Раді Вас бачити!

СТАС

Прокидаюся я з відчутним головним болем, який дуже красномовно нагадує мені просту істину: останні кілька келихів віскі вчора на весіллі точно були зайвими. Повільно відкриваючи очі, я намагаюся не збожеволіти від яскравого ранкового світла. Та перше, що я бачу перед собою — це оголену красуню, яка загорнута в мою ковдру, мов у кокон. І весь наш спільно проведений вечір, плавно перетікаючий у божевільну ніч, тут же на швидкості бронепоїзда вривається в мою бідну пам'ять.

Твою ж матір! 

Я стримую потік матюків, котрий так і виривається назовні від масштабу того, що сталося. Розслаблятися в моєму становищі точно зарано, але я все одно лежу нерухомо, не в змозі відвести погляд від цієї тендітної дівчинки, яка так солодко спить поруч. На її губах навіть з’являється ледь помітна усмішка, і я мимоволі починаю розглядати її обличчя ще уважніше. Принаймні, Віка не хмуриться, не плаче й не виглядає так, ніби шкодує про все, що між нами сталося. А це, чорт забирай, вже хороший знак.

Бляха, я за все своє життя ніколи не дозволяв дівчатам залишатися у мене на ніч — формат наших зустрічей завжди був таким: «потрахалися і роз'їхалися», а тепер я навіть не знаю, як поводитися у власній зйомній квартирі. Тихо, наскільки це взагалі можливо, я вибираюся з ліжка, натягую на голе тіло домашні штани і збираюся вийти зі спальні.

Чесно кажучи, я б із набагато більшим задоволенням залишився зараз у ліжку і розбудив Віку якимось довгим і гарячим сексом. Але, судячи з кількості використаних презервативів, які валяються прямо на підлозі біля ліжка, трахалися ми вночі далеко не один і навіть не два рази. Добре, що хоч під дією алкоголю мій мозок не забув про захист.

Я нагинаюся, піднімаю з підлоги свій телефон, котрий благополучно валяється в купі разом із нашими розкиданими речами і акуратно, прикриваючи за собою двері спальні, йду на кухню. Сухість у роті просто страшна й нагадує справжню пустелю. І якщо я зараз не зроблю хоча б один ковток прохолодної води, то точно вмру прямо тут.

Та тільки-но я підходжу до холодильника, як мобільник у моїй руці починає вібрувати, висвітлюючи на екрані імʼя «Влад». 

— Привіт, — кажу я в слухавку, паралельно сильно стискаючи пальцями перенісся, щоб зупинити пульсацію в голові.

— Де Віка? — одразу ж без зайвих привітань гарчить друг мені у відповідь.

— Не знаю, — максимально спокійно відповідаю, включаючи режим повної байдужості. — А чого ти взагалі мене про неї питаєш?

— Не прикидайся дурнем, Стас. Думаєш, я зовсім сліпий і не знаю, що ти вчора разом із нею поїхав з банкету?

— Погано ти мене знаєш, — я ледь стримую задоволену посмішку від того, як майстерно входжу в цю роль безневинного хлопчика. — Я вчора на вашому святі так перебрав з алкоголем, що мені було абсолютно не до сексу і не до якихось там дівчат. Ледь доповз до ліжка і вирубився.

— Зроблю вигляд, що я тобі зараз повірив, — незадоволено фиркає Влад на тому кінці дроту, але тему далі не розвиває. — Ти подумав над моєю пропозицією?

— На рахунок того, щоб повернутися до викладання на кафедрі в університеті? — я замовкаю, і в цю ж секунду дуже хтива й максимально брудна думка моментально заполоняє мій розум.

Я ж чудово знаю, що Віка стовідсотково стане моєю студенткою. І лише одна коротка думка про те, як я зачинятиму аудиторію зсередини і трахатиму її прямо на викладацькому столі, змушує мій член у штанях моментально зреагувати і стати залізобетонним стояком.

— Подумав. Так, я згоден на твою пропозицію.

— О, чудово! Тоді почнеш працювати вже завтра, чого час тягнути. Я зараз надішлю тобі на пошту всю детальну інформацію стосовно твого розкладу та навчальної програми, — задоволено промовляє Влад, явно радіючи, що закрив кадрову діру.

— Що ж, чекатиму. До завтра, — я прощаюсь першим і завершую цей дзвінок, просто офігіваючи сам з себе.

Це ж треба… Невже я, дорослий мужик, добровільно погоджуюся на нудне викладання в університеті тільки через якусь одну дівчину, котру шалено хочу бачити якомога частіше?

Так, Стас, схоже, ти через цю малу остаточно зʼїхав з глузду.

Випивши подвійну дозу сильного знеболювального, я повертаюся назад до спальні і відразу ж відзначаю для себе, що Віка починає повільно прокидатися. Дівчинка солодко тягнеться в моєму ліжку, витягує вгору свої тонкі, витончені ручки, а легка ковдра при цьому дуже вчасно ковзає вниз з її маленьких, але таких капець яких привабливих грудей до самих стегон.

Мій член від такого видовища моментально, без жодних роздумів, піднімається в штанях і вимагає негайної розрядки. А як, бляха, йому не вимагати, коли в моєму ліжку лежить чортова дівчина-каталізатор, яка за своєю природою схожа на сухий сірник — варто лише зовсім трохи потерти, і вона вже палає яскравим, некерованим вогнем?

І мені зараз просто до нестями хочеться потерти цю гарячу запальничку. Але, сука, не можна!

Не смій, Стасе, навіть пальцем її чіпати. Все, друже, погрався і досить. Ця історія вже заходить кудись занадто далеко.

Хоча... Стоп. Ні, членом зараз чіпати точно не можна, а от пальцями — цілком можна. Я здоровий тридцятип’ятирічний мужик, який обожнює починати ранок із якісного траху. А коли в моєму ліжку лежить така спокуслива крихітка, то, бляха, про звичайний сніданок навіть думати не хочеться. Бо зараз я б із величезним задоволенням поласував зовсім не тим, що лежить у моєму холодильнику. Але за моїм новим планом, мені треба просто нагадати, як нам обом було круто, і розійтися на красивій ноті, без будь-яких претензій.

Я повністю піддаюся своїм чоловічим інстинктам, але при цьому залізно тримаю в кулаку саме свій верхній мозок і впевнено доводжу Віку виключно пальцями до гучного, яскравого і потужного ранкового оргазму.

Як же чарівно вона кінчає, це просто якийсь суцільний екстаз для моїх очей! Вона закочує повіки, вигинається, підтискає пальці на ногах і томно кричить на всю спальню від цієї нестерпної, солодкої муки.

Ох, Віка, якби я в цьому житті хотів якихось стосунків, я б тебе після такої ночі вже нікуди від себе не відпустив.

— Чекаю на тебе на кухні, — тихо промовляю я, ляснувши наостанок Віку по спокусливій дупці і виходжу з кімнати. 

Запускаю кавову машину, і вже за кілька хвилин чую, як дівчисько ніяковіло, тихо тупаючи босими ногами, крокує в бік кухні. Вона сідає на стілець, смішно і по-дитячому підгинаючи під себе одну ногу.

Так, Стас, давай, зберися. Скажи їй зараз те, що до неї вже чули абсолютно всі дівчата, котрі були в твоєму ліжку.

— Вік, ми маємо з тобою серйозно поговорити, — я з суворим виглядом ставлю перед нею гарячу чашку з ароматною кавою.

— Про те, що сталося між нами вночі? — вона зацікавлено стріляє на мене своїми величезними оченятами, і я в цей мікромомент просто відчуваю себе найбільшим мудаком у цьому світі. Але назад дороги немає.

— Так. Розумієш… справа в тому, що я не той чоловік, який тобі потрібен. Ти молода, до біса вродлива й заслуговуєш на хлопця, який буде готовий будувати з тобою нормальні стосунки. Запрошувати на побачення, влаштовувати романтичні вечори, говорити про спільне майбутнє й робити всі ті речі, яких зазвичай очікують від серйозних стосунків. А я… Чорт, я просто не можу тобі цього запропонувати. І не хочу обіцяти те, чого не збираюся виконувати. Вибач, але ти справді заслуговуєш на когось кращого, — видаю я заздалегідь підготовлену промову практично на одному диханні, не відводячи від неї погляду. І з кожним моїм наступним словом спостерігаю, як її ніжна, щира усмішка повільно зникає, поступаючись місцем розгубленості, а потім і тому самому розчаруванню, якого я найбільше хотів уникнути.

Невже за цей короткий час, Віка вже встигла повірити, що після спільної ночі, ми тепер триматимемося за ручки і будемо разом? Ні, бляха. На таке я точно не підписувався.

— Я правильно тебе зараз зрозуміла? — я чітко бачу, як її маленькі кулачки зі злістю стискаються на колінах. — Ти просто... мене використав?

— Слухай, я б висловився трохи по-іншому, без цього драматизму. Все ж таки ти вночі також кайфувала піді мною, — відповідаю максимально холодно і відсторонено.

Я навмисно вмикаю в собі цього мудака, бо не хочу підпускати її ближче до себе, не хочу звикати і давати їй хоч якусь марну надію.

— Який же ти все-таки козел, Стас! — Віка різко підскакує з-за столу, хапає щойно налиту чашку з кавою і просто з усього розмаху швиряє її в мій бік.

Гаряча рідина лавиною потрапляє мені прямо на голі ноги, і я автоматично, з матюками у голові відскакую в сторону.

— Вік, заспокойся, будь ласка. Навіщо влаштовувати цей спектакль? — я виставляю руки вперед у жесті капітуляції. 

— Заспокоїтися?! Ти реально думаєш, що твоє «заспокойся» зараз, бляха, спрацює?!

Вона вигукує мені в обличчя ще багато образливих слів, а слідом у мою голову летить тарілка з випічкою, котра нікому не заважала і просто стояла на столі. Ми починаємо хаотично мінятися місцями по кухні, і Віка на ходу хапає зі стільниці металевий тостер і кидає його в мене. Далі в хід, як снаряди, йдуть дерев'яні обробні дошки, велика фруктниця, електричний чайник... А потім дівчисько взагалі починає одна за одною запускати в мене тарілки.

Слава Богу, у неї вистачає розсудливості не братися за кухонні ножі, але як би я не ухилявся і не відвертався, одна тарілка все ж таки з гуркотом розбивається об стіну прямо біля моєї голови. Гострий уламок відскакує, летить мені в руку і розрізає шкіру на передпліччі.

З порізу відразу ж густою цівкою починає текти темно-коричнева кров. Віка бачить це й моментально сіпається всім тілом, ніби це її саму щойно обпекло пекельним болем. Але дівчинка все ще перебуває в стані повного афекту. Вона важко дихає і панічно бігає очима по кухні, намагаючись знайти хоч якийсь спосіб вгамувати ці бурхливі емоції всередині себе.

А я спокійно оглядаю розгромлену кухню, на яку мені, в цілому, абсолютно наплювати, і розумію, що потрібно терміново все це закінчувати, поки мала випадково не поранила саму себе.

— Вік, послухай мене, будь ласка, і спробуй зрозуміти… Я ж від самого початку був із тобою відвертим. Нічого не обіцяв, не говорив про спільне майбутнє й одразу попередив, що серйозні, тривалі стосунки мене не цікавлять. Я був впевнений, що ми обоє чудово розуміємо, на що погоджуємося, і що нас цілком влаштовує такий формат… Без зайвих обіцянок, зобов’язань і претензій одне до одного, — намагаюся говорити якомога спокійніше, хоча сам дедалі сильніше стискаю щелепи й притискаю кухонний рушник до рани, відчуваючи, як крізь тканину поступово проступає кров.

— Тобто ти подумав, що я погодилася на вільні стосунки?! — обурено перепитує вона, аж задихаючись від злості, й за мить опиняється майже впритул до мене. — Ти зараз, бляха, серйозно?! Та пішов ти нахрін зі своїми вільними стосунками! Чуєш мене?! Щоб я тебе більше ніколи в житті не бачила! І щоб навіть пика твоя мені на очі не потрапляла! Придурок самозакоханий! Козел!

І тут відбувається те, чого я від цієї дівчинки точно ніяк не очікував.

ЛЯПС!

Віка з усієї сили заїжджає мені долонею прямо по обличчю. Щока миттєво спалахує вогнем, а вона зі сльозами на очах розвертається і швидко біжить до передпокою, на ходу взуваючись у своє взуття.

— Вік… Та зачекай ти! — гукаю їй вслід і поспіхом прямую до коридору, досі перебуваючи в повному охуїнні від того, що тут, бляха, щойно відбулося.

Тому що востаннє свідком подібного італійського скандалу з криками, погрозами й биттям посуду я був років десять тому.

— Закрий свого рота! І взагалі не смій зі мною говорити, зрозумів?! — вона злісно тикає в мене своїм маленьким пальчиком.

Різко забравши свою сумочку, Віка одним рухом відкриває замок, вискакує в підʼїзд і голосно гримає дверима, залишивши мене стояти в повній самоті посеред розгромленої квартири.

Отже, крихітко, ти більше не хочеш мене ні бачити, ні знати? Навіть чути мій голос не бажаєш? Що ж, змушений тебе страшенно розчарувати, адже доля, схоже, має на нас із тобою зовсім інші плани. І наша наступна зустріч відбудеться набагато раніше, ніж ти думаєш!