Раді Вас бачити!

ВІКА

Наприкінці пари я швидко збираю всі аркуші з відповідями і відразу після дзвінка йду в бік кафедри кримінального права. Всередині мене в цей момент починає підніматися така сильна тривожність, що стає важко дихати.

Я підхожу до потрібних дверей, стукаю два рази суто для галочки і, не чекаючи жодного запрошення, рішуче штовхаю двері та заходжу всередину, одразу зустрічаючись поглядом зі Стасом.

Він сидить за своїм робочим столом з таким розлюченим виразом обличчя, ніби вже готовий спалити всю будівлю університету. Його піджак недбало висить на спинці стільця, а рукави білої сорочки брутально підкатані до самих ліктів, оголюючи міцні руки з венами.

Я одразу ж із гуркотом зачиняю за собою двері і впевненою ходою підходжу до його столу, ледь не швиряючи ці бланки прямо йому під ніс.

— Якого біса ти взагалі тут робиш?! — ледве стримую себе з усіх сил, щоб просто не почати кричати.

— Вік, ти чого така заведена з самого ранку? Хіба так пристойні дівчата зустрічають своїх палких коханців? — він нахабно шкіриться і розслаблено відкидається на спинку свого крісла, дивлячись на мене. — Якщо чесно, я тебе в аудиторії навіть спочатку не впізнав. Але ці окуляри тобі пасують, ти в них виглядаєш такою норовливою сексі-студенткою.

— Стас! — я підвищую тон. — Що це все означає? Ти що, мене переслідуєш?!

— Ні, крихітко, я б ніколи в житті такою хрінню не займався, навіть якби дуже сильно хотів, — він відверто роздягає мене своїм поглядом. — Влад попросив мене підмінити вашу викладачку. Тому я тут суто по роботі. І на твоєму місці, Якубіна, — Стас навмисно робить акцент на моєму прізвищі, — я б поводився зараз не так зухвало. Все ж таки в цих стінах я твій викладач, від якого залежить твоя доля на сесії.

— Ти просто кінчений мудак, ось ти хто! — злісно випльовую я ці слова йому прямо в обличчя з усією своєю накопиченою люттю.

— Характер у тебе просто бомба, ось тільки ти зараз трохи переграєш з образою, — Стас повільно встає з крісла і всією своєю величезною фігурою нависає наді мною. — Подобається тобі це чи ні, але ми тепер будемо бачитися дуже часто. Тому я наполегливо пропоную тобі дотримуватися субординації. В стінах цього університету я для тебе виключно Станіслав Олександрович, тобі це добре зрозуміло?

— А якщо ні? Що, якщо я принципово не буду всього цього дотримуватися? Що ти мені зробиш? — я раптом відчуваю, як його пальці злегка торкаються кінчиків моїх і мене всередині немов потужним розрядом струму пробиває до самих п'ят.

— Покараю, — грубо, але в той же час з дуже багатообіцяючою посмішкою тихо відповідає Стас. — Відшмагаю по твоїй спокусливій дупі так, що ти потім ще довго не зможеш сісти.

— У тебе якісь дурнуваті фетиші, Багіров, — відповідаю, вже чітко відчуваючи його гаряче дихання біля свого вуха.

— Та невже? А мені здалося, що тобі вони дуже навіть сильно сподобалися, — хмикає він, нахабно торкнувшись носом моєї чутливої вушної раковини.

— Ти дуже сильно помиляєшся! Мені абсолютно нічого не сподобалося з того, що взагалі стосується тебе! — я відчуваю, як моє серце ледь не вистрибує з грудей, коли Стас залишає біля моєї шиї легкий, майже невагомий поцілунок.

— Хм, цікаво. А з ким тобі подобається? Можливо, з цим твоїм Демʼяновим? Ти ж всю пару об нього так старанно терлася, бляха, — він різко відривається від мене і знову сідає у своє шкіряне крісло.

— Це взагалі не твоя справа! — відповідаю, войовничо склавши руки на грудях. — Тебе не має ніяк цікавити моє особисте життя! З ким я спілкуюся, з ким дружу чи з ким сплю… це виключно моя особиста справа, зрозумів мене?!

— Що ж, чудова позиція, — спокійно, з кам'яним виразом обличчя відповідає Стас. — Тоді я особисто поговорю з Владом щодо відрахування твого Демʼянова з університету за порушення дисципліни. Хоча знаєш, я можу й просто посприяти тому, що він не здасть жоден предмет на сесії… 

— Та що ти взагалі собі дозволяєш?! — я з силою ставлю обидві руки на його стіл, низько нахиляючись вперед так, щоб наші очі були на одному рівні. — Думаєш, на таких, як ти, немає ніякої управи?

— Ти що, зараз мені погрожуєш, Якубіна? — Стас теж трохи піддається своїм тілом вперед, залишаючи між нашими обличчями буквально один нещасний сантиметр вільного простору.

— Нагадую! — я трохи вище піднімаю своє підборіддя, не збираючись відступати ні на крок.

— Давай я тобі дещо дуже швидко поясню, крихітко, — Стас знову ліниво відкидається на спинку крісла і знущально піднімає на мене свій погляд. — Тепер, коли я став твоїм професором, я буду робити виключно те, що сам вважаю за потрібне. І мене мало цікавить чиясь там сторонння думка. А тепер — киш звідси, — він робить проганяючий жест долонею в бік дверей.

Багіров або повний ідіот, або реально безсмертний. Я з усієї сили стискаю шкіряний ремінець своєї сумки, так що пальці починають німіти.

— Знаєте що, Станіславе Олександровичу… ви б були трохи акуратнішими на поворотах. Далеко не всі люди в цьому університеті вітають ваші диктаторські методи. Так можна дуже швидко нарватися на серйозні проблеми. А ця крихітка, яку ви бачите перед собою, може з легкістю завалити навіть найбільшого слона!

Та здається, мої різкі слова не на жарт зачіпають і без того досить злого Стаса. Він різко схоплюється зі свого крісла, випрямляється на повний зріст і владним, не терплячим заперечень голосом каже:

— Підійди сюди!

У відповідь я демонстративно фиркаю і з викликом складаю руки на грудях.

Це що за дресирування? Я йому що, домашня собачка, щоб він мені тут своїм командним голосом вказівки роздавав?

— Тобі треба — ти й підходь! — нахабно відрізаю я, дивлячись на нього спідлоба крізь окуляри.

— Віка! — Стас проводить долонею по своєму густому волоссю і починає глибоко дихати, немов намагається з усіх сил заспокоїти внутрішнього демона. — Ти зараз дограєшся у мене!

— Ой-ой-ой, мені так страшно, зараз просто розплачуся! — я награно складаю долоню до долоні перед собою, кривлячись у знущальній гримасі. — І що ж наш вельмишановний професор збирається зі мною такого страшного зробити? Поставить мені двійку в журнал? Чи, може, побіжить скаржитися ректору на погану старосту? Тільки ти, Стасику, спочатку не забудь перед цим детально розповісти Владу, як всю ніч трахав мене в своєму ліжку так, немов жінок взагалі ніколи в цьому житті не бачив!

— Якубіна, бляха! — він так кричить мені у відповідь, що я мимоволі здригаюся від несподіванки. — Все, ти мене остаточно дістала!

Як справжній розлючений дикий звір, Стас миттєво виходить із-за столу і широкими кроками рушає прямо на мене. Від несподіванки, я роблю крок назад і злякано впираюся спиною в холодну стіну, просто подумки молячись, щоб він від гніву, не розчавив мене тут, як якусь дрібну комаху.

Ну, ось така я людина — обожнюю ляпнути зайвого в самий невідповідний момент. А доводити сильних чоловіків до повного оскаженіння — це взагалі мій окремий вид задоволення.

Секунда — і я навіть не встигаю зорієнтуватися, як чоловічі руки грубо хапають мене за стегна і одним різким, потужним рухом садять дупою прямо на його робочий стіл, розсуваючи мої ноги. Книжки та бланки тестів летять врізнобіч. Серце починає калатати в грудях, дихання миттєво збивається, а між ніг від самої близькості його тіла починає приємно і тягуче нити. Мої очі не знають, куди їм дивитися, тому що погляд зрадницьки затримується на пухких чоловічих губах, котрі мені так сильно хочеться знову відчути на смак.

Стас також дихає важко і переривчасто. Я чітко бачу, як ходором здіймаються його груди під тонкою тканиною білої сорочки. На чоловічому обличчі напружено ходять жовна, на шиї швидко смикається кадик, а сам він дивиться на мене жадібно і владно.

— Ну що, ще поглузуєш, чи, може, вже нарешті закриєш свій чудовий ротик, поки я не знайшов йому інше, набагато цікавіше заняття? — тихо, з небезпечною хрипотою каже Стас, скануючи мене поглядом і ніжно поправляє кінчиками пальців пасмо волосся, що вибилося з мого хвоста.

— Можу сказати тобі абсолютно те ж саме, — я з останніх сил знову нахабно піднімаю підборіддя вище, щосили вдаючи, що абсолютно його не боюся. — Ти також занадто багато говориш, професоре. І твоєму ротові зараз також не завадило б знайти правильне заняття!

— Пропонуєш мені прямо зараз тобі відлизати, м-м? — на його обличчі миттєво розквітає задоволена посмішка.

Я починаю протестувати, намагаючись виставити руки вперед і закритися, але Стас одним різким рухом хапає мої зап'ястя своїми долонями й залізною хваткою притискає їх до своїх грудей, а потім нахиляється до мого вуха і сексуально шепоче:

— Знаєш, крихітко, мені сподобалося бути між твоїх ніг. Як тільки згадую, як ти текла від моїх пальців, у мене член ледь не рве ширінку на штанях. В моєму ліжку ти була такою слухняною… й ніжною дівчинкою... Мабуть, тобі просто треба гарненько кінчити, щоб хоча б трішки розслабитися.

Я відчуваю, як від цих його брудних слів по всьому моєму тілу миттєво розповсюджується величезна армія мурашок й автоматично стискаю ноги разом, немов це безглузде рішення може мене якось врятувати.

Цей низький голос дико заводить мене, а його чоловічий аромат просто зводить з розуму, вимикаючи залишки здорового глузду.

— Я можу прямо зараз побитися об заклад, що твої трусики вже давно вологі, — продовжує Стас гаряче шепотіти, легко торкаючись губами моєї вушної раковини. — Ти просто боїшся попросити мене дозволити тобі кінчити. Але знаєш що? Я можу дуже швидко виправити цю прикру ситуацію.

Я не встигаю навіть зробити один повноцінний вдих, як його вільна рука впевнено лягає мені між ніг, а пальці, навіть крізь щільну тканину моїх джинсів, з ідеальною точністю відразу ж потрапляють прямо на мій розпалений клітор, сильно натискаючи на цю точку.

— Аахх! — мимоволі виривається з моїх грудей гучний, здавлений стогін, коли Багіров починає притискати пальцем сильніше.

— Ось такою слухняною ти мені подобаєшся набагато більше, — хижо шкіриться Стас, продовжуючи легко масажувати мій центр насолоди крізь одяг.

— Відпусти мене, будь ласка… — ледве чутно шепочу, відчуваючи, як потужний жар хвилею накриває все моє тіло.

— Ти впевнена у своєму проханні? Тому що твоє тіло зараз говорить мені зовсім про інше, — він переводить свій погляд на мої губи. — Ти так спокусливо закусуєш свою нижню губу... Мені вже самому важко втриматися, щоб не взяти тебе прямо тут…

Один легкий, спритний рух його руки — і я чітко чую, як у тиші кабінету Стас розстібає металевий ґудзик моїх джинсів і блискавку ширінки. А далі його долоня нахабно і безперешкодно ковзає всередину моїх трусиків, проникаючи пальцями одразу до мого давно вологого входу.

— Ну от, як я й думав… абсолютно мокра, — він задоволено сміється мені прямо в шию і злегка кусає за шкіру, безсоромно розмазуючи пальцем мою гарячу змазку по клітору. — Ти просто зводиш мене з розуму, дівчинко… — його палець повільно ковзає всередину мене, і я від цього дикого відчуття наповненості, обхоплюю його шию обома руками, відкидаючи назад голову. — Маниш мене своїм гострим язичком… 

— Стас… ааах… стій… сюди ж можуть зайти будь-якої хвилини, двері ж не замкнені! — я вже голосно стогну, відчуваючи, наскільки гарячими і вологими стають його пальці, які починають швидко рухатися всередині мене.

— Тоді в твоїх же інтересах якомога швидше кінчити, — спокійно заявляє Стас, і в цю ж секунду починає масажувати клітор.

Мене від цього дотику пробирає просто справжнім електричним струмом до самих кінчиків пальців на ногах і я вже взагалі не в силах стримувати свої емоції, починаю солодко стогнати на весь кабінет. Стас миттєво накриває мої губи своїми, жадібно і глибоко забираючи весь мій крик собі. Його пальці всередині з кожною секундою рухаються все швидше і я чітко відчуваю, що ще пару секунд — і мене просто розірве на тисячу дрібних шматків від шаленого, яскравого оргазму.

— Давай, крихітко, кінчай для мене, — хрипко шепоче Стас мені прямо в губи крізь палкий поцілунок.

Ці його слова діють на мій мозок, як остання крапля і я нарешті кінчаю. Солодко, потужно, яскраво, відчуваючи, як чоловіча рука міцно тримає мене за талію, не даючи мені просто злетіти зі столу, а мʼякі губи жадібно забирають кожен мій судомний стогін собі. 

Через хвилину я безсило обпираюся лобом об його груди, важко і часто дихаючи й повільно піднімаю свій затуманений погляд на Стаса, помічаючи, як цей гад просто нахабно шкіриться, чудово розуміючи, що я знову попалася на його гачок.

— Це був останній раз, Багіров, ти добре мене почув? — я злісно, але абсолютно безсило тикаю йому в груди своїм вказівним пальцем, намагаючись застібнути джинси.

— Ти зараз мені це кажеш чи намагаєшся переконати саму себе? — весело сміється він мені у відповідь. — Звичайно, крихітко, вірю. Самий-самий останній раз… на сьогодні.