Наталія Корж

Любителям квір-історій і хімії заборонених почуттів між студенткою і викладачем. Присутні еротично-романтичні сцени.

02 липня, 2026

Літературний флешмоб "Книжковий бар"

Привіт друзі!Літо набирає обертів і спека змушує всіх мріяти про щось холодне і смачненьке. І ми(декілька авторок BookTons) придумали спеціально для вас, любі читачі, дещо прохолодне. В нас вчора стартував флешмоб "Книжковий бар". В ньому наші найкращі письменниці пригощатимуть вас найвишуканішими прохолодними напоями! До них подаються нові соковиті історії різних жанрів і на будь-який смак!Вчора нас пригощала чарівна Марина Мелтон напоєм Spicy Bourbon Bulleit Rye. З книгою, яка смакуватиме під цей напій можна ознайомитися за поисланням:https://booktons.com/author/maryna_meltonА сьогодні я хочу пригостити вас Butterfly Pea Lemonade - яскравим напоєм, який вражає ефектом градієнта. Лимонад з квіток синього чаю здивує вас своїм незвичним ультрамариновим кольором, який під дією лимонного соку на ваших очах перетвориться на фіолетовий. Це символічно для моєї нової квір-історії, де на героїв чекає зміна фіналу їх історії."Переписати фінал" - читайте вже від сьогодні та знайомтеся з новими персонажами, які вкрадуть ваші сердечка!https://booktons.com/book/perepysaty_finalМаленька підказка про завтрашню книгу.Наступна історія для тих, хто любить затишні родинні посиденьки з теплим чаєм.Напій цієї історії — трав’яний чай з емальованого чайника, який пам’ятає не одне покоління родини.Він пахне м’ятою, чебрецем, літніми вечорами, теплом рідного дому й неспішними розмовами за сімейним столом. У кожній чашці — частинка пам’яті, любові та затишку, які передаються від покоління до покоління.Наш флешмоб триватиме до кінця цього місяця. Якщо маєте бажання - можна до нього долучитися. Пишіть Вікторії в телеграм - @vikulchic.#флешмоб_книжковий_бар_буктонс

Читати блог

08 червня, 2026

Читайте продовження в новелі "Spotlight"

#викладач/студентка #від ненависті до кохання #емоційно

Ніколь Назарівна Лівіцька. Як багато і водночас мало вкладено в цих трьох словах.Вперше я побачив її біля університету, коли приїхав на співбесіду стосовно посади викладача історії української літератури та сучасної української літератури. Перша дисципліна була у третього курсу, друга - в першого. В мене був важливий телефонний дзвінок і я вийшов на двір. Серед сили силенної студентів я звернув увагу на дівчину із фіолетовим волоссям. Вона була в колі друзів і вела діалог з білявим парубком, з яким відкрито і заливисто сміялася. Про що був мій тодішній телефонний дзвінок я так і не згадав. Але запам'ятав її. Можливо частково колір її волосся і послугував тим, що я звернув увагу на дівчину. Але саме її характер став тією причиною, чому в подальшому я продовжував звертати увагу лише на неї. Хоч, звісно, старався цього і не показувати. На парах саме з нею я вів довгі діалоги, часто відхиляючись від тем, тому що мені було неймовірно приємно і цікаво спілкуватися з Ніколь. Навіть в групі студенти вже заочно знали - якщо відповідає Ніколь, то це на всю пару, а отже можна розслабитися і не готуватися.Я так сильно хотів побути хоча б кілька хвилин з нею наодинці, що вигадав найдурніше, що може бути - почав занижувати їй оцінки, у сподіванні, що після пар вона підійде і попросить пояснення. Але вона не підходила. Ніколи.

Читати блог

08 червня, 2026

Уривок з новели "Spotlight"

#від ненависті до кохання #заборонені_почуття #романтика

Цей чоловік звернув увагу на себе майже всіх дівчат в універстеті, не роблячи абсолютно нічого. Я не стала виключенням і теж дуже невдало підпала під його чари. Але якщо інші западали на його зовнішність, манеру спілкуватися та стиль, то в мене вийшло по-іншому. Спочатку я його люто ненавиділа. Весь час, всі 3 тижні від початку появи його пар. А ще - я ненавиділа всіх дурноголових студенток, які втрачали будь-яку гідність в його присутності. І найгірше - я не могла зрозуміти, ну, якого біса? Він же просто людина? Я вже почала думати, що він чорнокнижник якийсь, чи можливо продав душу дияволу... І моя ненависть тільки сильніше розросталася з кожною його парою, особливо, коли стало помітно, що це почуття взаємне. І помітила не лише я. На кожній, на кожнісінькій, парі він до мене сикався: "Лівицька, роздайте допоміжні матеріали; Лівіцька, принесіть книжки; Лівіцька, зберіть роботи і передате мені; Лівицька, вийдіть з аудиторії, пару я веду, а не ви з подругою розмовлятимете; Лівіцька, ще раз так нафарбуєтеся - можете не приходити на мою пару; Лівицька, не вкорстовуйте ці парфуми - в мене на них алергія; Лівицька, Лівицька, Лівицька..." В будь-кого від цього або луснула б голова, або здали б нерви. В мене стався другий варіант. Попри те, що він таким чином соромив мене перед групою - то не страшно, пережила б якось, але він почав мені зумисно занижати бали! Ні, ставив він мені "5", але це було не 100 балів чи 95, які я заслуговувала, а 90. Подруга на мої скарги відмахнулася, мовляв, чого ти ниєш, в тебе ж і так "5", а в мене ледь 65 намальовується. Як то кажуть ситий голодному не товариш. Після трьох тижнів моє терпіння луснуло і я зумисно вирішила дочекатися Дареса Йосиповича після занять, щоб поговорити. Чекати я чомусь вирішила біля його машини. Що в той день мене підштовхнуло до цієї "геніальної" думки я досі не розумію. Але саме з того дня і почалося моє персональне пекло.

Читати блог

BookTons

Меню

Сповіщення

Повідомлення

Чати

Жодних нових повідомлень

Наталія Корж

Літературний флешмоб "Книжковий бар"

Читайте продовження в новелі "Spotlight"

Уривок з новели "Spotlight"