губи помадою.

— Ой, там взагалі ціла драма! Мав бути Денис. Ну, памʼятаєш того одногрупника Влада, який постійно жартував і так активно хотів з тобою більш близько познайомиться? — Аліна починає сміятися. — Кілька днів тому він зламав собі стегнову кістку, ще й зі зміщенням і тепер нерухомо лежить в лікарні, під наглядом лікарів. Тому Влад запропонував роль свідка своєму іншому близькому другу — Стасу. Той тільки вчора повернувся з Німеччини, я ще й сама з ним особисто не знайома. Але Влад мене попередив, що цей Стас — справжній серцеїд і бабій, тому тобі краще тримати від нього максимальну дистанцію. Як то кажуть, від гріха подалі, бо трахне і не помітиш.

— Хм, цікаво… — я задумливо поправляю зачіску. — Аліна, я залишу тебе на кілька хвилин? Хочу вийти на свіже повітря, а то в кімнаті вже дихати нічим від цього лаку для волосся.

— Віка? З тобою точно все нормально? — сестра підозріло мружить очі. — Ти сьогодні з самого ранку якась сама не своя. Щось сталося?

— Та ні, все добре, не хвилюйся і бережи малюків, — швидко кидаю я і вже закриваю за собою масивні двері кімнати нареченої.

Накинувши на плечі своє пальто, я виходжу на великий відкритий балкон, розслаблено дивлячись на засніжений зимовий Київ. Коли сестра ошелешила мене новиною, що хоче зіграти весілля саме взимку, щоб ще ніхто не бачив її вагітний живіт, я спочатку подумки покрутила пальцем біля скроні, тому що взагалі не уявляла, як відбуватиметься ця весільна церемонія і фотосесія з мінусом на вулиці. Але зараз, відчуваючи, як мороз приємно лоскоче мені щоки, я кардинально змінила свою думку. Все ж таки в цьому засніженому місті є свій неповторний, казковий вайб.

Та раптом мої романтичні думки грубо перериває різкий гуркіт дверей балкону. Я здригаюся і різко розвертаюся, зустрічаючись поглядом з… та ну бляха, цього просто не може бути! Переді мною стоїть той самий нахабний тип із парковки!

Моє серце моментально пропускає потужний удар і падає кудись у район шлунка. Це точно він, жодних помилок чи схожості бути не могло. Цей профіль і бороду я впізнаю з тисячі!

Його яскраво-блакитні очі за якусь мить встигають пробігтися по мені з голови до ніг, затримуючись на святковій сукні. Тонкий бордовий шовк м’яко облягає мою фігуру, вузенькі бретельки майже губляться на плечах, а високий розріз безсоромно відкриває ліву ногу мало не від самого стегна. Чоловічий погляд неквапливо спускається нижче й зупиняється на моїх чорних туфлях — дешевеньких, але з дуже серйозною претензією на бренд.

Мабуть, цей самець звик, що дівчата при його появі просто падають і самі розсувають ноги… але на мене його чари не діють. Вчора я так круто втекла від нього, показавши фак, а тепер навіть уявити не можу, які після цього будуть наслідки.

Кожна клітина мого переляканого тіла зараз істерично кричить мені всередині: «Біжи, дурепа!». Але мої ноги ніби намертво приростають до бетонної підлоги цього проклятого балкону.

Чоловік повільно ховає руки в кишені своїх класичних брюк, злегка схиляє голову вбік, ще сильніше примружуючи свої небесні очі, і від цього хижого погляду по моїй спині розповзаються мурашки. Мені стає одночасно холодно та дуже гаряче.

І тут мій погляд чіпляється за одну дуже маленьку, але фатальну деталь. На його широких грудях, прямо на лацкані дорогого піджака, акуратно прикріплена весільна бутоньєрка з білих маленьких квітів.

Ось тепер мені точно хана. Він що, той самий Стас? Свідок з боку нареченого? 

Склавши в голові всі пазли докупи, я моментально впадаю в паніку. Роблячи різкий крок вперед, я вже тягнуся рукою до ручки дверей, щоб втекти з цього балкона якомога швидше. Але цей… двометровий тип одним легким, невимушеним рухом перекриває мені вихід.

Він стає прямо в дверях, перегороджуючи шлях своїм тілом, і дивиться на мене зверху вниз. На його обличчі розповзається така задоволена посмішка, що мені хочеться пригріти його чимось важким.

— Що, красуне, хочеш знову втекти, навіть не привітавшись? — його голос звучить із такою хрипкою іронією, що мене аж пересмикує.

Цей чоловік просто відкрито з мене глузує, поки моє бідне серце в цей момент калатає десь у районі горла і просто не може знайти собі місця від переляку та адреналіну.

— Відійдіть з дороги, — намагаюся вимовити це якомога голосніше і впевненіше.

Сподіваюся, що нас хтось почує і прийде на допомогу. Але кого я, обманюю? В цій квартирі Влада стоять такі дорогі склопакети і настільки крута шумоізоляція, що навіть якщо я зараз почну верещати на повні легені і благати про порятунок, мене все одно ніхто не почує.

— Ех, Вікторія… Тобі неймовірно пасує твоє імʼя, — цей нахаба продовжує без сорому роздивлятися мене з ніг до голови.

Його очі на кілька секунд голодно затримуються на моїх грудях. А там, як на гріх, через тонку шовкову тканину сукні дуже чітко видніються соски, які стали твердими від холоду.

— Я так розумію, ви той самий Стас… — я швидко схрещую руки на грудях, ховаючи від нього свої принади і намагаючись повернути собі хоча б залишки самовладання.

— «Той самий»? — він злегка хмурить свої брови, а в очах спалахують іскри сміху. — Навіть не знаю, що там тобі вже встигли про мене розповісти, але я радий бачити тебе знову.

— А я от взагалі не рада, уявляєте? — я намагаюся триматися і все так само гордо дивлюся на нього знизу вгору. Але ситуація нижче плінтуса: навіть на своїх найвищих підборах я все одно ледь дістаю йому до підборіддя.

— Ну досить вже мені «викати». Давай спробуємо почати все спочатку. Просто зробимо вигляд, ніби ти не виливала на мою автівку довбану каву і не била мене з усієї дурі в ногу, ммм? — він раптом абсолютно щиро і по-дружньому посміхається, протягуючи мені свою велику долоню.

Аліна завжди вбивала мені в голову, що красивим і незнайомим чоловікам не можна довіряти за жодних обставин. Але у цього Стаса зараз така неймовірно мила посмішка, що на цього мужика моментально хочеться покластися. І не тільки покластися, а ще й застрибнути на нього зверху.

Мда, схоже, мій мозок остаточно злетів із котушок, якщо я серйозно збираюся налагоджувати контакт із цим автомобільним хамом. А з іншого боку… Ну а чому б і ні, власне? Він вільний, я теж ні з ким не зустрічаюся. Жодні серйозні стосунки мені зараз не потрібні, йому, судячи з його репутації бабія, тим більше. Але від регулярного сексу я точно не відмовлюся, тим паче з таким розкішним екземпляром.

— Що ж, давай спробуємо, — я легенько тисну його руку, вперше звертаючи увагу на те, яка у нього величезна долоня з довгими акуратними пальцями. Мене аж струмом пробиває від цього дотику.

І саме в цей епічний момент, двері балкону знову відкриваються, і до нас заглядає заклопотаний Влад в ідеальному чорному костюмі.

— О, ви вже познайомилися? Ну й чудово! Давайте швидше всередину, за нами вже приїхав лімузин, треба виходити.

— Зараз, друже, дай нам ще одну хвилинку, ми вас наздоженемо, — спокійно каже Стас через плече.

Влад злегка нахмурює свої брови, підозріло переводить погляд з мене на свого друга, але все ж мовчки закриває за собою двері, залишаючи нас знову наодинці в компанії одне одного.

Стас робить півкроку вперед й нахиляється до мого вуха так близько, що я відчуваю його гаряче дихання. Він злегка стискає моє зап'ястя і хрипко шепоче:

— Слухай сюди, красуне. Я з учорашнього дня тільки й думаю про те, як твої соковиті губи будуть смоктати мій член. А зараз мені хочеться прямо тут нагнути тебе раком, задерти цю сукню і вставити тобі по самі яйця. Зараз ми йдемо і граємо милих свідків, але знай — сьогодні вночі я трахну тебе так, що ти на ранок ходити не зможеш, — Стас каже ці слова з абсолютно серйозним виразом обличчя, поки я від шоку відкриваю рота. — Ну чого ти так напружилася? Посміхнися, Вікуся, за нами вже приїхав лімузин.